Фредерік Містраль

Фредерік Містраль
Frédéric Mistral
Фредерик Містраль
Ім'я при народженні	Фредерик Містраль
Прізвисько	Homer of Provence
Псевдонім	Mèste Franc[1], Gui de Mount-Pavoun[1], Cousinié Macàri[1], Michèu Gai[1], Lou Cascarelet[1], Grand la Borgno[1], Lou Felibre de Bello Visto[1], Un Maianen[1], Lou Felibre dóu Mas[1], Antoine Chansroux[1], Lou Canounge de N-D. de Casten[1], Lou Felibre de Bèuvezet[1], Lou Felibre Calu[1], Jan Chaplo Verne[1], Un Jouine Felibre[1], Lou Medecin di Torro[1], Tounin Clapo[1], Lou Tout-Obro[1] і Ambròsi Boufarel[2]
Народився	8 вересня 1830 Майян
Помер	25 березня 1914 (83 роки) там само
Поховання	Cimetière de Maillaned
Країна	Франція[3]
Національність	окситанець
Діяльність	прозаїк, поет
Сфера роботи	література і переклади з латинськоїd[3]
Alma mater	Aix-Marseille University (1896-1971)d
Знання мов	французька[3][4] і окситанська[3]
Мова творів	окситанська
Жанр	поезія
Magnum opus	Мірей
Членство	Société littéraire et scientifique de Castresd, Celtic dinnerd, Академія Марселяd[3] і Академія наук, сільського господарства, мистецтв і літератури Ексаd
Батько	François Mistrald
Мати	Adélaïde Mistrald
У шлюбі з	Marie Mistrald[1]
Діти	Marius Ferréold
Автограф
Премії	Нобелівська премія з літератури (1904)
Фредерік Містраль у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Фредері́к Містра́ль^[5] (фр. Frédéric Mistral, окс. Frederic Mistral/Mistrau; 8 вересня 1830, Майян — 25 березня 1914, там само) — провансальський поет і лексикограф. Лауреат Нобелівської премії з літератури за 1904 рік.

Після низки невеликих п'єс окситанською (провансальською) мовою він написав знамениту сільську поему «Мірей» («окс. Miréio», 1859, з французьким перекладом), яку дуже тепло зустріли, і котра й отримала премію Французької академії. Сюжет поеми він згодом переробив на оперне лібрето, до якого Шарль Гуно написав музику, опера «Мірей» («фр. Mireille»).

Містраль був один з головних організаторів руху фелібрів і співробітників «Revue félibrienne», друкованого органу, який відстоював літературну самобутність Провансу. Незважаючи на розбіжність із класичними нормами, орфографія та інші особливості мови «Мірей» були «за правом шедевра» покладені в основу виробленої фелібрами літературної норми окситанської мови. Містраль також написав поему «Calendeau, pou é mo nouveau» (1867), збірку віршів «Lis isclo d'or» (1875), тлумачний словник — багате зібрання матеріалу з окситанської мови «Скарбниця фелібріжа» («Lou Tresor dou félibrige», 1879–1886), повість у віршах «Nerto» (1884), трагедію «Reino Jano» (1890), поему «Pouèmo dóu Rose» (1897), книгу віршів «Oulivado» (1912) та інші твори.

• Mirèio (Mireille) (1859)
• Calendau (1867)
• Lis Isclo d'or (1875)
• Nerto, nouvelle (1884)
• La Rèino Jano, drame (1890)
• Lou Pouèmo dóu Rose (1897)
• Moun espelido, Memòri e Raconte (Mes mémoires) (1906)
• Discours e dicho (1906)
• La Genèsi, traducho en prouvençau (1910)
• Lis óulivado (1912)
• Lou Tresor dóu Felibrige (1878—1886), dictionnaire provençal-français ou dictionnaire de la langue d'oc moderne
• Proso d'Armana (posthume) (1926, 1927, 1930)
• Coupo Santo (1867)

Роман у віршах Містраля «Мірейо» переклав українською М. Литвинець. Переклад опубліковано в Києві в 1980 році.

• Фелібри
• 5033 Містраль — астероїд, названий на його честь.
• 594 Мірей — астероїд, названий на честь його роману.

(фр.)

• Frédéric Mistral, Mémoires et Récits, Julliard. Прямий доступ через електронну бібліотеку Gallica
• Les écrivains célèbres, Tome III, le XIXe s et le XXe siècles, Editions d'art Lucien Mazenod.
• Mauron, Claude, 1993, Frédéric Mistral, Paris, Seuil.

• Бакалавреат Містраля в місті Нім у 1847 році (фр.)
• Mirèlha <Mirèio> (окс.)
• Mireille (французький переклад поеми)