YaChudo

Чукарички

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

«Чукарички»
Повна назва Фудбалски клуб Чукарички
Прізвисько Брђани («горяни»)
Засновано 4 липня 1926
Населений пункт Белград, Сербія Сербія
Стадіон «Чукарички»
Вміщує 4 070
Президент Сербія Драган Обрадович
Головний тренер Сербія Марко Якшич
Ліга Суперліга
2025/26 8-ме місце
Вебсайт fkcukaricki.co.rs (серб.)
Домашня
Виїзна

«Чука́рички» (серб. кир. Фудбалски клуб Чукарички, серб. лат. Fudbalski klub Čukarički) — сербський професійний футбольний клуб із Белграда, що представляє міську громаду Чукариця. Заснований 4 липня 1926 року як Чукарички спортски клуб (ЧСК). Традиційні кольори клубу — білий і чорний.[1] Виступає в Суперлізі Сербії, домашні матчі проводить на стадіоні «Чукарички» в районі Баново Брдо, який вміщує 4 070 глядачів.[2]

Найбільшим досягненням «Чукаричок» є перемога в Кубку Сербії 2014/15, що стала першим великим трофеєм в історії клубу.[3] Клуб п'ять разів здобував бронзові медалі чемпіонату Сербії.[1] У сезоні 2023/24 «Чукарички» вперше вийшли до групового етапу єврокубкового турніру.[4]

Історія

Заснування та ранні роки

Клуб заснований 4 липня 1926 року в робітничому районі Чукариця в белградській кафані «Майдан» під назвою «Чукарицький спортивний клуб» (серб. Чукарички спортски клуб, скорочено ЧСК). Від моменту заснування його кольорами стали білий і чорний. Першим президентом клубу був Милош Ілич, один із перших сербських військових льотчиків і на той час резервний авіаційний капітан першого класу. У міжвоєнний період за команду, серед інших, виступали майбутні відомі югославські футболісти Благоє Мар'янович і Франьо Гілер.[1][5]

Друга половина XX століття

Після Другої світової війни клуб переважно виступав у нижчих дивізіонах югославського футболу. У сезоні 1971/72 «Чукарички» вперше вийшли до другої ліги Югославії. На початку 1990-х років команда виступала в третьому, а згодом у другому дивізіоні, після чого за підсумками сезону 1994/95 здобула право виступати у першій лізі СР Югославії. У сезоні 1995/96 клуб дебютував у найвищому дивізіоні, а влітку 1996 року вперше зіграв у єврокубках — Кубку Інтертото. Наступного року «Чукарички» знову взяли участь у цьому турнірі.[1][6][7]

Фінансова криза та банкрутство

На початку 2010-х років клуб опинився у важкому фінансовому становищі. 12 вересня 2011 року було розпочато процедуру банкрутства, а в листопаді того ж року «Чукарички» офіційно визнали банкрутом. Загальна сума боргів разом із нарахованими відсотками становила близько 1,3 млрд сербських динарів.[8] 17 квітня 2012 року активи клубу на публічному аукціоні придбала компанія ADOC, після чого президентом став її власник Драган Обрадович. «Чукарички» стали першим сербським футбольним клубом, приватизованим у такий спосіб. Команда зберегла місце в першій лізі в сезоні 2011/12, а вже наступного сезону посіла друге місце та повернулася до Суперліги.[9]

Повернення до еліти

У першому сезоні після повернення до еліти, 2013/14, команда посіла п'яте місце та здобула право виступати в Лізі Європи УЄФА.[1] Наступного сезону «Чукарички» досягли найбільшого успіху у своїй історії: 20 травня 2015 року у фіналі Кубка Сербії перемогли «Партизан» з рахунком 1:0 завдяки голу Славолюба Срнича та вперше здобули національний трофей.[3] У тому ж сезоні клуб посів третє місце в чемпіонаті, а згодом повторив цей результат у сезонах 2015/16, 2020/21, 2021/22 і 2022/23.[1]

У Кубку Сербії 2022/23 команда вдруге вийшла до фіналу, де поступилася «Црвені Звезді» з рахунком 1:2.[10] Третє місце в чемпіонаті того ж сезону забезпечило клубу участь у раунді плей-оф кваліфікації Ліги Європи 2023/24. Після поразки від грецького «Олімпіакоса» із загальним рахунком 1:6 «Чукарички» потрапили до групового етапу Ліги конференцій, ставши учасниками групового етапу єврокубка вперше у своїй історії.[11][4] У групі з «Фіорентиною», «Ференцварошем» і «Генком» белградці програли всі шість матчів і посіли четверте місце.[12]

