YaChudo

Національна прискорювальна лабораторія ім. Енріко Фермі

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Національна прискорювальна лабораторія ім. Енріко Фермі
41°49′55″ пн. ш. 88°15′26″ зх. д. / 41.831944444444° пн. ш. 88.257222222222° зх. д.
Дата створення / заснування21 листопада 1967 Редагувати інформацію у Вікіданих
Зображення
Названо на честьЕнріко Фермі Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Адміністративна одиницяІллінойс Редагувати інформацію у Вікіданих
Член уarXiv.org[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Батьківська організаціяМіністерство енергетики США Редагувати інформацію у Вікіданих
Дочірня організаціяLederman Science Centerd Редагувати інформацію у Вікіданих
Розташування штаб-квартириБетейвія Редагувати інформацію у Вікіданих
ОператорFermi Research Alliance, LLCd Редагувати інформацію у Вікіданих
Точка доступу APIidp.fnal.gov/idp/shibboleth Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
Офіційний сайт​(англ.) Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Національна прискорювальна лабораторія ім. Енріко Фермі у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Головна будівля Фермілаб — Хол Вільсона

Національна прискорювальна лабораторія ім. Енріко Фермі (розповсюджена скорочена назва Фермілаб) — дослідницький центр в місті Батавія, неподалік Чикаго (Іллінойс, США). Належить Міністерству енергетики США. Спеціалізується на дослідженнях в області фізики високих енергій, астрофізики та технологій прискорювачів. З 1 січня 2008 р. Фермілабом керує «Дослідницький альянс Фермі», що організований Чиказьким університетом та університетською дослідницькою асоціацією (англ. University Research Association, URA). URA — консорціум, куди входить 91 університет, в основному з США, але є також члени з Канади, Японія та Італії.

Найвідомішою дослідницькою установкою Фермілаба був колайдер Теватрон (він закінчив свою роботу 30 вересня 2011 року), розташований в підземному кільцевому тунелі довжиною 6280 м. До запуску Великого адронного колайдера в 2009 році, колайдер в Фермілабі був прискорювачем з найбільшою в світі світністю і енергією пучків частинок. Зараз Фермілаб проводить декілька невеликих експериментів, використовуючи фіксовані мішені, експерименти з фізики нейтрино (MINERνA, MiniBooNE, MINOS, DUNE, NOνA тощо) та фізики мюонів (експерименти Muon g-2 та Mu2e), і бере участь в астрофізичних проектах. Фермілаб також координує внесок американських вчених в експеримент CMS на Великому адронному колайдері.

Значущі відкриття

Влітку 1977 року, група під керівництвом Леона Ледермана, що працювала на експерименті E288, де пучок протонів зіштовхувався з мішенню, відкрила Іпсилон-мезон, що по суті означало відкриття b-кварка.[2] 1995 року експерименти CDF та DØ на Теватроні оголосили про відкриття останнього, шостого, t-кварка[3]. Таким чином, у Фермілабі було відкрито два кварки із шести відомих.

Експерименти CDF та DØ також внесли видатний внесок у вивчення адронів, що містять b-кварк, та відрили декілька важких баріонів (зокрема, Σ b {\displaystyle \Sigma _{b}} [4], Ξ b {\displaystyle \Xi _{b}} [5] та Ω b {\displaystyle \Omega _{b}} [6]) та Bc-мезон[7] (мезон, що складається із c- та b-кварків). Всі ці відкриття були підтверджені експериментами на Великому адронному колайдері[8].

Цікаві факти

  • На честь лабораторії названо астероїд 11998 Фермілаб.
  • На території лабораторії проживає велика популяція бізонів.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Our Members / Tier 6
  2. ↑ Discovery of the bottom quark, Upsilon. history.fnal.gov. Fermilab History and Archives Project. Архів оригіналу за 11 листопада 2019. Процитовано 11 листопада 2019.
  3. ↑ Higgins, Valerie. Twenty-fifth anniversary of the discovery of the top quark at Fermilab (амер.). Процитовано 30 січня 2021.
  4. ↑ Experimenters at Fermilab discover exotic relatives of protons and neutrons (амер.). Процитовано 30 січня 2021.
  5. ↑ Fermilab experiment discovers a heavy relative of the neutron (амер.). Процитовано 30 січня 2021.
  6. ↑ Fermilab’s CDF observes Omega-sub-b baryon (амер.). Процитовано 30 січня 2021.
  7. ↑ CDF Corrals the Last of the Mesons (PDF).
  8. ↑ Particle Data Group - 2020 Baryons Summary Tables. pdg.lbl.gov. Процитовано 30 січня 2021.

Джерела


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).