YaChudo

Хоробре серце

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Хоробре серце
Braveheart
ЖанрІсторичний фільм, драма, пригодницький
РежисерМел Гібсон
ПродюсерБрюс Дейві
Алан Ледд
Мел Гібсон
СценаристРендалл Воллес
ОповідачАнґус Макфадьєн Редагувати інформацію у Вікіданих
У головних
ролях		Мел Гібсон
Софі Марсо
Патрік Макгуен
Брендан Глісон
ОператорДжон Толл
КомпозиторДжеймс Горнер
КінокомпаніяIcon Productions
Дистриб'юторВ США Paramount Pictures, в решті країн 20th Century Fox
Тривалість177 хв.
Моваанглійська Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСША США
Рік1995
Дата виходу25 квітня 1995
Кошторис$53 млн
Касові збори$210 409 945[1]
IMDbID 0112573
НаступнийRobert the Bruced Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Хоробре серце у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q: Хоробре серце у Вікіцитатах

«Хоробре серце» (англ. Braveheart) — американський історичний фільм 1995 року, знятий Мелом Гібсоном, що розповідає про боротьбу Шотландського королівства за незалежність проти англійського панування. Головний герой фільму — Вільям Воллес, ватажок шотландців, у виконанні Мела Гібсона.

На 1 березня 2024 року фільм займав 79-ту позицію у списку 250 кращих фільмів за версією IMDb.

Сюжет

Оповідання ведеться від імені Роберта Брюса. 1280 рік. Король Англії Едуард I Довгоногий окупував значну частину Шотландії і заборонив шотландцям мати зброю. Після вбивства англійцями вождів шотландських кланів у казармах Айра в Ейрширі розгоряється війна між Шотландією та Англією. У боротьбі із загонами короля гинуть батько і брат десятирічного Вільяма Воллеса. Воллеса під опіку бере дядько — Аргайл.

Через 20 років Воллес повертається в рідне село, сподіваючись завести сім'ю і вести господарство, по можливості уникаючи «проблем». Воллес починає зустрічатися з дівчиною Маррон, з якою дружив з дитинства. Щоб уникнути встановленого королем Едуардом I принизливого «права першої ночі», Маррон і Воллес вінчаються таємно. Воллес відбиває Маррон у англійських солдатів, які намагалися її зґвалтувати через недотримання правил. Маррон не встигає втекти з села, і місцевий шериф, оголосивши, що «Напад на солдатів короля дорівнює нападу на самого короля», вбиває дівчину. Воллес з'являється з повинною, але замість здачі вступає в бій із солдатами. Жителі стихійно піднімають повстання, Воллес убиває шерифа на місці смерті Маррон, вийнявши з його піхов той самий ніж, яким він убив дівчину. Шотландці проголошують його своїм вождем. Початок цієї помсти лежав в основі всього його життя в боротьбі за свободу свого народу і своєї країни.

Повстання розгорається, до загону Воллеса приєднуються й інші шотландські клани. Воллес здобуває кілька перемог над англійськими військами, зокрема в битві на Стерлінгському мосту. Однак під час Фолкеркської битви шотландська знать зраджує Воллеса, пішовши зі своїми військами, і він зазнає поразки. Пішовши в підпілля, Воллес убиває двох представників знаті, які зрадили його.

З Воллесом зустрічається принцеса Ізабелла, дружина принца Едуарда (майбутнього Едуарда II), сина Едуарда I.

Воллес, усе ж сподіваючись на підтримку з боку шотландської знаті, зустрічається з Робертом Брюсом (майбутнім королем Шотландії Робертом I), але потрапляє в полон до англійців: виявляється, батько Роберта, незважаючи на смертельну хворобу та приреченість померти найближчим часом, потай від сина спільно з шотландською знаттю влаштував засідку.

У Лондоні Воллеса судять за зраду королю. Однак Воллес каже, що ніколи не визнавав і не визнає Едуарда своїм королем. За це суд засуджує його до «очищення через біль». На лондонській площі Воллеса катують і пропонують швидку смерть, якщо він скаже «Пощади!». Але, Воллес, зібравши останні сили, вигукує «Свобода!». Подивившись на натовп, що зібрався на площі, Воллес бачить там Маррон і посміхається їй. У цей момент Воллеса обезголовлюють.

Через деякий час Роберт Брюс із залишками шотландської армії зустрічається з англійськими військами на полі Беннокберна, щоб отримати згоду на коронацію. Однак поглянувши на хустку, яка належала Воллесу, Брюс переосмислив усе. Вигукуючи ім'я Воллеса, Брюс із шотландськими солдатами йдуть в атаку на англійців.

