Теофраст Парацельс

Теофраст Парацельс
нім. Philippus Aureolus Theophrastus Bombast von Hohenheim
Ім'я при народженні	нім. Philippus Aureolus Theophrastus Bombastus von Hohenheim
Псевдо	Paracelsus[1]
Народився	10 листопада 1493[2]  Егг, Стара швейцарська конфедерація[3]
Помер	24 вересня 1541[2] (47 років)  Зальцбург, Зальцбурзьке князівство-єпикопствоd, Священна Римська імперія[4]
Поховання	Могила Парацельсаd
Країна	Швейцарія
Діяльність	лікар-письменник, астролог, астроном, фармацевт, хімік, філософ, натураліст, лікар, письменник
Галузь	медицина, алхімія і астрологія
Alma mater	Феррарський університет[1] і Віденський університет[5]
Відомі учні	Lorentz Lutzd[6]
Знання мов	латина, французька і німецька[7]
Заклад	Базельський університет
Посада	професор і town physiciand[8]
Конфесія	християнство
Батько	Wilhelm Bombast von Hohenheimd[9]
Мати	NN[10]
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Парацельс (лат. Paracelsus), справжнє ім'я Філіп Ауреол Теофраст Бомбаст фон Гоенгайм (нім. von Hohenheim, 10 листопада 1493, Швіц, — 24 вересня 1541, Зальцбург) — лікар епохи Відродження, «перший професор хімії від створення світу» (О. І. Герцен). Його псевдонім означає «той, хто наблизився до Цельса, знаменитого римського філософа та лікаря I ст.».

Народився у сім'ї лікаря, що походить зі старовинного, але збіднілого роду. Освіту одержав у Феррарі (Італія). Близько 1515 року одержав звання лікаря, був професором університету (1526) і міським лікарем у Базелі, багато подорожував по Європі. Різко виступав проти схоластичної медицини та сліпого шанування авторитету Галена, протиставляючи їм спостереження і досвід. Відхиляв вчення давніх про чотири соки людського тіла і вважав, що всі процеси, що відбуваються в організмі, — хімічні процеси. Вивчав лікувальну дію різних хімічних елементів і сполук; зблизивши хімію з медициною, Парацельс став одним із засновників ятрохімії. Виділяв ліки з рослин і застосовував їх у вигляді тинктур, екстрактів і еліксирів; розвинув нове на той час уявлення про дозування ліків, використовував мінеральні джерела для лікувальних цілей. Вказував на необхідність пошуків і застосування специфічних засобів проти окремих хвороб (наприклад, ртуті проти сифілісу). Погляди Парацельса і його практична діяльність не були вільні від середньовічної містики, релігії. Він створив вчення про «архея» — вищий духовний принцип, що регулює життєдіяльність організму.

• 2239 Парацельс — астероїд, названий на честь науковця^[11].

• Парацельс // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін ; Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України. — Київ : Абрис, 2002. — С. 466. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.

• Проскуряков В. М., Парацельс, М., 1935.
• Володарский В. М. Образ природы в творчестве Парацельса // Природа в культуре Возрождения. М., 1992.

• ПАРАЦЕЛЬС [Архівовано 13 травня 2016 у Wayback Machine.] //Фармацевтична енциклопедія
• Парацельс // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1297. — 1000 екз.