YaChudo

Фелікс Луна

Переглядів: 0. Оновлено 08.11.2026.

Фелікс Луна
ісп. Félix Luna Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився30 вересня 1925[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Буенос-Айрес, Аргентина[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер5 листопада 2009[1][2] (84 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Буенос-Айрес, Аргентина[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Аргентина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьадвокат, письменник, політик, поет-пісняр, пісняр, історик, поет, журналіст, музикант, правник, візуальний митець, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьпоезія[5], проза[5], право[5], музика[5], журналістика[5], історія[5] і образотворче мистецтво[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдякиперонізм Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Буенос-Айреса і Colegio del Salvadord[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовіспанська[2][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладУніверситет Буенос-Айреса і Todo es Historiad[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоНаціональна академія історії Аргентини і Academia Nacional de Ciencias Morales y Políticasd Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяIntransigent Radical Civic Uniond[4] і Громадянський радикальний союз Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Південного Хреста орден Бернардо О'Гіґґінса Grand Officer of the Order of the Sun of Peru‎

премія Konexd

IMDbID 1203384 Редагувати інформацію у Вікіданих

Фе́лікс Лу́на (ісп. Félix Luna, 30 вересня 1925, Буенос-Айрес — 5 листопада 2009, там само) — аргентинський письменник, лірик та історик.

Біографія

Фелыкс Луна народився 1925 року в Буенос-Айресі. Його сім'я була родом із провінції Ла-Ріоха. У 1892 році дідусь Фелікса заснував у Ла-Ріосі представництво нещодавно створеного центристського громадянського радикального союзу (UCR). Його дядько Пелахіо Луна з 1916 по 1919 рік був віце-президентом Аргентини при уряді президента Іполіто Іріґоєна.

Луна вступив до Університету Буенос-Айреса і 1951 року отримав юридичний ступінь. 1954 року він опублікував свою першу біографічну роботу «Yrigoyen».

1955 року президент Перон був повалений під час визвольної революції. У зв'язку з цими подіями в 1956 році Луна був призначений директором з планування виплат співробітникам Міністерства праці. 1957 року Луна отримав свою першу нагороду в літературі, засновану ще в ХІХ столітті, за оповідання La Fusilación (Розстріл). Робота вийшла друком після скандальної страти генерала Хуана Хосе Вальє в 1956 році. За ним у 1958 році була опублікована біографія Марсело Торкуато де Альвеара, головного суперника Ірігоєна в UCR.[6]

З 1963 по 1976 роки як професор історії він викладав у своїй альма-матер, юридичній школі УБА. Луна також був професором сучасної історії в приватному університеті Бельграно в період з 1967 по 1986 рік. Його найвідоміші роботи того часу: Los caudillos, погляд на провінційних лідерів ХІХ і початку XX століття (1966), El 45, посилання на поворотний 1945 рік в Аргентині (1968), та Argentina: de Perón A Lanusse, огляд бурхливого періоду між приходом до влади Перона у 1945 та 1973 роком.

Співачка Мерседес Соса, Фелікс Луна та композитор Аріель Рамірес за роботою (1972)

1964 року Луна співпрацював з піаністом і композитором Аріелем Раміресом як автор тексту «Misa criolla» (креольська меса). За цим спільним успіхом 1969 року пішов Mujeres Argentinas (ісп. Аргентинські жінки), серед яких була тема, що набула особливої популярності: «Alfonsina y el mar» (ода латиноамериканській поетесі Альфонсіні Сторні). Традиційна фольклорна вокалістка Мерседес Соса приєдналася до Раміреса та Луни для роботи над Cantata Sudamericana, альбому 1972 року, який зробив останнього знаковою фігурою у світі музики Аргентини.

З 1964 по 1973 роки як історик, Луна писав щотижневі редакційні статті про поточні події для газети Clarín, а також виступав ведучим освітньої радіопрограми Hilando nuestra historia (ісп. Плетіння нашої історії) з 1977 по 1982 роки. Випустивши трилогію, що включає біографії президентів Роберто Ортіса (1978) і Хуліо Роки (1989), а також Breve historia de los argentinos (ісп. Коротка історія аргентинців, 1993), що розповідає про роки правління Перона, де автор мав прагматичний був погляд на спірні події[7].

1967 року він заснував аргентинський історичний щомісячник «Todo es Historia», яким продовжував керувати до своєї смерті[8]. Луна був удостоєний численних нагород Konex, найвищих у культурній сфері Аргентини, починаючи з 1984 року за його роботу як історика, біографа та лірика, а також французького ордена «За заслуги» у 1988 році.

З 1986 по 1989 роки він був міністром культури міста Буенос-Айреса.[6]

Фелікс Луна помер у Буенос-Айресі 5 листопада 2009 року на 85 році життя[9].

Примітки

  1. ↑ а б http://www.buenosairesherald.com/BreakingNews/View/16517
  2. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #140693130 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. ↑ а б в г https://bn.gob.ar/noticias/30-de-septiembre-de-1925-nace-felix-luna
  5. ↑ а б в г д е ж и Чеська національна авторитетна база даних
  6. ↑ а б Fundación Konex. Fundación Konex (ісп.). Архів оригіналу за 24 січня 2023. Процитовано 26 січня 2023.
  7. ↑ Monografías: Félix Luna (in Spanish). Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 19 грудня 2019.
  8. ↑ Todo es Historia (ісп.). Архів оригіналу за 14 березня 2009. Процитовано 2 жовтня 2009. [Архівовано 2009-03-14 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Revista Ñ: Murió Félix Luna (in Spanish). Архів оригіналу за 11 червня 2010. Процитовано 19 грудня 2019. [Архівовано 2010-06-11 у Wayback Machine.]

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).