YaChudo

Хуан Карлос I

Переглядів: 0. Оновлено 08.11.2026.

Хуан Карлос I
ісп. Juan Carlos Alfonso Victor María de Borbón y Borbón Dos Sicilias Редагувати інформацію у Вікіданих
Король Іспанії
Правління22 листопада 1975 – 19 червня 2014
Коронація27 листопада 1975
Попередник
НаступникФіліп VI
Біографічні дані
Релігіякатолицька церква Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження5 січня 1938[1][2][…] (88 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Рим, Королівство Італія[1][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зСофія Грецька та Ганноверська Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиІнфанта Єлена, герцогиня де Луго[5], Інфанта Крістіна, герцогиня Пальма-де-Майоркська[5] і Феліпе VI[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДинастіяІспанські Бурбони Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоХуан, граф Барселонський[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиМарія де лас Мерседес де Бурбон-Сицилійська[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Золотий Олімпійський орден
Ланцюг ордена Зірки Румунії
Великий Хрест ордена Почесного легіону Орден Золотого руна Grand Cross of the Order of Charles III Кавалер Великого хреста ордена Ізабелли Католички Grand Cross of the Order of the Redeemer кавалер Золотого ланцюга ордена Пія IX Collar of the Supreme Order of the Chrysanthemum Великий хрест особливого ступеня ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» Великий хрест з ланцюгом ордена Ісландського сокола Кавалер Великого хреста ордена Святого Олафа з ланцюгом Grand Cross with Collar of the Order of the Three Stars орден князя Ярослава Мудрого I ступеня Ланцюг ордена Білого лева Grand Cross of the Order of the White Double Cross‎ орден Золотого Орла Великий хрест Ордена Заслуг Угорської республіки з ланцюгом Grand Cross of the Cross of Military Merit with White Decoration Великий хрест ордена Білої троянди Фінляндії з ланцюжком орден Слона орден Білого Орла Кавелер Великого хреста на ланцюгу ордену «За заслуги перед Італійською Республікою» Велика зірка почесного знаку «За заслуги перед Австрійською Республікою» Grand Collar of the Military Order of the Tower and Sword Grand Cross of the Military Order of Christ Grand Cross of the Military Order of Avis Великий ланцюг ордена Сантьяго кавалер Великого ланцюга ордена Інфанта дона Енріке Grand Collar of the Order of Liberty Grand Cross of the Order of the Immaculate Conception of Vila Viçosa Algerian National Order of Merit, Atheer rank Order of Excellence Орден Франсіско Морасана
Міжнародна премія імені Карла Великого

Премія миру Фелікса Уфуе-Буаньїd (1994)

премія Чотирьох свобод — Медаль свободиd (1996)

Премія Нансена (1987)

 Королівський Вікторіанський ланцюг

міжнародна премія Сімона Болівараd (1983)

Почесний доктор Мадридського університету Комплутенсеd (1984)

Honorary doctor of the University of Bolognad

Почесний доктор Оксфордського університетуd

почесний доктор Кембриджського університетуd

почесний доктор Єврейського університету в Єрусалимі

 ювілейна медаль 2500-річчя заснування Перської імперії

honorary doctor of the University of Brasíliad

 Order of Juan Mora Fernández Battle of Lepanto 4th Centenary Medal

золота медаль Вищої ради з наукових дослідженьd (12 травня 1993)

European Medal of Toleranced

 Knight of the Garter

Почесний доктор Паризько-Сорбонського університетуd (9 липня 1985)

 золота медаль Галісії

honorary doctorate of Strasbourg-III Universityd (1979)

honorary doctor of the University of Paris 1 Pantheon-Sorbonned (9 липня 1985)

Medalla de Oro de la Universidad CEU San Pablod (1994)

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Хуа́н Ка́рлос І де Бурбо́н[6] (ісп. Juan Carlos Alfonso Víctor María de Borbón y Borbón-Dos Sicilias) (нар. 5 січня 1938, Рим, Італія) — король Іспанії з 22 листопада 1975 року до 19 червня 2014 року з династії Бурбонів.

Онук останнього короля Іспанії Альфонса ХІІІ, позбавленого престолу квітневою революцією 1931 року.

02 червня 2014 року оголосив, що вирішив зректися престолу на користь свого сина, принца Філіпа VI. Як пояснив прем'єр країни Маріано Рахой, для того, щоб Хуан Карлос І зміг покинути престол, у конституцію Іспанії внесуть відповідні зміни.

Ранні роки

Хуан Карлос (Хуаніто, або дон Хуаніто — серед найближчого оточення, щоб відрізняти його від батька) народився 05 січня 1938 року в будинку № 122 на віале деї Парйолі в Римі. Він був сином Хуана де Бурбона-і-Баттенберга, графа Барселонського, та Марії де лас Мерседес де Бурбон-і-Орлеан.

