Чапля-свистун
| ?Чапля-свистун | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Пеліканоподібні (Pelecaniformes) |
| Родина: | Чаплеві (Ardeidae) |
| Підродина: | Чаплині (Ardeinae) |
| Рід: | Чапля-свистун (Syrigma) Ridgway, 1878 |
| Вид: | Чапля-свистун |
| Біноміальна назва | |
| Syrigma sibilatrix (Temminck, 1824) | |
 Мапа поширення виду | |
| Синоніми | |
| |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Syrigma sibilatrix |
 Віківиди: | Syrigma sibilatrix |
 ITIS: | 174871 |
 МСОП: | 22696913 |
 NCBI: | 110687 |
Чапля-свистун[2] (Syrigma sibilatrix) — вид пеліканоподібних птахів родини чаплевих (Ardeidae).
Назва
Загальна назва походить від характерного свисту, який видається під час польоту або зльоту. На відміну від інших чапель, цей вид демонструє швидке змахування крилами (подібно до польоту качок) і летить з вигнутою вперед шиєю, а не S-подібним вигином.
Поширення
Вид поширений в Південній Америці. Виділяють два підвиди, що мають розірваний ареал:
- Syrigma sibilatrix fostersmithi Friedmann, 1949 — Колумбія, Венесуела
- Syrigma sibilatrix sibilatrix (Temminck, 1824) — Болівія, південь Бразилії, Уругвай, Парагвай і північ Аргентини.[3].
Трапляється у сезонно затоплюваних саванах на висоті до 500 м, часто в сухих і трав'янистих місцях, ніж інші чаплі, але також у відкритих, вологих або неглибоких затоплених місцях. Оскільки він гніздиться на деревах, він віддає перевагу відкритим місцевостям з ізольованими скупченнями дерев.
Опис
Чапля середнього розміру, завдовжки від 53 до 64 см і вагою від 521 до 546 г. Південний підвид більший, але його дзьоб коротший по відношенню до тіла. Оперення сіро-блакитне на спині та крилах. Під час польоту біля хвоста і на животі видно білі пір'я. Пір'я з боків голови, на шиї та на грудях білі, але забарвлені в золотистий відтінок, можливо, через типову для чаплі порошкоподібну пудру з пір'я або виділення з огузкової залози. Дзьоб рожевий, синювато-фіолетовий біля основи і чорний на кінчику. Характерна світло-блакитна шкіра навколо ока, і зеленувата на коротких ногах.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Syrigma sibilatrix: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 9 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ J.A. Kushlan; J.A. Hancock, The Herons, Oxford, 2005, ss. 208—214
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).