Чапські
| Чапські | |
|---|---|
Герб | |
| Країна | Річ Посполита |
| | |
Чапські, також Гуттен-Чапські (Czapscy; нім. Grafen von Hutten-Czapski) — поморський дворянський рід гербу Леліва з девізом Vitam patriae, honorem nemini («життя для батьківщини, честь нікому»), що походить із села Чапле або Чапельки, звідки вони отримали своє прізвище. Рід з'явився там на початку XIV століття.



Сімейна легенда
Згідно з сімейною легендою, створеною генеалогами, ймовірно, у 18 столітті, рід Чапських є побічною гілкою давнього та відомого франконського роду фон Гуттен, який з'явився у 930 році — Еренрайх фон Гуттен брав участь у поході проти гунів короля Німеччини Генріха I Птахолова. Хоча німецькі генеалоги простежують безперервну лінію франконських Гуттенів аж до Рудольфа, який жив приблизно 1179 року, генеалогічні дослідники Чапських знайшли свого предка ще раніше — ним мав бути лицар Дітріх фон Гуттен, якого разом з кількома іншими франкськими дворянами у 1112 році викликав Болеслав Кривоустий для допомоги у боротьбі проти язичницьких прусів. Гуттен відзначився 1113 року в битві під Накло, після чого Болеслав Кривоустий посвятив його в лицарі та подарував йому герб Леліва та село Смолонг поблизу Старогарда в Гданській Померанії. Нащадки Дітріха Гуттена прийняли прізвище фон Смоланген за пізнішого тевтонського правління. Гуго I фон Смоланген став на бік короля Казимира IV Ягеллона під час Тринадцятирічної війни між Польщею і Тевтонським орденом; його син Гуго II фон Смоланген став каштеляном Гданська у 1482 році. Сини Гуго — підкоморій поморський Себастьян та тчевський суддя Юліуш повернулися до свого прізвища Гуттен, але в полонізованій формі «Чапський» (від німецького Hut, капелюх, ковпак). З того часу походять лінії Чапських — бонковська, сентувська і сварожинська.
Брати Миколай та Юзеф Чапські, обидва колишні генерали першої Речі Посполитої, отримали прусський графський титул від короля Фрідріха Вільгельма III 27 вересня 1804 року з прізвищем фон Гуттен. 3 вересня 1861 року цей титул також було присвоєно Богдану Гуттен-Чапському, ординату Смогульця.
Родина Чапських оселилася у 1870-х роках у Станькові на Мінщині та отримала російське підтвердження свого титулу у 1874, 1895 та 1900 роках. Серед Чапських було тринадцять сенаторів у 1683—1795 роках, шість лицарів Білого Орла та, до 1863 року, три лицарі Віртуті Мілітарі, а у 20 столітті два пріори польської провінції Мальтійського ордену. Нинішні нащадки графської лінії живуть у США. Є безіменні гілки та ще один рід з тим самим прізвищем — Чапські гербу Гжимала.
Найважливіші нащадки родини до кінця XVIII століття
- Пьотр (17 ст.) — підкормій хелмінський;
- Францішек Мирослав Чапський (XVII століття) — поморський хорунжий, пізніше підкормій Мальборка, учасник битви під Берестечком;
- Олександр Ян Чапський (1658—1711), підкормій Мальборка;
- Ян Хризостом Чапський (1656—1716), поморський підкормій, пізніше каштелян Ельблонга, учасник Віденьської битви;
- Томаш Францішек (1675—1733), єпископ хелмінський;
- Ян Ансгарій (1699—1742), воєвода Хелмно, великий підскарбій корони ;
- Валентій Олександр (1682—1751), єпископ Перемишльсько-Куявський;
- Ігнацій Чапський (1699—1746), каштелян Гданський;
- Томаш Чапський (1711—1784), староста книшинський, побудував палац Чапських у Варшаві;
- Францішек Станіслав Костка (1725—1802), останній хелмінський воєвода;
- Міхал Чапський (1702—1796), останній воєвода Мальборцький;
- Антоній Міхал Чапський (1725—1792), староста хелмський, генерал-лейтенант військ Речі Посполитої.
У 19-му та 20-му століттях
- Александра Гуттен-Чапська — письменниця
- Богдан Гуттен-Чапський — прусський політик, лицар Мальтійського ордена
- Ельжбета Гуттен-Чапська — нумізматка, дружина Емерика Гуттен-Чапського.
- Емерик Гуттен-Чапський — колекціонер, нумізмат, науковець
- Емерик Август Гуттен-Чапський — політик, дипломат і солдат, лицар Мальтійського ордену
- Єжи Гуттен-Чапський — громадський, політичний та економічний діяч, маршал дворянства Мінської губернії
- Юзеф Чапський — художник, письменник, майор Польської армії
- Кароль Гуттен-Чапський — мер Мінська, Литва
- Марія Чапська — історик літератури, есеїст
Примітки
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).