Невдовзі після його народження батьки переїхали до «Вілла Ґлорія» — чотириповерхового будинку в елегантному римському кварталі Парйолі.

Його охрестили 26 січня 1938 року в каплиці Магістратського палацу Мальтійського ордену в Римі. Обряд здійснив кардинал-державний секретар Святого Престолу моненьйор Еудженіо Пачеллі (майбутній Папа Римський Пій XII).

Дитина отримала ім'я Хуан Карлос Альфонсо Віктор Марія де Бурбон. Хрещеною матір'ю стала його бабуся за батьківською лінією, королева Вікторія Євгенія, а хрещеним батьком — дідусь за материнською лінією, Карлос Танкред де Бурбон-Сицилійський, принц Обох Сицилій та інфант Іспанії.

У 1942 році родина переїхала до швейцарського міста Лозанна, де мешкала до 1946 року, а Хуана Карлоса віддали до престижного пансіону «Ле Розе» (Le Rosey).

Молодість

Під час зустрічі, що відбулася 25 серпня 1948 року в Біскайській затоці на борту яхти Azor, Франсіко Франко висунув вимогу графу Барселонському, щоб хлопчик здобував освіту поруч із ним в Іспанії. Каудильйо намагався продемонструвати Європі більш відкритий образ режиму і водночас контролювати будь-які дії проти нього з боку дона Хуана.

Останній неохоче погодився, і 09 листопада 1948 року десятирічний Хуан Карлос вирушив з Ешторіла до станції Вільяверде на потягу «Лузітанія» у супроводі своїх нових наставників — священника та цивільного гвардійця. Це був перший раз, коли він ступив на іспанську землю.

Його пунктом призначення був маєток Лас-Харільяс, який до того часу належав маркізам Уркіхо.

Генерал наказав відібрати вісім хлопчиків його віку, які вирізнялися аристократичним походженням або розумом, щоб вони стали майбутніми однокласниками ілюстрованого учня.

Обраними стали: Алонсо Альварес де Толедо, син маркіза Вальдуеса; Карлос де Бурбон-Сицилійський, двоюрідний брат по матері; Хайме Карвахаль-і-Уркіхо, син графа Фонтанар; Фернандо Фалько-і-Фернандес де Кордоба, III маркіз Кубас; валенсієць Альфредо Ґомес Торрес; каталонець Жуан Жозе Макая, а також Хосе Луїс Леаль Мальдонадо, який згодом стане міністром економіки в період демократичного переходу.

Наставники помітили у нього певний ступінь дислексії та труднощі з концентрацією уваги на уроках.

Однак після літа 1949 року погіршення відносин між Франко та доном Хуаном призвело до того, що останній вирішив тимчасово не повертати сина до Іспанії.

Після року в Ешторілі (поблизу Лісабона) Хуан де Бурбон погодився на повернення Хуана Карлоса до Іспанії восени 1950 року для продовження навчання, цього разу в супроводі його молодшого брата Альфонсо. У 1953–1954 навчальному році Хуан Карлос здобув атестат бакалавра.

Згодом він пройшов військову підготовку в Загальній військовій академії Сарагоси (1955–1957) під опікою Альфонсо Армади, високопоставленого військового, який згодом став його наставником. Звідти перейшов до Військово-морського училища в Маріні, Понтеведра (1957–1958), а пізніше — до Загальної авіаційної академії Сан-Хав'єра в Мурсії (1958–1959).

Свою освіту він завершив у Мадридському університеті, де вивчав політичне та міжнародне право, економіку та державні фінанси.

У середині березня 1956 року дону Хуану вдалося зібрати своїх чотирьох дітей в Ешторілі для святкування Великодніх днів того року. 29 березня, у Великий четвер, уся родина відвідала богослужіння, після чого повернулася до своєї резиденції.

Хуан Карлос, якому вже виповнилося 18 років, і його брат Альфонсо, молодший на 4 роки, піднялися до ігрової кімнати в очікуванні вечері. Вони хотіли випробувати невеликий револьвер калібру .22 марки Long Automatic Star, який їм подарували кількома днями раніше (за деякими версіями, подарунок зробив Франсіско Франко) і яким вони вопреки волі батька продовжували таємно бавитися.

Невдовзі після восьмої години вечора пролунав постріл. Декілька років потому донья Мерседес так згадувала у своїх мемуарах цю мить: «Я почула, як Хуаніто сбігає сходами і каже нашій гувернантці: “Ні, я мушу сказати їй сам!”. У мене серце завмирало».

