Драган Окука
 Драган Окука
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 2 квітня 1954 (72 роки) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Поріяd, Калиновик, Республіка Сербська, Боснія і Герцеговина  | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |
 СФРЮ СР Югославія Сербія і Чорногорія Сербія | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | півзахисник | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Драгомир «Драган» Окука (серб. Dragomir "Dragan" Okuka / Драгомир "Драган" Окука, нар. 2 квітня 1954, Порія) — югославський футболіст, який грав на позиції півзахисника, а потім сербський[1] футбольний тренер.
Футбольна кар'єра
Народився в селі Порія (колишня Югославія, нині — Боснія і Герцеговина). Більшу частину своєї футбольної кар'єри, одинадцять років, — він виступав за команду «Вележ» (Мостар), за винятком одного сезону, який він провів на правах оренди в «Леотарі». З зірковою командою, в якій, зокрема, грали Вахід Халілходжич, Блаж Слишкович, Джемал Хаджиабдич, Енвер Марич і Душан Баєвич вони ставали віцечемпіонами Югославії (1974), здобували Кубок країни (1981), Балканський кубок (1981), а в сезоні 1974/75 дійшли до чвертьфіналу Кубка УЄФА. Загалом у «Вележі» він провів 450 матчів. У той час він також закінчив в Університеті Мостара на факультеті права.
Також він представляв Югославію на домашніх Середземноморських іграх 1979 року, де зіграв 4 матчі, забив один гол за збірну, допомігши їй виграти турнір[2].
У середині 1980-х років, коли багато гравців ліги почали виїжджати до західних клубів, Окука перебрався до Швеції. Протягом п'яти років без особливого успіху він грав за «Еребру» та «Мутала». Після повернення в країну в 1990 році він завершив кар'єру футболіста і став генеральним директором «Вележа».
Під час воєн в Югославії
Після початку боснійської війни на початку 1992 року він був мобілізований і, оскільки мав звання лейтенанта, був призначений охороняти старших офіцерів штабу[1]. Після півторарічного перебування в Мостарі він був змушений тікати з рідного міста через національні причини (він православний серб). Чотири місяці він переховувався у матері, яка жила поблизу Мостара, а потім у друзів у приморському містечку Герцеговія[1]. У якийсь момент він розглядав можливість емігрувати назавжди до Швеції, але зрештою вирішив залишитися в країні[1].
Наприкінці 1990-х років політика та війна знову вплинули на його життя. У 1999 році, будучи тренером «Будучності» з Подгориці, він приїхав до Белграда в той час, коли місто бомбили війська НАТО. На момент рейдів Окука входив до складу підрозділів цивільної оборони.
Тренерська кар'єра
1995—2000: клуби в Югославії
У 1995 році розпочав тренерську кар'єру у сербському клубі «Бечей», який боровся від вильоту до другої ліги. У першому сезоні він привів клуб до п'ятого місця, а в наступному — до четвертого у вищій лізі, завдяки чому «Бечей» став першою командою з СР Югославії, яка зіграла в єврокубках (Кубок Інтертото)[1]. Ефективна робота з «Бечеєм» призвела до того, що незабаром Окука отримав пропозиції від набагато сильніших клубів з Белграда, спочатку від «Партизана», де, однак, було остаточно вирішено продовжити контракт із тодішнім тренером Талі Тумбаковичем[1], а потім від «Чукаричок».
Хоча він підписав з ним трирічний контракт, він подав у відставку лише через кілька місяців; Ще більш вигідною виявилася пропозиція від третьої белградської команди «Обилич», президентом якої на той час був мільярдер і скандальний сербський політик Желько Ражнатович. У сезоні 1997/98 «Обилич» виграв перший в історії титул чемпіона Югославії, не програвши жодного матчу чемпіонату[3]. Окука, який залишив клуб після поразки від мюнхенської «Баварії» у другому кваліфікаційному раунді Ліги чемпіонів, бачив причини успіху у військовій атмосфері, створеній у клубі його власником.