У 2026 році клуб відзначив сторіччя від дня заснування.[5] У березні того ж року головним тренером команди став Марко Якшич.[13] Сезон 2025/26 «Чукарички» завершили на восьмому місці Суперліги.[14]

Стадіон

Стадіон «Чукарички» взимку

Домашньою ареною клубу є стадіон «Чукарички» в белградському районі Баново Брдо. На нинішньому місці клуб проводить домашні матчі з 1969 року.[1] Стадіон вміщує 4 070 глядачів.[2] Після зміни власника у 2012 році було проведено модернізацію клубної інфраструктури, зокрема облаштовано західну трибуну, роздягальні, електронне табло, освітлення та допоміжне поле.[9]

Досягнення

Суперліга Сербії
  • 3 Бронзовий призер (5): 2014/15, 2015/16, 2020/21, 2021/22, 2022/23.[1]
Перша ліга Сербії
  • 2 Срібний призер (2): 2006/07, 2012/13.[9]
Кубок Сербії

Виступи в єврокубках

«Чукарички» дебютували в європейських клубних турнірах у Кубку Інтертото 1996. Найкращим результатом клубу є вихід до групового етапу Ліги конференцій 2023/24.[6][4]

Сезон Турнір Раунд Суперник Вдома На виїзді Загалом / підсумок
1996 Кубок Інтертото Група 9 Словаччина Спартак (Трнава) — 0:3 5-те місце
Латвія Даугава (Рига) 1:3 —
Німеччина Карлсруе — 0:3
Румунія Університатя (Крайова) 1:2 —
1997 Кубок Інтертото Група 10 Нідерланди Гронінген — 0:1 3-тє місце
Румунія Глорія (Бистриця) 3:2 —
Франція Монпельє — 1:3
Болгарія Спартак (Варна) 3:0 —
2014/15 Ліга Європи УЄФА 1-й кв. раунд Андорра Сан-Жулія 4:0 0:0 4:0
2-й кв. раунд Австрія Гредіг 0:4 2:1 2:5
2015/16 Ліга Європи УЄФА 1-й кв. раунд Словенія Домжале 0:0 1:0 1:0
2-й кв. раунд Азербайджан Габала 1:0 0:2 1:2
2016/17 Ліга Європи УЄФА 1-й кв. раунд Казахстан Ордабаси 3:0 3:3 6:3
2-й кв. раунд Угорщина Відеотон 1:1 0:2 1:3
2019/20 Ліга Європи УЄФА 1-й кв. раунд Вірменія Бананц 3:0 5:0 8:0
2-й кв. раунд Норвегія Молде 1:3 0:0 1:3
2021/22 Ліга конференцій УЄФА 2-й кв. раунд Азербайджан Сумгаїт 0:0 2:0 2:0
3-й кв. раунд Швеція Гаммарбю 3:1 1:5 4:6
2022/23 Ліга конференцій УЄФА 2-й кв. раунд Люксембург Расінг (Люксембург) 4:0 4:1 8:1
3-й кв. раунд Нідерланди Твенте 1:3 1:4 2:7
2023/24 Ліга Європи УЄФА Раунд плей-оф Греція Олімпіакос 0:3 1:3 1:6
Ліга конференцій УЄФА Група F Угорщина Ференцварош 1:2 1:3 4-те місце
Італія Фіорентина 0:1 0:6
Бельгія Генк 0:2 0:2

Відомі гравці

До списку включені футболісти «Чукаричок», які протягом кар'єри виступали за головні національні збірні своїх країн:[15]

