Філіп Холл

Філіп Холл
Philip Hall
Філіп Холл
Народився	11 квітня 1904[3][1][…]  Гемпстед, Камден, Великий Лондон, Лондон, Англія, Сполучене Королівство
Помер	30 грудня 1982[1][2] (78 років)  Кембридж, Англія, Велика Британія[2]
Громадянство	Велика Британія
Національність	Британець
Місце проживання	Велика Британія
Діяльність	Математика
Галузь	алгебра і теорія груп
Відомий завдяки	Довів теорему Холла
Alma mater	Госпіталь Христа в Лондоні Королівський коледж Кембріджа
Науковий ступінь	доктор наук[4] (10 грудня 1977)
Науковий керівник	Карл Пірсон[5]
Знання мов	англійська[1]
Заклад	Кембриджський університет[2], Блечлі-Парк[2] і Кембриджський університет[2][6]
Членство	Лондонське королівське товариство
Magnum opus	Hall algebrad, Ringel–Hall algebrad, теорема Холла, Hall–Higman theoremd, Hall–Littlewood polynomialsd, Hall subgroupd, Hall's universal groupd, Hall wordd, three subgroups lemmad і Irwin–Hall distributiond
Посада	голова[2] і Sadleirian Professor of Pure Mathematicsd[2]
Нагороди	член Лондонського королівського товариства (1942) медаль де Моргана (1965) вища премія Бервіка (1958) медаль Сильвестра (1961)

Філіп Холл (англ. Philip Hall; 11 квітня 1904 — 30 грудня 1982) — англійський математик. Член Лондонського королівського товариства, професор Кембриджського університету^[7]. Найбільше відомий по роботі з теорією груп, особливо в кінцевих групах і розв'язаних групах. Протягом багатьох років він був єдиним алгебраїстом, якій працював в Англії.^[8][9]

Філіп Холл народився 11 квітня 1904 року в сім'ї Джорджа Холла (англ. George Hall) і Мері Лаури Сейерс (англ. Mary Laura Sayers).

У 1909 році, проживаючи в будинку свого діда Йосипа Сейера (англ. Joseph Sayer), Філіп вступив до початкової школи Нью-Енду (англ. New End Primary School).

У 1910 році Філіп переїжджає з матір'ю в Уелл-Холл і надходить в недільну школу. Він досяг успіху в навчанні і в 1915 році отримав стипендію на навчання в школі-інтернаті Східний Госпіталь Христа Хоршем (англ. Christ's Hospital West Horsham). Це була школа для дітей із здібностями, чиї батьки не могли собі дозволити оплату за навчання.^[7]

У 1922 році Філіп закінчив Госпіталь Христа із золотою медаллю.

У 1921 році він отримав стипендію Відкритого Фонду (англ. Open Foundation) і в 1922 році вступив в Королівський коледж Кембриджа.

У 1925 році Холл отримав стипендію Відкритого Вищого Фонду (англ. Open Senior Foundation), що дозволило йому продовжити навчання в коледжі, який він, в результаті закінчив з відзнакою.

У 1926 році Філіп представив есе «ізоморфізм абелевих груп», як заявку на стипендію.

У 1927 році Холл був обраний в Королівський коледж. На той час він вже працював науковим співробітником Карла Пірсона в університетському коледжі Лондона.

Повернувшись в Кембридж Філіп зробив важливе відкриття в теорії груп, що в підсумку лягло в основу доведення теореми, яку називають теоремою Холла. Ці результати дослідження були опубліковані в записці про нерозв'язні групи в «Журналі Лондонського математичного товариства» 1928 році.

У 1932 році Холл написав одну зі своїх найвідоміших статей «Внесок в теорію груп первинного енергетичного порядку». Ця стаття є одним з фундаментальних джерел сучасної теорії груп.

У 1933 році Філіп був призначений лектором в Кембриджі.

У 1939 році він провів серію лекцій на невеликому засіданні в Математичному інституті в Геттінгені.

Під час Другої Світової війни Холл жив зі своєю матір'ю в Малому Гадесдене і працював над італійськими та японськими шифрами. У липні 1945 року Філіп повернувся в Королівський коледж Кембриджа.

У 1955 році Холл був одним з головних доповідачів на Единбурзькому математичному колоквіумі в Сент-Ендрюсі, де він дав п'ять лекцій по «симетричним функціям в теорії груп».

Головний внесок Холла в нескінченні групи проявляється в роботах 1952, 1959 і 1961 роках. Ідеї цих робіт є одними з основних областей досліджень теорії груп. Наприклад, «Підгрупи Фраттіні звичайно породжених груп» є важливою статтею про нескінченні групи, яку він опублікував у 1961 році.^[7]

Його докторантами є Курт Гірш, Бернгард Нойман, Гаррет Біркгоф, Сенді Ґрін, Карл Ґрюнберг і Браян Гартлі. Також його учнем був Грем Хіґман.

У Філіпа Холла була глибока любов до поезії, яку він читав англійською, італійською та японською мовами. Також Філіп любив музику, мистецтво, квіти і прогулянки. Однак він був досить сором'язливим і не дуже любив гучні компанії. Волів перебувати в компанії з одним або двома друзями. Про нього говорили, що він мав широкі знання не тільки з математики, а й практично з будь-якого питання.^[7]

• У 1942 році був обраний в члени Королівського товариства;
• У 1958 році був відзначений вищою премією Бервіка;
• У 1961 році був нагороджений медаллю Сильвестра, в знак визнання його видатних досліджень в алгебрі;
• У 1965 році був нагороджений медаллю Лармора;
• У 1965 році був нагороджений медаллю де Моргана.^[7]

• Ф. Холл (1934). Внесок в теорію груп правлячого порядку. Праці Лондонського математичного товариства (англ.): 29—95. Процитовано 5 квітня 2018.
• Ф. Холл, Грехем Хігман (1956). Про p-довжину p-вирішуваних груп і теоремах відновлення для завдання. Праці Лондонського математичного товариства (англ.): 1—42. Процитовано 5 квітня 2018.
• Філіп Холл, Карл У. Груенберг, Д. І. Роузлінд (1988). Зібрані роботи Філіпа Холла (англ.). Оксфорд, Clarendon Press. с. 776. Процитовано 5 квітня 2018.

Переклади російською

• Ф. Холл, Г. Хігмен. p-довжина p-вирішуваних груп і редукційні теореми для проблеми Бернсайда : [рос.] // Математика. — 1969. — Т. 13, № 2. — С. 64–104.
• Філіп Холл. Нільпотентні групи : [рос.] // Математика. — 1968. — Т. 12, № 1. — С. 3–36.

Теорема Холла