Маньчжури

Маньчжури
Самоназва	монг. Манж
Мапа розселення
Регіон	КНР 10,410,585 (2010 перепис)  Тайвань 12,000 (2004 оцінка)[1]  Гонконг 1,000 (1997 оцінка)[2] Японія 1,000
Кількість	10,430,000
Близькі до	Інші Тунгусо-маньчжурські народи, китайці
Входить до	тунгусо-маньчжурські народи
Мова	Китайська маньчжурськаL
Релігія	шаманізм і буддизм
Прапор
Маньчжури у Вікісховищі

Маньчжу́ри (монг. Манж, кит. 滿族, пін. Mǎnzú "маньцзу") — тунгусо-маньчжурський етнос, корінний народ Маньчжурії. Численність 10,862 млн, з яких 5,39 млн проживають у провінції Ляонін; 2,12 млн — Хебей; 1,04 млн — Хейлунцзян; 990 тисяч — Цзілінь та 500 тисяч — у Внутрішній Монголії. Розмовляють китайською мовою, що майже повністю витіснила маньчжурську мову із вжитку. Їх пращури  — носії глазковської культури.

У 12 ст., після перемоги над киданями, маньчжури (чжурчжені) заснували на території сучасного Північно-Східного Китаю імперію Цзінь (Золота). Імперія Цзінь проіснувала більш як 100 років і була знищена монголами. 1644 року маньчжури завоювали Китай, створивши династію Цін, яка правила Китаєм до 1912 року.

При маньчжурському дворі сповідувався шаманізм і культ предків; шаманізм був модифікований і багато в чому з часом змінив свою природу як придворна релігія. Ламаїзм відновив свою присутність на території імперії, що особливо видно в Монголії; конфуціанство залишилося найважливішим інструментом державного будівництва, багато в чому схоластичний і формальний бік конфуціанства був посилений. Сучасні маньчжури в сільських регіонах зберігають шаманські традиції, а ті що живуть в контакті з монголами мають прихильність до ламаїзму.

• Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.
• Маньчжури // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Маньчжури