Сербія та її попередники
Інші

Головні тренери

  • Югославія Селимир Милошевич (1984–1987)
  • Югославія Сербія та Чорногорія Йован Ачимович (1991–1993)
  • Сербія та Чорногорія Драгутин Спасоєвич (1993)
  • Сербія та Чорногорія Тимотіє Давидович (1993–1996)
  • Сербія та Чорногорія Мирослав Павлович (в. о.) (1996)
  • Сербія та Чорногорія Драгомир Окука (1996–1997)
  • Сербія та Чорногорія Звонко Радич (1997–1998)
  • Сербія та Чорногорія Миленко Кикович (1998–1999)
  • Сербія та Чорногорія Борислав Радука (1999–2000)
  • Сербія та Чорногорія Нікола Мар'янович (2000)
  • Сербія та Чорногорія Милолюб Остоїч (2000–2001)
  • Сербія та Чорногорія Горан Стеванович (2001)
  • Сербія та Чорногорія Борислав Радука (2001)
  • Сербія та Чорногорія Мирослав Вукашинович (2001–2002)
  • Сербія та Чорногорія Желько Симович (2002–2003)
  • Сербія та Чорногорія Борислав Радука (в. о.) (2003)
  • Сербія та Чорногорія Бранко Бабич (2003)
  • Сербія та Чорногорія Михайло Іванович (2004)
  • Сербія та Чорногорія Никола Ракоєвич (2004–2005)
  • Сербія та Чорногорія Борислав Радука (2005)
  • Сербія та Чорногорія Зоран Попович (2005–2006)
  • Сербія Бранко Бабич (2006–2007)
  • Сербія Владан Милоєвич (в. о.) (2007)
  • Сербія Драгослав Степанович (2007–2008)
  • Сербія Срджан Голович (в. о.) (2008)
  • Сербія Деян Джурджевич (2008–2009)
  • Сербія Милолюб Остоїч (2009)
  • Сербія Срджан Василєвич (2009–2010)
  • Боснія і Герцеговина Сербія Симо Крунич (2010)
  • Сербія Александар Йович (2010)
  • Сербія Владимир Ромчевич (в. о.) (2010–2011)
  • Сербія Драган Лацманович (2011)
  • Сербія Борислав Радука (2011–2012)
  • Сербія Владан Милоєвич (2012–2015)
  • Сербія Зоран Попович (2015–2016)
  • Сербія Милан Лешняк (2016)
  • Сербія Ненад Миросавлєвич (в. о.) (2016)
  • Сербія Гордан Петрич (2016)
  • Сербія Ненад Лалатович (2016–2018)
  • Сербія Ненад Миросавлєвич (в. о.) (2018)
  • Боснія і Герцеговина Сербія Симо Крунич (2018–2019)
  • Сербія Александар Веселинович (2019–2020)
  • Сербія Душан Джорджевич (2020–2021)
  • Сербія Саша Ілич (2021–2022)
  • Сербія Милан Лешняк (2022)
  • Боснія і Герцеговина Душан Керкез (2022–2023)
  • Сербія Ігор Матич (2023)
  • Сербія Милан Лешняк (2023)
  • Сербія Гордан Петрич (2024)
  • Сербія Горан Станич (2024)
  • Сербія Марко Савич (2024–2025)
  • Сербія Милан Лешняк (2025–2026)
  • Сербія Марко Якшич (2026–)

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и O nama. FK Čukarički (серб.). Процитовано 15 вересня 2026.
  2. ↑ а б FK Cukaricki — Stadion Cukaricki. Transfermarkt (англ.). Процитовано 15 вересня 2026.
  3. ↑ а б в Čukarički osvojio Kup Srbije. RTS (серб.). 20 травня 2015. Процитовано 15 вересня 2026.
  4. ↑ а б в Čukarički — History. UEFA.com (англ.). Процитовано 15 вересня 2026.
  5. ↑ а б FK Čukarički svečano proslavio 100 godina postojanja. RTS (серб.). 3 вересня 2026. Процитовано 15 вересня 2026.
  6. ↑ а б UEFA Intertoto Cup 1996. RSSSF (англ.). Процитовано 15 вересня 2026.
  7. ↑ UEFA Intertoto Cup 1997. RSSSF (англ.). Процитовано 15 вересня 2026.
  8. ↑ Čukarički na prodaju, licitacija u aprilu. Politika (серб.). 15 березня 2012. Процитовано 15 вересня 2026.
  9. ↑ а б в Posle privatizacije Čukarički uz rame prvaku. Politika (серб.). 9 жовтня 2013. Процитовано 15 вересня 2026.
  10. ↑ а б Crvena zvezda osvojila Kup Srbije za sezonu 2022/23. Fudbalski savez Srbije (серб.). 25 травня 2023. Процитовано 15 вересня 2026.
  11. ↑ Čukarički — History. UEFA.com (англ.). Процитовано 15 вересня 2026.
  12. ↑ Europa Conference League: All the results. UEFA.com (англ.). 29 травня 2024. Процитовано 15 вересня 2026.
  13. ↑ Čukarički promovisao Marka Jakšića, ugovor na dve i po godine. FK Čukarički (серб.). 17 березня 2026. Процитовано 15 вересня 2026.
  14. ↑ Matijašević: Da opet napravimo dobru ekipu i da se borimo za gornji deo tabele. FK Čukarički (серб.). 29 травня 2026. Процитовано 15 вересня 2026.
  15. ↑ FK Čukarički. National Football Teams (англ.). Процитовано 15 вересня 2026.

Джерела

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).