YaChudo

Ханьфу

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

Ханьфу зразка династії Мін

Ханьфу́ (спрощ.: 汉服; кит. трад.: 漢服, піньїнь: *Hànfú*, букв. «одяг ханьців»), також відомий як ханьчжуан (спрощ.: 汉装; кит. трад.: 漢裝, піньїнь: *Hànzhuāng*, «вбрання ханьців») — історичний китайський одяг, який носили представники етносу хань. Він об'єднує верхній одяг, включно зі штанами, спідницями, халатами, куртками, що мають спільні особливості крою. Окрім власне одягу, поняття «ханьфу» охоплює також різноманітні головні убори, взуття та аксесуари: пояси й пряжки, віяла, ювелірні прикраси, браслети та інше. Традиція носіння ханьфу перервалася в середині XVII ст. за династії Цін, коли ханьфу було замінено на маньчжурський одяг. Ханьфу знову набув популярності на початку XXI століття як на материковому Китаї, так і в діаспорі.

Ханьфу вплинув на традиційний одяг багатьох сусідніх країн, що зазнали впливу китайської культури. Серед них — корейський ханбок, японське кімоно, рюсо, в'єтнамське ао зяо лінь. Елементи дизайну ханьфу також вплинули на західну моду — зокрема через стиль «шинуазри», який набув популярності в Європі та Північній Америці, починаючи з XVII століття. Ханьфу часто асоціюють із «золотою добою» Китаю династії Цін.

Дизайн і крій

Жакет ханьфу

Спільна риса для всіх різновидів ханьфу — це комір із запахом (цзяолін), застібання лівої поли поверх правої за допомогою зав'язок або прихованих під полою застібок[1], та широкі й довгі рукави[2]. Але, зважаючи на різноманітність цього одягу, журнал про моду Vogue 2021 року визначив ханьфу як «тип одягу, що походить з будь-якої епохи, коли при владі перебували етнічні китайці (ханьці)»[3].

Ханьфу поділяється на урочисте (церемоніальне) та повсякденне вбрання. Повсякденний одяг називають «чанфу». Одяг для визначних подій називають «да-фу»; він призначений для весіль, церемоній повноліття, випускних, ритуалів жертвопринесення, похоронів тощо. Для занять бойовими мистецтвами виділяють «шухе» — комплект із верхнього одягу та штанів, з вузькими рукавами, які дозволяють вільно виконувати різноманітні рухи. Слід також відрізняти сценічний одяг у стилі ханьфу, що використовується, наприклад, у китайській опері[2].

Виділяють такі основні типи цього одягу: комплект із верхнього одягу та спідниці (шан-шан); халат (шеньї); а також кофта і спідниця (жуцюнь). Шеньї був повсякденним одягом для чиновників і вчених, тоді як жуцюнь був популярним серед жінок. Прості робітники зазвичай носили коротку кофту в поєднанні з довгими штанами[1].

Головні убори є невід'ємною складовою традиційного вбрання народу хань. Досягнувши повноліття, і чоловіки, і жінки збирали волосся у пучок, який закріплювали шпилькою (цзі). Чоловіки часто носили різноманітні налобні пов'язки, бандани чи шапки. Жінки вкладали волосся у складні зачіски з пучками, які нерідко прикрашали шпильками у формі квітів або підвісними прикрасами (буяо). Крім того, жінки носили вуалі чи накидки на голову (веймао або гайтоу)[1].

Оскільки одяг ханьфу достатньо довгий, щоб сягати землі, — традиційне взуття часто виготовляють із високими носками[2].

Аксесуари

Поширеним жіночим аксесуаром ханьфу є шарф «пібо», який накидають на плечі й пропускають між тильними сторонами долонь[2].

Для підв’язування широких рукавів, аби полегшити виконання різноманітних дій, можливе використання стрічок «паньбо» чи «бішен». Пояси «дєсє» являють собою функціональний додатковий пояс, який слугує для кріплення різних речей. Жіночі пояси називали «цюньдай» і зав’язували спереду (по центру або збоку), залишаючи кінці вільно звисати донизу. У Стародавньому Китаї пояси часто доповнювали нефритовими підвісками «юйпей»[2].

Аристократи користувалися накладками на нігті з металу чи черепахових панцирів, адже довгі нігті засвідчували, що вони не займаються фізичною працею[4].

Історія

Барельєф часів Східної Чжоу

Стародавня історія

Ханьфу є одним із найдавніших видів традиційного етнічного вбрання у світі. Легендарна версія приписує винайдення ханьфу (та й одягу взагалі) імператору Хуан-ді[1]. Основний дизайн сформувався за часів династії Шан (1600—1046 рр. до н. е.). «Ї» являв собою туніку довжиною до колін із вузькими манжетами, що підперізувалася поясом, тоді як «шан» був короткою спідницею. Крім того, поверх одягу носили «бісі» — фартух до колін. У той період одяг ханьців був переважно зеленого або червоного кольору, через поширені технології фарбування та уявлення про ці кольори як «сприятливі»[5].