У ролях

  • Мел Гібсон — Вільям Воллес, шотландський воїн
  • Софі Марсо — принцеса Ізабель, принцеса Франції та дружина принца Едварда
  • Патрік Макгуен — Едвард I Довгоногий, старіючий король Англії
  • Кетрін Маккормак — Меррон Маккланнох, подруга дитинства Воллеса
  • Ангус Макфадьєн — Роберт Брюс, шотландський дворянин
  • Брендан Глісон — Геміш, друг дитинства Воллеса
  • Девід О'Гара — Стівен, ірландський горець
  • Ієн Баннен — Прокажений, старіючий батько Роберта Брюса
  • Джеймс Космо — Кемпбелл, батько Геміша
  • Браян Кокс — Аргайл Воллес, дядько Воллеса
  • Пітер Генлі — принц Едвард, син Довгоногого
  • Алан Армстронг — Морней, шотландський дворянин
  • Джон Мертаг — Лохлан, шотландський дворянин
  • Шон Макгінлі — батько Меррон
  • Герда Стівенсон — мати Меррон
  • Стівен Біллінгтон — Філіп, радник принца Едварда
  • Джон Кавано — Крейг, радник Роберта Брюса
  • Томмі Фланаган — Моррісон, шотландець
  • Руперт Вансіттарт — лорд Боттомс, дворянин
  • Тем Вайт — Макгрегор, лідер клану
  • Майкл Берн — Смайт, англійський офіцер-садист
  • Мартін Мерфі — лорд Талмадж, англійський командувач
  • Джерард Максорлі — Челтем, заступник командира
  • Річард Ліф — губернатор Йорка
  • Бернард Горсфолл — Балліол, шотландський дворянин
  • Джиммі Чісголм — Фодрон, англійський вбивця
  • Жанна Марін — Ніколетт, служниця Ізабелли
  • Шон Ловлор — Малкольм Воллес, батько Вільяма
  • Сенді Нельсон — Джон Воллес, старший брат Вільяма

Виробництво

Спочатку проєкт перебував у роботі продюсера Алана Ладда-молодшого в компанії MGM-Pathé Communications:, коли отримав сценарій від Рендалла Воллеса[2]. Коли 1993 року у Metro-Goldwyn-Mayer (MGM) змінилося керівництво, Ледд залишив студію та придбав деякі з її провідних об'єктів, зокрема «Хоробре серце»[3]. Мел Гібсон отримав сценарій і, попри те що він йому сподобався, спочатку відмовився від роботи над проєктом. Однак згодом він знову й знову повертався до цієї ідеї та зрештою вирішив взятися за проєкт[2]. Террі Ґілліаму запропонували зняти фільм, але він відмовився[4]. Спочатку Гібсон цікавився лише режисурою і розглядав Бреда Пітта на роль Вільяма Воллеса, але пізніше неохоче погодився зіграти й Воллеса[5]. Він також розглядав Джейсона Патріка на цю роль[6]. Шону Коннері запропонували зіграти короля Едварда, але він відмовився через інші зобов'язання[7]. Гібсон сказав, що вимова Коннері слова «goulash» стала для нього своєрідною підказкою під час роботи над шотландським акцентом для фільму[8].

Гібсон та його продюсерська компанія Icon Productions не могли залучити достатню кількісьть коштів для фільму. Warner Bros. була готова профінансувати проєкт за умови, що Гібсон підпише контракт на ще один сиквел «Смертельної зброї», від чого він відмовився. Зрештою, Гібсон отримав достатньо фінансування для фільму: Paramount Pictures профінансувала третину бюджету в обмін на права на поширення фільму в Північній Америці, а 20th Century Fox надала решту дві третини в обмін на права на поширення за кордоном[9][5].

Фільмування

Гібсон (праворуч) на знімальному майданчику з виконавчим директором 20th Century Fox Скоттом Нісоном

Спочатку фільмування мало повністю проходити у Великій Британії, але більшу частину перенесли до Ірландії після втручання уряду Ірландії, який запропонував залучити 1600 військовослужбовців Ірландського резерву як статистів. Фільмування мало тривати 12 тижнів в Ірландії та на студії Ardmore, а також п'ять тижнів безпосередньо в Шотландії[10]. Основне фільмування проходило з 6 червня 1994 року по 28 жовтня 1994 року[11]. Щоб зменшити витрати, Гібсон залучив тих самих статистів для зображення обох армій. Резервістам дозволили відростити бороди, а їхню військову форму замінили на середньовічний одяг[12]. Фільм було знято в анаморфному форматі за допомогою об'єктивів Panavision серії C та E[13]. Гібсон також пізніше сказав, що під час фільмування батальної сцени він ледь не загинув через падіння коня, але каскадер встиг урятувати його[14].