Потім він недовго працював у «Будучності» (Подгориця), де пережив авіаудари НАТО по Косово в 1999 році, і у «Воєводині» (Нові-Сад), звідки він пішов, як він стверджував, через надмірну залученість керівництва і гравців у політичні справи.
2001—2003: «Легія» (Варшава)
У березні 2001 року, незважаючи на пропозиції з Кувейту та Об'єднаних Арабських Еміратів[1], став тренером варшавської «Легії». Кілька місяців по тому він посів третє місце в турнірній таблиці, поступившись «Віслі» (Краків) і «Погоні» (Щецин). А в наступному сезоні 2001/02 «Легія» під керівництвом Окуки, незважаючи на дві поразки поспіль на початку змагань, вперше за сім років виграла національний чемпіонат.
Перемога була б неможливою без переходу на схему 3-5-2 та вдалих трансферів. Так до команди приєднались співвітчизники Драгана Станко Світлиця та Александар Вукович і болгарин Радостін Станев, крім того Окука повернув Цезарія Кухарського з другої команди та віддав йому капітанську пов'язку, а також перевів з резервної команди в основу молодих Войцеха Ковалевського та Сергія Омельянчука. Ці нові гравці разом із старими лідерами команди, такими як Бартош Карван, Яцек Зелінський та Сильвестр Черешевський змогли обійти чинного чемпіона, «Віслу» (Краків)[4].
Серб пропрацював у «Легії» ще один сезон, але він виявився невдалим. У кваліфікації Ліги чемпіонів була поразка від «Барселони», а потім виліт у другому раунді Кубка УЄФА від «Шальке-04», а також лише четверте місце за підсумками Екстракласи 2002/03 призвели до того, що влітку 2003 року новим тренером варшавського клубу став Даріуш Кубицький, помічник Окуки. Незважаючи на це, його досягнень за час роботи у Варшаві вистачило для вболівальників «Легії», щоб обрати серба найкращим тренером десятиліття 2000—2010[5].
2005—2006: молодіжна збірна Сербії та Чорногорії
Через півтора року Окука отримав можливість керувати молодіжною збірною Сербії та Чорногорії U-21[6]. Він вивів команду на молодіжний чемпіонат Європи 2006 року, де завдяки сенсаційній перемозі у групі над господарями турніру португальцями його підопічні вийшли з трьома очками до півфіналу. У ньому вони програли в серії пенальті Україні (0:0, пен. 4:5)[7].
Серед гравців, яких тоді тренував Окука, були майбутні представники збірних Сербії та Чорногорії, зокрема: Владимир Стойкович, Милан Степанов, Душан Баста та Симон Вукчевич.
2006—2010: робота в Польщі, Кіпрі, Болгарії та Греції
У 2006 році він став тренером краківської «Вісли», змінивши Дана Петреску. Він був звільнений після того, як завершив осінню частину сезону 2006/07 на дев'ятому місці.
З травня по грудень 2007 року очолював кіпрську «Омонію» (Нікосія).
У червні 2008 року став тренером болгарського «Локомотива» (Софія). У першому сезоні він посів 5 місце у вищій лізі, а його гравець Мартін Камбуров став найкращим бомбардиром ліги. У квітні 2010 року боси клубу оголосили, що не будуть продовжувати контракт з Окукою після закінчення сезону[8]. Однак тренера було звільнено раніше, після поразки в чемпіонаті з рахунком 1:2 проти «Черно море» (Варна)[9]. Коли він пішов, клуб посідав третє місце і мав гарантоване місце у єврокубках на наступний сезон.
У червні 2010 року серб очолив грецьку «Кавалу». Однак уже через п'ять місяців його змінив поляк Генрик Касперчак.
