YaChudo

Хіамська культура

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

Хіамська культура
Названо на честьЕль-Хіам Редагувати інформацію у Вікіданих
Розташування Палестинська держава Редагувати інформацію у Вікіданих
Час існуванняCII століття до н. е. Редагувати інформацію у Вікіданих – LXXCI століття до н. е. Редагувати інформацію у Вікіданих
Попередня культураНатуфійська культура і Harifiand Редагувати інформацію у Вікіданих
Наступна культураЯрмуцька культура, Lodian cultured і Nizzanim cultured Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Хіамська культура у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Хіамська культура — неолітична археологічна культура Південно-Західної Азії, що датується найдавнішим періодом докерамічного неоліту А, приблизно 9700–8600 рр. до н. е.[1] Характеризується особливим типом кам'яного наконечника стріли — «наконечником Ель-Хіаму», який вперше знайдено на типовій стоянці Ель-Хіам.

Огляд

Хіамський період завдячує своєю назвою стоянці Ель-Хіам, розташованій на березі Мертвого моря, де дослідники виявили найдавніші наконечники стріл із кременю з бічними виїмками, так звані «наконечники Ель-Хіам».[2] Вони дали змогу ідентифікувати пам'ятки цього періоду, знайдені в Ізраїлі, а також в Йорданії (Азрак), Синаї (Абу-Маді) та на північ аж до Середнього Євфрату (Мурейбет). Наконечники Ель-Хіам та інші схожі кам'яні вироби часто називають метальними наконечниками або наконечниками стріл. Хоча їх і використовували як наконечники стріл, ці назви означають функцію і тому вводять в оману, оскільки є докази того, що ці артефакти справді були багатоцільовими інструментами і їх використовували для різних цілей, наприклад, як ножі та свердла.[3]

Окрім появи наконечників стріл Ель-Хіам, хіамську культуру вважають послідовницею натуфійської, без будь-яких суттєвих технічних інновацій. Проте тут уперше будинки будували просто на рівні землі, а не наполовину під землею, як це робили раніше. З іншого боку, носії культури Ель-Хіам все ще були мисливцями-збирачами, а сільське господарство тоді було досить примітивним, судячи зі стоянок цього періоду.[4] Новіші відкриття показують, що на Близькому Сході та в Анатолії ще до 10 900 року до нашої ери проводилися деякі сільськогосподарські експерименти,[5] і що, можливо, вже близько 21 000 років тому, за часів Огало II були спроби переробки дикого зерна.[6][7] На зміну хіамській матеріальній культурі прийшла мурейбетська в середньому Євфраті та верхньому Леванті, тоді як у південному Леванті виникла султанська культура.[8] Султанську матеріальну культуру можна розглядати як розвиток хіамської культури, при цьому стоянка Ель-Хіам залишається частиною комплексу, але мікроліти зникають, з'являються двосторонні крем'яні знаряддя праці та сокири і тесла.[9]

У хіамі також відбуваються зміни в символічних аспектах культури, про що свідчить поява маленьких жіночих статуеток, а також поховання черепів турів. За словами Жака Ковена, це початок поклоніння Жінці та Бику, що свідчить про наступні періоди близькосхідного неоліту.[10]

Найбільші та найприкрашеніші архітектурні споруди кінця цього періоду були в Північному Леванті, зокрема будівля громадських зборів Джерф-ель-Ахмар та монументальні церемоніальні комплекси Гебеклі-Тепе.

  • Three El-Khiam points
    Три наконечники Ель-Хіаму
  • Göbekli Tepe, in south-eastern Anatolia c. 9000 BC
    Гебеклі-Тепе в південно-східній частині Анатолії, бл. 9000 р. до н. е.
  • Animal figures in high relief, Göbekli Tepe
    Фігури тварин у горельєфі, Гебеклі Тепе

Примітки

  1. ↑ Belfer-Cohen, Anna; Goring-Morris, Nigel (1 грудня 2020). From the Epipalaeolithic into the earliest Neolithic (PPNA) in the South Levant. Documenta Praehistorica (англ.). 47: 36—52. doi:10.4312/dp.47.3. ISSN 1854-2492.
  2. ↑ C. Calvet. 2007. Zivilisationen — wie die Kultur nach Sumer kam. Munich. p. 126.
  3. ↑ Abbès, Frédéric (2007). Les débitages laminaires de la fin du PPNA (Jerf el Ahmar, Mureybet, Cheikh Hassan). Systèmes techniques et communautés du néolithique précéramique au Proche-Orient: 127—136.
  4. ↑ K. Schmidt. 2008. Sie bauten die ersten Tempel. Das rätselhafte Heiligtum der Steinzeitjäger. Munich. pp.283.
  5. ↑ Turneya, C.S.M. and H. Brown. 2007. «Catastrophic early Holocene sea level rise, human migration and the Neolithic transition in Europe.» Quaternary Science Reviews 26: 2036—2041.
  6. ↑ Research pushes back history of crop development 10,000 years
  7. ↑ Evidence for plant cultivation at 23,000-year-old site in Galilee (амер.). 23 липня 2015. Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 2 липня 2016.
  8. ↑ Bar-Yosef, Ofer (2001). From sedentary foragers to village hierarchies: the emergence of social institutions (PDF). Proceedings of the British Academy. 110: 1—38.
  9. ↑ Garfinkel, Yosef; Dani, Nadel (1989). The Sultanian flint assemblage from Gesher and its implications for recognizing early Neolithic entities in the Levant. Paléorient. 15 (2): 139—151. doi:10.3406/paleo.1989.4515. JSTOR 41492369.
  10. ↑ J. Cauvin. 2000. The birth of the gods and the origins of agriculture. Cambridge. p. 25. Cf. C. Calvet. 2007. Zivilisationen — wie die Kultur nach Sumer kam. Munich. p. 127.

Джерела

  • C. Calvet. 2007. Zivilisationen — wie die Kultur nach Sumer kam. Munich.
  • J. Cauvin. 2000. The birth of the gods and the origins of agriculture. Cambridge.
  • Klaus Schmidt. 2008. Sie bauten die ersten Tempel. Das rätselhafte Heiligtum der Steinzeitjäger. Munich. pp. 283.
  • C.S.M. Turneya and H. Brown. 2007. «Catastrophic early Holocene sea level rise, human migration and the Neolithic transition in Europe.» Quaternary Science Reviews 26: 2036—2041.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).