За часів династії Західна Чжоу (1045—771 рр. до н. е.) аристократи носили вишукане й розкішне вбрання із шовку, тоді як селяни — простий одяг із конопель або бавовни. Ця суттєва різниця в одязі різних соціальних верств увиразнювала ієрархічну структуру суспільства[5]. Система головних уборів та одягу була інтегрована в концепцію «управління за допомогою ритуалів» (лічжі), ставши важливим виявом церемоніального етикету. У процесі свого розвитку ханьфу увібрало риси вбрання інших етнічних груп. Яскравим прикладом є вплив стилю кочових народів, пов'язаного з верховою їздою та стрільбою з лука[1].

У період династії Східна Чжоу (770—221 рр. до н. е.) з'явилися два нові стилі: «шеньї» — цільнокроєний одяг, та «мяньфу» — різновид урочистого вбрання, яке носили імператори та високопосадовці. Багато хто почав доповнювати свій ханьфу поясами й прикрасами з нефриту, а рукави стали ширшими[5].

Імперський період

Концерт в танському палаці, малюнок близько 836 р.

У періоди Цінь і Хань традиційний одяг ханьфу не зазнавав суттєвих змін. Однак у цей час з'явився новий вид урочистого вбрання — «пао», що являло собою лляний халат. За часів династії Цінь чиновники третього рангу й вище були зобов'язані носити шовкові пао та шеньї зеленого кольору, тоді як решта носили лляні пао білого кольору[5]. Поширився крій цюйцзюй, коли верхня та нижня частини крояться окремо, а потім зшиваються разом[2]. За династії Хань у китайців з'явилися штани, запозичені від кочівників[6].

Послаблення конфуціанських вимог за династій Суй і Тан сприяло появі більш вільного жіночого одягу, візерунки на одязі були жвавими й виразними. Одяг епохи династії Сун здебільшого успадкував моду династії Тан, проте в ньому більший акцент робився на оздобленні та вишивці[5]. У цю епоху з’явився важливий різновид ханьфу — одяг із круглим коміром. Хоча цей стиль виник на дуже ранньому етапі історії китайського костюма, широкого поширення він набув лише за часів династій Суй і Тан, ставши офіційним повсякденним вбранням для столичного регіону Чан’ань, а також чиновників і членів імператорської родини. З бандан розвинулися шапочки футоу, оснащені жорстким каркасом[7].

За часів династії Юань, що ознаменувала початок панування іноземців над Китаєм, у ханьфу з'явилися елементи національного вбрання монгольських імператорів. Окрім традиційного для ханьської культури халата «пао» з круглим коміром, чоловіки носили монгольський одяг — «чжифу». Династія Мін стала останньою династією, якою правили ханьці. У цей період певні види вбрання та головних уборів, що зазнали монгольського впливу, а також модифіковані елементи одягу епохи Сун, залишалися популярними. З відродженням і широким поширенням конфуціанських цінностей жіночий одяг змінився: верхню частину робили коротшою, а нижню — довшою[5].

Після падіння династії Мін 1644 року ханьфу поступово витіснили маньчжурські вбрання, серед яких — ціпао, чхонсам і чансам[5]. Правителі наступної династії Цін, прагнучи послабити етнічну ідентичність ханьців і зміцнити владу маньчжурської знаті, почали примусово нав'язувати маньчжурські зачіски та стиль одягу[1]. Однак, ханський костюм зберігся як театральний одяг[2].

Новітня та сучасна епохи

Люди в ханьфу на аніме-фестивалі IDO32, 2020 р.

Зі скасуванням феодального ладу в 1911 році популярність традиційного китайського одягу почала спадати, а в Китаї стала поширюватися західна мода[5].

Зростанню інтересу до ханьфу сприяли різні чинники, зокрема його поява в популярних медіа — наприклад, в історичних серіалах і фільмах. Крім того, значний внесок зробили соціальні платформи, такі як Bilibili та Douyin, де користувачі ділиляться фото й відео. Під час Свята весни, Свята ліхтарів та інших урочистих подій китайці одягали ханьфу як ознаку своєї ідентичності[5].

Відродження стилю ханьфу пов'язують з Ваном Летяняном з міста Чженчжоу, який відіграв ключову роль у популяризації цього вбрання. Його поява у листопаді 2003 року на публіці в ханьфу, виготовленому власноруч, привернула увагу ЗМІ та дала поштовх руху за відродження ханьфу[5]. Першими виробниками й продавцями ханьфу стали ентузіасти, які мали необхідні навички, щоб виготовляти одяг власноруч[8].

