Флюгельгорн

Флюгельгорн

Класифікація	саксгорн
Класифікація Горнбостеля-Закса	423.232
Діапазон
Флюгельгорн у Вікісховищі

Флюгельго́рн (нім. Flügelhorn, від Flügel — «крило» і Horn — «ріг», «ріжок», англ. Flugelhorn) — мідний духовий музичний інструмент. Зовні дуже нагадує трубу або корнет-а-пістон, але відрізняється від них ширшою мензурою і конічним каналом рури, що починається відразу від мундштукової частини трубки. Найвищий представник (поряд з флюгельгорнами пікколо і пікколіно) сімейства саксгорнів, але, на відміну від класичних альтгорна, теноргорна і барітонеуфоніума, а тим більше низьких видів саксгорнів басової і контрабасової туб, має не овальну і тубообразну форму, а форму схожу з корнетом і трубою. Має 3 або 4 вентилі. Використовується в джазових ансамблях, інколи у симфонічному оркестрі, рідше — у духових оркестрах. На флюгельгорні часто грають сурмачі, виконуючи на цьому інструменті ніжні уривки.

У духових оркестрах — це верхній голос і його грають дві партії (2–4 виконавці залежно від складу). У духовому оркестрі іноді використовують малі флюгельгорни у ладі мі бемоль і сі бемоль, у високому для гри (найвищому) регістрі — третя октава.

Німецьке слово «Flügel» перекладається як «крило» або «фланг». Історично інструмент використовувався на полі бою для передачі сигналів на фланги армії^[1].

З'явився в Австрії близько 1825 року як удосконалення сигнального (поштового) ріжка, для використання в армії для подачі бойових сигналів.

Можливо, назву інструменту слід розглядати як спотворене Bugelhorn.

• У дитинстві на флюгельгорні грав Клінт Іствуд^[2].
• У 1962 році у Чехословаччині був створений фільм-драма режисера Отакара Ваври «Романс для флюгельгорна», знятий на основі однойменної ліричної поеми 1962 року, чеського письменника, поета та кіносценариста Франтішка Грубіна. Фільм показали на 5-му Московському міжнародному кінофестивалі, де він отримав спеціальний срібний приз.

• Флюгергорн // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)