YaChudo

Урбан Єрне

Переглядів: 0. Оновлено 29.10.2026.

Урбан Єрне
швед. Urban Hjärne Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився20 грудня 1641[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Сквориці, Pudostskoye rural settlementd, Царськосільский повітd, Санкт-Петербурзька губернія[2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер10 березня 1724[1][2][3] (82 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Стокгольм, Швеція[3][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняBromma Churchd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Швеція Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхімік, лікар, геолог, письменник, графік, decorative painter Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьхімія і металургія Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materAcademia Gustavianad і Університет Уппсала Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовшведська[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоЛондонське королівське товариство і Q106366603? Редагувати інформацію у Вікіданих
ПосадаQ140306220?[5][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоErlandus Jonæ Hjärned[2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриThomas Hiärned Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зCatharina Elisabet Bergenhielmd[3], Elisabet Cederströmd і Maria Svahnd Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиGustaf Adolf Hjärned, Karl Urban Hjärned, Erland Fredrik Hjärned, Kristian Henrik Hjärned, Maria Hjärned[6] і Johanna Christina Cederströmd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Урбан Єрне (* 20 грудня 1641 у Скворіц біля Ніеншанца; † 10 березня 1724, похований у Броммі) — шведський лікар, алхімік, геолог, письменник і натураліст.

Наукова діяльність

У 1684 році він заснував лабораторію та ботанічний сад[7] на півострові Кунгсхольмен. У тому ж році він став першим особистим лікарем Карла XI. а наступного року — вдовуючої королеви Ядвіги Елеонори Гольштейн-Готторпської. У 1698 році він став президентом Collegium medicum, а в 1713 році віце-президентом Bergkollegium. Він реорганізував медичну систему в Швеції та ліквідував зловживання. Він оглянув шахти в північних провінціях Швеції і запропонував покращення там.

У своїй хімічній лабораторії на Кунгсхольмені він розробив секретні рецепти, а в 1692 році отримав дозвіл продавати свій Elexir amarum Hjärneri в аптеках. Вважається оригінальним рецептом шведських трав. Він був послідовником вчення Парацельса і Піфагора, цікавився каббалою і магією. Він був переконаний, що рослини вибирають місце проживання відповідно до умов ґрунту, і тому був піонером екології, але, тим не менш, представляв Біблію відповідно до тлумачення того часу. Його бібліотека налічувала понад 3500 томів. Список його книг (Catalogus librorum meorum) з 1692 року зберігається в бібліотеці університету Уппсали.[8] 3 січня 1689 року він був посвячений у лицарі. Його останні роботи з орфографії призвели до суперечок з Єспером Сведбергом, так що цензори були змушені втрутитися. У 1720 році він залишив свої посади і отримав титул губернатора. Його наступником став Магнус фон Бромель.

Урбан Х'ярне вважається основоположником вивчення хімії в Швеції та навчав студентів у своїй державній лабораторії.[9]

Він вважається одним із першовідкривачів мурашиної кислоти, першої кислоти, відкритої у тваринному світі.[10]

Твори

  • Prodomus defensionis Paracelsicae, Stockholm 1709 (Verteidigung von Paracelsus)
  • Acta et tentamina chimica in laboratorio Stockholmensi elaborata, 1712
  • En kort anledning till atskilliga malm- och bergarters efterspörjande och angifvande, Stockholm 1702, 1706

Примітки

  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в г д Urban Hiärne — 1917.
  3. ↑ а б в г д е ж и к Elgenstierna G. Den introducerade svenska adelns ättartavlor — 1927. — Т. 3. — С. 634–635. — 796 с.
  4. ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  5. ↑ Almquist J. A. Bergskollegium och Bergslagsstaterna 1637-1857: Administrativa och biografiska anteckningar — Stockholm: 1909. — С. 91–92. — 322 с.
  6. ↑ Anrep G. Svenska adelns ättar-taflor: Afdelning 4. Skytte af Duderhoff - Östner, jemte tillägg, rättelser och slutord — Norstedts förlag, 1858. — С. 388.
  7. ↑ Anders Fryxell (Autor), Lebensgeschichte Karl des Zwölften, Königs von Schweden, übersetzt aus dem Schwedischen von G.F. von Jenssen-Tusch, Band 4, 1861 S. 264
  8. ↑ Bernhard Fabian: Handbuch deutscher historischer Buchbestände - Dänemark und Schweden, (S. 256)
  9. ↑ Pötsch u. a., Lexikon bedeutender Chemiker, S. 206
  10. ↑ Pötsch u. a., Lexikon bedeutender Chemiker, S. 206, auch Hirsch (Hrsg.), Biographisches Lexikon der hervorragenden Ärzte aller Zeiten und Völker, Band 3, S. 224

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).