Дон Хуан і вона швидко піднялися й знайшли свого молодшого сина на підлозі непритомним, у калюжі крові: куля влучила йому в голову.

Дон Хуан намагався зупинити кровотечу, але марно. Тоді він узяв прапор Іспанії, що висів у вітальні, і, накривши тіло загиблого сина, повернувся до Хуана Карлоса й вигукнув: «Присягни мені, що ти зробив це не навмисно!».

Наступного дня, 30 березня, іспанське посольство в Лісабоні за прямим наказом Франко опублікувало стисле офіційне повідомлення такого змісту:

Поки Його Високість інфант Альфонсо того вечора чистив револьвер разом із братом, стався постріл, який влучив йому в чоло і вбив за кілька хвилин. Нещасний випадок стався о 20:30, після того як інфант повернувся з богослужіння Великого четверга, під час якого він прийняв святе Причастя.

Уся преса підхопила офіційну версію. Газета Arriba вийшла з заголовком: «Унаслідок випадкового пострілу пістолета загинув інфант дон Альфонсо де Бурбон». Однак цю версію швидко спростувало італійське видання, яке стверджувало, що в момент пострілу зброю насправді тримав Хуан Карлос.

Історіографічні докази на користь цієї другої версії, яку родина жодного разу не заперечувала, є беззаперечними.

Дон Альфонсо був похований на цвинтарі в Кашкайші в суботу, 31 березня. Після церемонії дон Хуан сів у свій імпозантний чорний Bentley, виїхав до невизначеної прибережної зони і там викинув пістолет у море. «Жоден поліцейський не оглянув зброю; жоден суддя не розслідував обставини; жоден судмедексперт не оглянув тіло. Що сталося в тій кімнаті, знає тільки Хуан Карлос».

Старший брат графа Барселонського, Хайме де Бурбон, який мав із ним династичні розбіжності, вимагав судового розслідування інциденту.

Через сорок вісім годин після трагедії Хуан Карлос, виконуючи наказ батька, повернувся до Сарагоси для продовження навчання.

Софія Грецька та Ганноверська познайомилася з Хуаном Карлосом у 1954 році під час круїзу, організованого її матір'ю, Фредерікою Ганноверською, з метою зближення монарших родин Європи і насамперед їхнього молодшого покоління. Шість років потому вони обидва вирушили до Лондона на весілля Едварда, герцога Кентського, з Кетрін Ворслі.

Офіційний протокол заходу виявився провидінням для пари. Після весілля між ними й спалахнуло кохання з першого погляду (ніби «ударив купідон»).

13 вересня 1961 року було офіційно оголошено про заручини.

14 травня 1962 року, пара взяла шлюб за православним та католицьким обрядами. Католицьке весілля відбулося в католицькому кафедральному соборі Атен, а православна церемонія — у соборі Благовіщення Пресвятої Богородиці (Панагія Ґрігоруса / Святої Марії). Напередодні цієї події Франко висловив зацікавленість у тому, щоб Хуан Карлос та Софія жили в Іспанії.

Відтак на початку 1963 року, попри початковий опір Хуана де Бурбона, подружжя переїхало до Мадрида та оселилося в палаці Сарсуела.

Сходження на престол

У 1969 році диктатор Франсіско Франко призначив спадкоємцем іспанського престолу 31-річного Хуана Карлоса[7], старшого сина графа Барселонського, проти волі батька.

Хуан Карлос мав посісти престол не одразу, а лише після смерті Франко, що й трапилося 22 листопада 1975. Після коронації сам обрав називати себе Хуан Карлос І замість «Хуан ІІІ» та «Карлос V»[8].

Правління

Король виявив далекоглядність, одразу ж після вступу на престол запровадивши реформи для демонтажу франкістського режиму, розпустивши франкістську «фалангу» і узаконивши (1977) року політичні партії. Це започаткувало перехід Іспанії до демократії і призвело до ратифікації народним референдумом 06 грудня 1978 року і проголошеної 27 грудня того ж року Конституції Іспанії, яка відновила конституційну монархію.

На її основі Короля було визнано символом національної єдності і законним спадкоємцем історичної монархічної династії, хоча Хуан Карлос завдячував своїм приходом до влади диктатору Франко.

Конституцією були гарантовані цивільні права й свободи, регіони отримали більше самостійності (Іспанія перетворилася на федеративну державу).

У 1981 році вчинив успішний опір спробі державного перевороту, влаштованого військовими, що прагнули відновити франкістський режим. З 1982 року брав участь у буденному політичному житті та сприймався, насамперед, як символ національної єдності та гарант демократичних свобод.

У 2008 році він вважався найпопулярнішим лідером у всій Іберо-Америці.[9]

Репутація короля та монархії, шанована за роль у переході Іспанії до демократії, почала потерпати після того, як виникли суперечки навколо його родини, загострені публічною полемікою 2012 року.