Гібсону довелося пом'якшити батальні сцени фільму, щоб уникнути рейтингу NC-17 від MPAA; остаточна версія отримала рейтинг R за зображення «жорстокої середньовічної війни»[15]. Гібсон і монтажер Стівен Розенблюм спочатку планували фільм тривалістю 195 хвилин, але Шеррі Лансінг, яка на той час очолювала Paramount, попросила Гібсона та Розенблюма скоротити фільм до 177 хвилин[16]. За словами Гібсона в інтерв'ю "Collider" у 2016 році, існує чотиригодинна версія фільму. Він також висловив бажання змонтувати її повторно, якщо компанії Paramount і Fox виявлять зацікавленість у такому проєкті[17].

Знімальна група

Нагороди

Нагороди та номінації
Нагорода Категорія Номінант Результат
«Оскар» «Найкращий фільм» Мел Гібсон, Алан Ледд і Брюс Дейві Перемога
«Найкраща режисерська робота» Мел Гібсон Перемога
«Найкраща операторська робота» Джон Толл Перемога
«Найкращий звуковий монтаж» Лон Бендер і Пер Галлберг Перемога
«Найкращий грим» Пітер Фремптон, Пол Паттісон і Лоїс Бюрвелл Перемога
«Найкращий оригінальний сценарій» Рендалл Воллес Номінація
«Найкращий дизайн костюмів» Чарльз Ноуд Номінація
«Найращий звук» Енді Нельсон, Скотт Міллан, Анна Белмер і Браян Сіммонс Номінація
«Найкращий монтаж» Стівен Розенблюм Номінація
«Найкраща музика до драматичного фільму» Джеймс Горнер Номінація
«Золотий глобус» «Найкращий режисер» Мел Гібсон Перемога
«Найкращий фільм (драма)» Брюс Дейві Номінація
«Найкращий сценарій» Рендалл Воллес Номінація
«Найкраща музика до фільму» Джеймс орнер Номінація
«BAFTA» «Найкраща операторська робота» Джон Толл Перемога
«Найращий дизайн костюмів» Чарльз Ноуд Перемога
«Найкращий звук» Пер Гальберг, Лон Бендер, Браян Сіммонс, Енді Нельсон, Скотт Міллан та Анна Белмер Перемога
«Найкраща режисерська робота» Мел Гібсон Номінація
«Найкраща музика до фільму» Джеймс Хорнер Номінація
«Найкращий грим» Пітер Фремптон, Пол Паттісон і Лоїс Бюрвелл Номінація
«Найкраща робота художника-постановника» Том Сандерс Номінація
«Сатурн» «Найкращий пригодницький фільм чи бойовик» Номінація
«Найкраща музика» Джеймс Хорнер Номінація
«Найкращі костюми» Чарльз Ноуд Номінація
Премія Асоціації американських монтажників «Eddie» «Найкращий монтаж у художньому фільмі» Стівен Розенблюм Перемога
Премія Американського товариства кінематографістів «Найкраща операторська робота» Джон Толл Перемога
Awards Circuit Community Awards «Найкраща робота художника-постановника» Том Сандерс та Пітер Ховітт Перемога
«Найкращий дизайн костюмів» Чарльз Ноуд Перемога
«Найкращий грим» Перемога
«Найкраща музика до фільму» Джеймс Хорнер Перемога
«Найкращий каскадерський ансамбль» Перемога
«Найкращий режисер» Мел Гібсон Номінація
«Найкраща операторська робота» Джон Толл Номінація
«Найкращий оригінальний сценарій» Рендалл Уоллес Номінація
«Найкращий монтаж» Стівен Розенблюм Номінація
«Найкращий звук» Номінація
Critics' Choice Movie Awards «Найкраща режисерська робота» Мел Гібсон Перемога
Фестиваль мистецтва кінооператорів Камерімідж Джон Толл Номінація
Премія Товариства кінематографії та звукозапису Визначне досягнення у зведенні звуку для художнього фільму Енді Нельсон, Скотт Міллан, Анна Белмер і Браян Сіммонс Номінація
Cinema Writers Circle Awards (Іспанія) «Найкращий фільм іноземною мовою» Перемога
Премія Гільдії режисерів США «Найкраща режисура — художній фільм» Мел Гібсон Номінація
Імперія «Найкращий фільм» Перемога
Flaiano International Prizes (Італія) «Найкраща іноземна акторка» Кетрін Маккормак Перемога
Юпітер «Найкращий іноземний режисер» Мел Гібсон Перемога
«MTV Movie Awards» «Найвидовищніший епізод» За битву при Стерлінгському мосту Перемога
«Найкращий фільм» Номінація
«Найкраща чоловіча роль» Мел Гібсон Номінація
«Найбажаніший чоловік» Мел Гібсон Номінація
Премія Гільдії звукорежисерів художнього кіно «Golden Reel Awards» «Найкращий монтаж звуку: Звукові ефекти та їх запис» Перемога
«Найкращий монтаж звуку: Діалоги» Перемога
«Найкращий монтаж звуку: Звукові ефекти» Перемога
Премія Національна рада кінокритиків США «Найкращі 10 фільмів року» Перемога
«За внесок у кіно» Мел Гібсон Перемога
Премія Товариства південно-східних критиків США «Найкращий фільм» Номінація
Премія Гільдії сценаристів США «Найкращий сценарій, написаний безпосередньо для екрану» Рендалл Воллес Перемога

