YaChudo

Фунікулер Глорія

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

Фунікулер Глорія
38°42′58″ пн. ш. 9°08′33″ зх. д. / 38.71611111° пн. ш. 9.1425° зх. д.
Зображення
Зображення інтер'єру
Названо на честьCalçada da Glóriad Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Португалія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Адміністративна одиницяСанта-Марія Майорd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце розташуванняСанта-Жушта Редагувати інформацію у Вікіданих
ОператорCarrisd Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата офіційного відкриття1885 Редагувати інформацію у Вікіданих
Максимальний похил18 % Редагувати інформацію у Вікіданих
Ширина коліїметрова колія Редагувати інформацію у Вікіданих
Статус спадщиниНаціональна пам'ятка Португалії Редагувати інформацію у Вікіданих
Початкова чи кінцева точкаRestauradores Squared і Bairro Altod Редагувати інформацію у Вікіданих
Довжина або відстань265 м Редагувати інформацію у Вікіданих
Стан використанняне використовуєтьсяd Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
Офіційний сайт​(порт.)
Офіційний сайт​(англ.) Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Фунікулер Глорія у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Фунікулер Глорія (порт. Ascensor da Glória, також відомий як Elevador da Glória) — лінія фунікулера в цивільній парафії Санту-Антоніу в Лісабоні, Португалія, керована компанією Carris. Він з'єднує центральний район Байша (площа Рештаурадоріш) з Байрру-Алту (Сад Святого Петра з Алькантари).

Характеристика

Лінія відповідає основному принципу, що визначає справжній фунікулер: два вагони постійно прикріплені до протилежних кінців тягового троса, який накинутий на шків у верхньому кінці колії. Тягу забезпечують електродвигуни на двох вагонах, які самі живляться від пари повітряних проводів. Трамваї нахилені відносно ухилу дороги, щоб пасажири могли підтримувати рівну перспективу, а сидіння орієнтовані поздовжньо.[2]

Таким чином два вагони пов'язані між собою й обидва рухаються лише узгоджено: тобто коли один піднімається, інший спускається, і кожен вагон діє як противага іншому[3].

Трамвайна система розташована в міській зоні, вздовж осі з нахилом 17,7 % і що перетинає територію будівель XIX століття[2]. Довжина маршруту 275 метрів, а подорож триває приблизно три хвилини[4].

Історія

Один з вагонів на початку XX століття

У 1875 році концесія була надана Nova Companhia dos Ascensores Mecânicos de Lisboa (NCAML) побудувати трамвай вздовж Кальсада-да-Глорія[2]. Головним інженером концесії був Рауль Меньє дю Понсар. Будівництво розпочалося в 1882 році[2].

Фунікулер було урочисто відкрито 24 жовтня 1885 року, спочатку з системою водяного баласту, яка потім була замінена на паровий механізм у 1886 році[2]. Колія складалася з двох вагонів із зовнішніми колесами та центрального троса. Інтер'єр був розділений на два поверхи: дві лавки на нижньому поверсі, звернені всередину, та дві на верхньому, розташовані спиною до спини[2].

У 1912 році NCAML підписала контракт з Муніципальною радою Лісабона, яка дозволила їм електрифікувати лінії[2]. Ці роботи відбувалися між 1914 та 1915 роками, після чого фунікулер відновив роботу[2].

Фунікулер на Байрру-Алту в 1957 році

У 1926 році NCAML була розпущена, а фунікулер став власністю Companhia Carris[2]. 1 серпня 1995 року вони представили пропозицію щодо класифікації лінії як пам'ятки культурної спадщини, на що консультативна рада IPPAR запропонувала класифікувати фунікулер як національний пам'ятник 11 березня 1997 року[2].

Аварії

7 травня 2018 року вагон зійшов з рейок через недостатнє обслуговування коліс. Ніхто не постраждав[5].

3 вересня 2025 року вагон зійшов із рейок і врізався в будівлю поблизу проспекту Лібердаде, біля нижньої станції лінії. Загинуло 17 людей, 21 людину було поранено, п'ятеро з них отримали серйозні поранення[6][4].

Галерея

  • Вигляд з салону кабіни та екіпажу
    Вигляд з салону кабіни та екіпажу
  • Два вагони розминаються на середині шляху
    Два вагони розминаються на середині шляху
  • Вагон на нижній станції
    Вагон на нижній станції
  • Вид збоку
    Вид збоку
  • Трамвай, розписаний графіті, 2015 рік
    Трамвай, розписаний графіті, 2015 рік

Примітки

  1. ↑ а б http://www.wikilovesmonuments.org.pt/
  2. ↑ а б в г д е ж и к л Vale, Teresa; Ferreira, Maria; Matias, Cecília (1999), SIPA (ред.), Ascensor da Glória (IPA.00003986/PT031106150376) (порт.), Lisbon, Portugal: SIPA –Sistema de Informação para o Património Arquitectónico, архів оригіналу за 17 лютого 2016, процитовано 11 лютого 2016
  3. ↑ Ficha Técnica: Ascensor da Glória [Technical File: Glória Funicular] (порт.). Carris de Ferro de Lisboa. Процитовано 4 вересня 2025.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  4. ↑ а б Lisbon in shock after funicular crash leaves at least 17 dead. BBC. 3 вересня 2025. Процитовано 3 вересня 2025.
  5. ↑ Cipriano, Carlos (17 травня 2018). O elevador da Glória descarrilou e ninguém disse nada. PÚBLICO (порт.). Процитовано 3 вересня 2025.
  6. ↑ What to know about the streetcar derailment in Lisbon. AP News. 4 вересня 2025. Процитовано 4 вересня 2025.

Джерела

  • O Occidente. Т. VIII. 1885.
  • Capitão, Maria Amélia Motta (1974). Subsídios para a História dos Transportes Terrestres em Lisboa no Século XIX (порт.). Lisbon, Portugal.
  • Larange, José (1993). O Ascensor da Glória. Lisboa (порт.) (вид. Série II, Ano III). CCFL.
  • Larange, José (1993). O Ascensor da Glória. Lisboa (порт.). O Livro da Carris.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).