2011—2016: Робота у Китаї
Вирішивши не залишатися в Європі, Окука влітку 2011 року очолив китайський клуб «Цзянсу Сайнті», що виступав у китайській Суперлізі. У другому сезоні роботи з цією командою він посів друге місце в лізі, а також отримав звання найкращого тренера країни[10]. Чемпіонський титул і кубок країни дістався команді «Гуанчжоу Евергранд», яку очолював італієць Марселл Ліппі. Роботу Окуки оцінили в Сербії, де його також обрали найкращим тренером року[11]. Окука виграв свій перший титул за «Цзянсу», здобувши Суперкубок Китаю 2013 року, перемігши «Гуанчжоу» 2:1. Однак у сезоні 2013 року «Цзянсу Сайнті» провів більшу частину часу, борючись за виживання, і нарешті уникнув вильоту, обійшовши «Циндао Чжуннен», який в підсумку і вилетів, лише на одне очко. Після цього клуб вирішив не продовжувати з сербом контракт після закінчення сезону.
28 квітня 2014 року команда китайської футбольної Суперліги «Чанчунь Ятай» оголосила, що Драган стане новим головним тренером команди[12] і працював з командою до кінця сезону. У сезоні 2016 року тренував іншу китайську команду «Тяньцзінь Теда».
Повернення у «Воєводину» та завершення кар'єри
6 вересня 2018 року Окука вдруге в кар'єрі очолив «Воєводину». На той момент команда посідала сьоме місце в турнірній таблиці Суперліги Сербії, здобувши дві перемоги, три нічиї та дві поразки в семи іграх з негативною різницею м'ячів 7:8. Однак термін перебування Окуки на посаді тривав лише два з половиною місяці (рівно 79 днів), за які футболісти Нового Саду провели десять матчів чемпіонату і записали на свій рахунок чотири перемоги, одну нічию та п'ять поразок при різниці м'ячів 7:6.
Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Куньшань», головним тренером команди якого Драган Окука був з січня по липень 2019 року.
Досягнення
Як гравця
- Володар Кубка Югославії (1):
- «Вележ» (Мостар): 1980/81
- Володар Балканського кубка (1):
- «Вележ» (Мостар): 1980/81
Як тренера
- Чемпіон Югославії (1):
- Чемпіон Польщі (1):
- Володар Кубка польської ліги (1):
- Володар Суперкубка Китаю (1):
Особисті
Примітки
- ↑ а б в г д е ж D.Okuka: «Jestem Serbem», w: «Zimny kałasznikow. Z Dragomirem Okuką rozmawia Dariusz Łuszczyna», Piłka Nożna Plus, nr.6/2002, s. 54.
- ↑ Book: «Rođeni — Prvoligaške generacije 1952—1991» by Zoran Mrđenović, pag. 37 (серб.)
- ↑ Yugoslavia 1997/98 at rsssf.com
- ↑ M. Kołodziejczyk i D. Łuszczyna, «Głodni i drapieżni», Piłka Nożna nr.19/2002, s. 10-11.
- ↑ Ekstraklasa.net: Trener dekady w Legii Warszawa! (Dostęp 1 grudnia 2012)
- ↑ Okuka i zvanično trener "mladih". B92.net (серб.). 15 березня 2005. Процитовано 24 вересня 2023.
- ↑ Penalty drama goes Ukraine's way at uefa.com
- ↑ Gazeta.pl: Były trener Legii i Wisły znowu bez pracy (Dostęp 26 kwietnia 2010)
- ↑ Vasev in at Lokomotiv Sofia (Dostęp 13 maja 2010)
- ↑ Legia.net: Dragomir Okuka trenerem roku w Chinach. legia.net. Архів оригіналу за 3 січня 2012. Процитовано 24 вересня 2023. (Dostęp 1 grudnia 2012)
- ↑ Rp.pl: Były szkoleniowiec Legii trenerem roku w Serbii (Dostęp 26 grudnia 2012)
- ↑ 你好，德拉甘今日，长春亚泰足球俱乐部... 来自长春亚泰官方微博 - 微博. web.archive.org. 24 червня 2020. Архів оригіналу за 24 червня 2020. Процитовано 24 вересня 2023.
Посилання
- Офіційний сайт Драгомира Окуки (серб.)
- Драган Окука на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Тренерська кар'єра на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Драган Окука на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).