Вагомий вплив справила державна підтримка відродження ханьфу. До концепції «трьох видів впевненості», запропонованої Ху Цзіньтао, Сі Цзіньпін додав «культурну впевненість», де традиційна культура є складовою «м’якої сили» КНР. Ханьфу перетворився зі субкультурного одягу, поширеного переважно серед молоді, на загальновизнаний культурний символ, що підтримується на державному рівні[8]. З 2007 року неодноразово висловлювали пропозиції зробити ханьфу офіційним вбранням у різних галузях[9][10][11]. З іншого боку, державне просування ханьфу також називають спробою утвердити тотальну перевагу ханьців над іншими етнічними групами Китаю[11].

Завдяки висвітленню в медіа до 2019 року понад 20 млн людей придбали ханьфу на таких торговельних онлайн-майданчиках, як Taobao. У липні 2019 року компанія Alibaba запустила додаток Gutao — соціальну мережу, присвячену купівлі ханьфу, щоб задовольнити стрімко зростаючий попит[5].

«Сучасне ханьфу» або «нове ханьфу» поєднує традиційний китайський одяг із західними елементами[5]. Учасники руху ханьфу найчастіше популяризують вбрання, котре базується на крої типу «цюйцзюй» та «чжицзюй» епохи Хань[12]. Версії одягу, створені на основі давніх прототипів, зазвичай видозмінені задля досягнення балансу естетики, дешевості та зручності носіння[13].

Галерея

  • Керамічна статуетка. Жінка у ханьфу з дзеркалом, 25-220 роки н. е.
    Керамічна статуетка. Жінка у ханьфу з дзеркалом, 25-220 роки н. е.
  • На малюнку часів династії Мін
    На малюнку часів династії Мін
  • Князь у халаті з круглим коміром, 1521-1524 роки
    Князь у халаті з круглим коміром, 1521-1524 роки
  • На картині Франсуа Буше, близько 1742 р.
    На картині Франсуа Буше, близько 1742 р.
  • Малюнок на шовку з серії «Дванадцять красунь», близько 1732 р.
    Малюнок на шовку з серії «Дванадцять красунь», близько 1732 р.
  • Група студенток у ханьфу
    Група студенток у ханьфу
  • Сучасні ханьфу за зразком династії Мін
    Сучасні ханьфу за зразком династії Мін

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в г д е 品汉服之美. en.chinaculture.org. Процитовано 2 листопада 2026.
  2. ↑ а б в г д е ж Hanfu, LingEnjoys researching the history of; costumes, traditional Chinese (10 жовтня 2026). A Quick Guide to the Chinese Hanfu Clothing (амер.). Процитовано 2 листопада 2026.
  3. ↑ Wang, Meng-Yun (8 березня 2021). Meet Shiyin, the Fashion Influencer Shaping China’s Hanfu Style Revival. Vogue (амер.). Процитовано 3 листопада 2026.
  4. ↑ Hanfu, LingEnjoys researching the history of; costumes, traditional Chinese (31 травня 2021). History and Type of Chinese Nail Guards (амер.). Процитовано 2 листопада 2026.
  5. ↑ а б в г д е ж и к л м н Wang, Ellena. The History of Hanfu Design and Its Influence Today. The Science Survey. Процитовано 2 листопада 2026.
  6. ↑ stories, EddySharing hanfu; photos; community, styling tips from the NewHanfu (6 жовтня 2020). Ancient Chinese Clothing Timeline - Hanfu Development (амер.). Процитовано 2 листопада 2026.
  7. ↑ Hanfu styles. baike.baidu.com. Процитовано 02.11.2026.
  8. ↑ а б Yu, Lingzi (28 листопада 2023). From Subculture to Mass Culture? How Hanfu Became a Focus of Cultural Policy under Xis Administration. Communications in Humanities Research. 16 (1): 29—39. doi:10.54254/2753-7064/16/20230071. ISSN 2753-7064.
  9. ↑ Xiaodie, Pan; Haixia, Zhang; Yongfei, Zhu (28 серпня 2020). An Analysis of the Current Situation of the Chinese Clothing Craze in the Context of the Rejuvenation of Chinese Culture. Proceedings of the 2020 4th International Seminar on Education, Management and Social Sciences (ISEMSS 2020) (англ.). Atlantis Press: 504—507. doi:10.2991/assehr.k.200826.101. ISBN 978-94-6239-048-5. ISSN 2352-5398.
  10. ↑ Ancient-style Costume, Olympic Games Uniform? -- china.org.cn. www.china.org.cn. Процитовано 3 листопада 2026.
  11. ↑ а б Soft nationalism in China: The case of Hanfu style. Sage Journals (англ.). doi:10.1177/13675494251336606. Процитовано 3 листопада 2026.
  12. ↑ 汉服堪当中国人的国服吗？. www.chinaqw.com. Процитовано 3 листопада 2026.
  13. ↑ Wang, Xinyi; Colbert, François; Legoux, Renaud (1 жовтня 2020). From Niche Interest to Fashion Trend: Hanfu Clothing as a Rising Industry in China. International Journal of Arts Management (англ.). 23 (1): 79. ISSN 1480-8986.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).