Примітки

  1. ↑ http://www.boxofficemojo.com/movies/?id=braveheart.htm
  2. ↑ а б Making Of Braveheart Behind The Scenes Documentary. 7 лютого 2018. Архів оригіналу (YouTube) за 29 травня 2019. Процитовано 26 жовтня 2018.
  3. ↑ Nollen, Scott Allen (1 січня 1999). Robin Hood: A Cinematic History of the English Outlaw and His Scottish Counterparts. McFarland. ISBN 9780786406432. Архів оригіналу за 30 червня 2021. Процитовано 26 жовтня 2018.
  4. ↑ Reynolds, Simon (24 травня 2015). 20 things you never knew about Braveheart. Digital Spy.
  5. ↑ а б Mel Gibson Once Threw an Ashtray Through a Wall During 'Braveheart' Budget Talks. The Hollywood Reporter. 18 квітня 2017. Архів оригіналу за 18 квітня 2017. Процитовано 18 квітня 2017.
  6. ↑ Gray, Kevin (15 березня 2011). That Championship Season's Outspoken Jason Patric Has Quite a Few Things to Say About Hollywood, Few of Them Nice. Vulture.
  7. ↑ McNeil, Robert (11 грудня 2022). Braveheart: fantasy epic that perturbed the constitutionally disturbed. The Herald.
  8. ↑ Sean Connery gave Mel Gibson appetite for Braveheart. The Sunday Post. 29 червня 2014.
  9. ↑ Fleming, Michael (25 липня 2005). Mel tongue-ties studios. Daily Variety.
  10. ↑ Barrett, Paddy (13 травня 1994). Gibson drops UK for Ireland. Screen International. с. 1.
  11. ↑ Braveheart (1995) – Misc Notes. Turner Classic Movies. Архів оригіналу за 11 травня 2019. Процитовано 11 травня 2019.
  12. ↑ Braveheart 10th Chance To Boost Tourism in Trim. Meath Chronicle. 28 серпня 2003. Архів оригіналу за 3 вересня 2015. Процитовано 30 квітня 2007.
  13. ↑ Chris Probst (1 червня 1996). Cinematic Transcendence. American Cinematographer. Los Angeles, California, United States: American Society of Cinematographers. 77 (6): 76. ISSN 0002-7928.
  14. ↑ Bramhill, Nick (14 червня 2014). I almost got killed filming 'Braveheart', says Gibson. The Irish Independent.
  15. ↑ Classification and Rating Administration; Motion Picture Association of America. Reasons for Movie Ratings (CARA). Архів оригіналу за 11 грудня 2010.
  16. ↑ Mel Gibson reveals secrets from behind the scenes of Braveheart. www.news.com.au. Архів оригіналу за 2 січня 2019. Процитовано 1 січня 2019.
  17. ↑ Levine, Nick (26 жовтня 2016). Mel Gibson has a whole hour of unseen 'Braveheart' footage for an extended cut. NME. Архів оригіналу за 2 січня 2019. Процитовано 1 січня 2019.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).