Зречення

У квітні 2012 року король Хуан Карлос І вирушив у Ботсвану, де займався полюванням на слонів. Про поїздку не було відомо іспанському суспільству, аж поки король не пошкодив ногу та не був відправлений спеціальним авіарейсом назад в Іспанію[10][11].

Після цього в медіа з'явилась інформація не тільки про поїздку, а й про те, чим тоді займався король та про сумнівні джерела фінансування поїздки. Іспанське суспільство почало висловлювати невдоволення[12].

На початку 2014 року почався новий скандал, пов'язаний зі здійсненням корупційних схем Іньякі Урдангаріном, зятем Хуана Карлоса І. У цьому іспанці підозрювали й самого короля.

Не витримавши критики, вранці 02 червня 2014 року прем'єр-міністр Маріано Рахой зробив телевізійну заяву про те, що король повідомив йому про свій намір зректися престолу. Пізніше король виступив із телезверненням та оголосив, що зречеться престолу на користь принца Астурійського.[13]

Конституція Іспанії не передбачала процесу зречення престолу монархом, тож 3 червня Уряд Іспанії почав розглядати це питання. Незабаром, уже 19 червня 2014 року, на престол зійшов син короля Хуана Карлоса І, Філіп VI[14][15].

Після зречення

Після зречення Хуан Карлос І, як і його дружина, Софія Грецька, продовжив носити титул короля Іспанії.

На початку серпня 2020 року Хуан Карлос І втік з країни на тлі корупційного скандалу[16].

Сім'я

З 1962 року одружений з Софією Грецькою, дочкою короля Греції Павла I, з данської династії Глюксбургів.

Діти:

Цікаві факти

Див. також

Література

  • Р. А. Кривонос. Хуан Карлос I // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
  • Хуан Карлос I: шлях до корони: монографія / О. П. Іваницька ; Донец. нац. ун-т ім. Василя Стуса. — Вінниця: ТВОРИ, 2019. — 359, [18] с. : фот. — (Новітня історія Іспанії у життєписах королів). — Бібліогр.: с. 356—359. — 300 прим. — ISBN 978-966-949-213-5

Посилання

Примітки

  1. ↑ а б Хуан Карлос I // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ Encyclopædia Britannica
  3. ↑ Brockhaus Enzyklopädie — F.A. Brockhaus, 1796.
  4. ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  5. ↑ а б в г д Lundy D. R. The Peerage
  6. ↑ Іван Карло I – ім'я за українською традицією
  7. ↑ "Those Apprentice Kings and Queens Who May — One Day — Ascend a Throne, " [Архівовано 13 листопада 2013 у Wayback Machine.] New York Times. 14 November 1971.
  8. ↑ Bernecker, Walther (1998). Monarchy and Democracy: The Political Role of King Juan Carlos in the Spanish. 33 (1): 65—84. {{cite journal}}: Cite journal вимагає |journal= (довідка)
  9. ↑ Uribe es el líder iberoamericano mejor valorado por los ciudadanos de su país [Uribe is the Ibero-American leader best valued by the citizens of his country]. Ель-Мундо (ісп.). Іспанія. Процитовано 2 червня 2014.
  10. ↑ Spain's King Juan Carlos under fire over elephant hunting trip. the Guardian (англ.). 15 квітня 2012. Архів оригіналу за 16 лютого 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
  11. ↑ King Juan Carlos of Spain operated on after 'elephant hunting' accident. The Telegraph (брит.). Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
  12. ↑ Winds of change. The Economist. 7 червня 2014. ISSN 0013-0613. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
  13. ↑ Minder, Raphael (2 червня 2014). King Juan Carlos of Spain to Abdicate Throne for Son. The New York Times.
  14. ↑ Хуан Карлос підписав акт про зречення іспанського престолу. LB.ua. Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 5 квітня 2021.
  15. ↑ King Felipe VI calls for 'new Spain' as he is sworn in. BBC News (брит.). 19 червня 2014. Архів оригіналу за 13 березня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
  16. ↑ Монархія в небезпеці. Екс-король втік з Іспанії. ua.korrespondent.net (рос.). Архів оригіналу за 7 жовтня 2020. Процитовано 5 квітня 2021.
  17. ↑ Середа #відносиниУкраїнаІспанія30, Франко (7 січня 2022). Іспанська геральдика президента Кучми. Medium (англ.). Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 7 січня 2022.
Попередник
Альфонс XIII 		Король Іспанії
1975-2014 		Наступник
Філіп VI
Попередник
Альфонс XIII 		Король Єрусалиму
1977-2014
титулярний 		Наступник
Філіп VI

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).