Урго Кекконен
| Урго Калева Кекконен Urho Kaleva Kekkonen | |||
 | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| Попередник: | Юго Паасиківі | ||
| Наступник: | Мауно Койвісто | ||
| |||
| 17 березня 1950 року — 17 січня 1951 року | |||
| Попередник: | Карл-Август Фагерхольм | ||
| 17 січня 1951 — 20 вересня 1951 | |||
| Наступник: | Сакарі Туоміоя | ||
| 20 вересня 1951 — 9 липня 1953 | |||
| 9 липня 1953 — 17 листопада 1953 | |||
| 20 жовтня 1954 — 15 лютого 1956 | |||
| Попередник: | Ральф Торнгрен | ||
| Наступник: | Карл-Август Фагерхольм | ||
| Ім'я при народженні: |
фін. Urho Kaleva Kekkonen  | ||
| Народження: |
3 вересня 1900 Піелавесі, Велике князівство Фінляндське,  Російська імперія | ||
| Смерть: |
31 серпня 1986 (85 років) Гельсінки, Фінляндія | ||
| Поховання: |
Гієтаніємі[1] | ||
| Національність: | фін | ||
| Країна: |
Російська імперія→ Фінляндія | ||
| Релігія: |
лютеранство | ||
| Освіта: |
Гельсінський університет | ||
| Партія: |
Фінляндський центр[2] | ||
| Батько: | Юго Кекконен | ||
| Мати: | Еміліа Пюльвяняйнен | ||
| Шлюб: |
Sylvi Kekkonend | ||
| Діти: | Сини Матті та Танелі | ||
| Автограф: | 
| ||
| Нагороди: |                           Medal of Merit with clasp of the Association of the Warrant Officers’d (1983) Cross of merit with clasp of Reservists' associationd (1977)                           Medal of Merit of the Association of Voluntary Defence Guildsd (1 грудня 1981) doctor honoris causa from the University of Aix-Marseilled (1962)  почесний доктор Уппсальського університетуd Sibelius Medald  | ||
|
| |||
У́рго Ка́лева Ке́кконен (фін. Urho Kaleva Kekkonen, 3 вересня 1900, Піелавесі — 31 серпня 1986 Гельсінки) — фінський державний діяч, восьмий президент Фінляндії (1956—1982).
Біографія
Народився 3 вересня 1900 року в селищі Піелавесі провінції Саво, Великого князівства Фінляндського.
З 1918 — з початком громадянської війни у Фінляндії, 17-річний Урго брав участь у війні на боці Білої гвардії в лавах загонів самооборони. Після цього він був призваний на строкову службу в армію, служив сержантом в автомобільному батальйоні в Гельсінкі.
Освіта
У 1919 році Кекконен закінчив ліцей Каяані. У 1926 закінчив Гельсінський університет, юридичний факультет. Доктор юридичних наук (1936).
Урядова робота
З 1926 по 1956 — член, один з очільників партії Селянська спілка.
З 1934 по 1956 — депутат парламенту від партії Селянська спілка.
З 1936 по 1937 — міністр юстиції Фінляндії.
З 1937 по 1939 — міністр внутрішніх справ Фінляндії.
З 1940 по 1943 — голова Комітету у справах переселенців.
З 1944 по 1946 — міністр юстиції Фінляндії.
З 1946 по 1947 — віце-спікер парламенту Фінляндії.
З 1948 по 1950 — спікер фінського парламенту.
З 1950 по 1956 — Прем'єр-міністр Фінляндії.
З 1950 по 1951 — міністр внутрішніх справ Фінляндії
З 1952 по 1953 — міністр внутрішніх справ Фінляндії
З 1954 — міністр закордонних справ Фінляндії.
Президент Фінляндії
З 1956 по 1962 — обраний президентом Фінляндії.
З 1962 по 1968 — вдруге обраний президентом Фінляндії.
З 1968 по 1978 — обраний президентом Фінляндії на третій термін.
З 1978 по 1982 — обраний президентом Фінляндії на четвертий термін.
У травні 1963 виступив з ініціативою перетворення Північної Європи на без'ядерну зону. У 1960-ті виступав за прикордонний договір із Норвегією і про Нараду з безпеки і співробітництво в Європі (НБСЄ).
Ратифікував другий Протокол (1970) про продовження дії терміну Договору про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу між СРСР і Фінляндією. Тричі розпускав парламент за час свого безперервного 26-річного правління.
Після відставки з посади президента за станом здоров'я 1981, йому надано право залишатися жити в резиденції Таммініемі, де він і лікувався. Помер 31 серпня 1986 року.
Похований 7 вересня 1986 на кладовищі Гієтаніємі.
Співпраця з КДБ
Деякі дослідники звинувачують Кекконена у співпраці з КДБ. Так, за словами Анатолія Голіцина, Кекконен був завербований 1948 та отримав кодове ім'я «Кіма» (англ. timo)[3]. Вербуванню сприяла коханка Кекконена, Анна-Марія Снельман (англ. Anne-Marie Snellman), кореспондентка Ассошіейтед прес в Гельсінкі. Був завербований членом місцевої резидентури Іваном Пакканеном, а потім працював з Юрієм Вороніним та місцевим резидентом Михайлом Котовим[4].
У часи його президентства та з його ініціативи майже всіх перебіжчиків із СРСР арештовували та відсилали назад до Радянського Союзу[5].
Галерея
-
Поштова марка із зображенням Урго Кекконена до 80-річча, 1980 рік
Примітки
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ Biografiskt lexikon för Finland — SLS.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 лютого 2010. Процитовано 10 лютого 2011.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ West, Nigel (2009). Kekkonen, Urho. The A to Z of sexspionage. Lanham MD: Scarecrow Press. ISBN 9780810871519.
- ↑ President Kekkonen insisted on sending back Soviet defectors. Helsingin Sanomat, International Edition. Архів оригіналу за 9 липня 2013. Процитовано 18 жовтня 2007.
Література
- В. І. Головченко. Кекконен Урхо Калева // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- Р. Кривонос. Кекконен Урхо Калева // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.325 ISBN 978-966-611-818-2
Посилання
- Урхо Калева Кекконен[недоступне посилання з липня 2019]
- Урго Калева Кекконен
- Cold War list is focus of scandal in Finland.
- Парламент Фінляндії
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).