YaChudo

Удо Фойгт

Переглядів: 0. Оновлено 07.11.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фойгт.
Удо Фойгт
нім. Udo Voigt Редагувати інформацію у Вікіданих
 
Народження:14 квітня 1952[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Фірзен, Дюссельдорф, Північний Рейн — Вестфалія, ФРН Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть:17 липня 2025[2] (73 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна: Німеччина[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Освіта:FH Aachend і Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана Редагувати інформацію у Вікіданих
Партія:Die Heimat Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Удо Фойгт у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q: Висловлювання у Вікіцитатах

Удо Фойгт (нім. Udo Voigt; 14 квітня 1952, Фірзен, Північний Рейн-Вестфалія — 17 липня 2025) — німецький праворадикальний політик, у 1996—2011 роках голова Націонал-демократичної партії Німеччини, депутат Європарламенту від НДПН. Служив капітаном й інженером у ПС ФРН[4].

Біографія

Був єдиною дитиною у сім'ї. Його батько був членом гітлер'югенду, членом СА, потім служив у вермахті і 1949 року повернувся з радянського полону. Удо з великою повагою ставився до батька[5]. Після служби у ПС ФРН з 1982 по 1987 рік навчався за спеціальністю «політологія» в Університеті Мюнхена. 1968 року вступив у правоекстремістську націонал-демократичну партію (НДП). 1996 року після арешту голови партії Гюнтера Деккерта за звинуваченням у розпалюванні расизму обраний головою НДП[6] і залишався на цій посаді до 2011 року.

2009 року його позиції дещо ослабли у зв'язку з тим, що партія зазнала найважчих фінансових труднощів через сплату державі штрафу у розмірі 2,5 мільйона євро[7]. Внаслідок на з'їзді партії 13 листопада 2011 року обрали нового лідера партії Хольгера Апфеля[8].

З вересня 2006 року був членом муніципального парламенту в берлінському районі Трептов-Кепенік, до 2011 року — головою фракції НДП[9]. На виборах 2014 року обраний депутатом Європейського парламенту від НДПН, де став членом Комітету з громадянських свобод, юстиції та внутрішніх справ[10].

Неодноразово піддавався адміністративній і кримінальній відповідальності за підбурювання до заколоту й інші порушення закону[11][12][13][14].

Помер 17 липня 2025 року у 73 роки[15].

Погляди

У грудні 2007 року дав інтерв'ю іранському телебаченню, в якому стверджував, що кількість жертв Голокосту становить не 6 мільйонів, а 340 тисяч осіб[16]. Висловлював також реваншистські вимоги повернути Німеччині території Померанії, Західної Пруссії, Східної Пруссії та Сілезії[17]. Журнал «REPORT MAINZ» писав, що Фойгт не приховує своїх антисемітських, ксенофобських й антидемократичних поглядів[18]. 2004 року вихваляв Гітлера як «славетного державного діяча», а Федеративну Республіку Німеччини називав «нелегітимною» та пропонував «згорнути»[19]. 22 березня 2015 року Фойгт виступив на Міжнародному російському консервативному форумі в Петербурзі і заявив, що до неонацизму жодного стосунку не має:

Я народився 1952 року, я не ходжу в нацистській формі і я не хочу оживити Гітлера. Це — минуле, а я дивлюся вперед[20].

На демонстрації 2007 року в Єні запропонував присудити Рудольфу Гессу Нобелівську премію миру[21]. Був рішучим прихильником Володимира Путіна та заявляв, що Німеччина повинна мати «такого канцлера, як Путін»[22].

Примітки

  1. ↑ Munzinger Personen
  2. ↑ Der Kapitän geht auf seine letzte Reise — Die Heimat.
  3. ↑ а б Katalog der Deutschen Nationalbibliothek
  4. ↑ Röbel, Sven. Internal NPD Documents Reveal Chaos: Germany's Right Wing Extremists in Disarray. Spiegel Online. Архів оригіналу за 27 січня 2008. Процитовано 8 лютого 2008.
  5. ↑ rechtsradikale: Glatze mit Scheitel (нім.). ZEIT ONLINE. Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 2012–7–18.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  6. ↑ Eckhard Jesse. Das Auf und Ab der NPD (нім.). extremismus.com. Процитовано 24 червня 2014.
  7. ↑ Udo Voigt als NDP-Chef wiedergewählt [Архівовано 2009-04-07 у Wayback Machine.](нім.)
  8. ↑ Machtwechsel bei der NPD. Архів оригіналу за 18 березня 2012. Процитовано 18 липня 2012.
  9. ↑ Bezirksverordnetensammlung Treptow-Köpenick - Berlin.de. www.berlin.de. Архів оригіналу за 5 січня 2013. Процитовано 8 лютого 2008.
  10. ↑ Germany's first far-right NPD deputy in European Parliament. AFP/Yahoo News. Процитовано 27 травня 2014.
  11. ↑ NPD-Chef schlug Heß für Friedensnobelpreis vor — Anzeige wegen Volksverhetzung [Архівовано 2011-03-18 у Wayback Machine.] Sueddeutsche.de, 24. August 2007
  12. ↑ NPD-Chef Voigt zu sieben Monaten verurteilt [Архівовано 2011-03-18 у Wayback Machine.], faz.net 24. April 2009
  13. ↑ Landgericht Berlin: Berufungsurteil gegen Verantwortliche des NPD-WM-Planers (PM 26/2011). Архів оригіналу за 14 жовтня 2011. Процитовано 18 липня 2012.
  14. ↑ beck-aktuell.HEUTE IM RECHT. Aktuell (нім.). Процитовано 21 липня 2025.
  15. ↑ Der Kapitän geht auf seine letzte Reise. Die Heimat (нім.). 17 липня 2025. Процитовано 17 липня 2025.
  16. ↑ Interview von NPD-Chef Udo Voigt mit iranischen Journalisten löst Empörung aus - REPORT MAINZ (нім.). SWR.de. 10.12.2007:. Архів оригіналу за 16 жовтня 2012. Процитовано 2012–7–18.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання)
  17. ↑ Antisemitismus und Schwulenhass in der NPD - REPORT MAINZ (нім.). SWR.de. Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 18 липня 2012.
  18. ↑ NPD - Rechte und Neonazis formieren sich neu - REPORT MAINZ (нім.). SWR.de. 2004. Архів оригіналу за 12 червня 2022. Процитовано 2012–7–18.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  19. ↑ Matthias Gebauer (27 вересня 2004). Hitler-Lob und Systemschelte: Justiz ermittelt gegen NPD-Chef Voigt (нім.). DER SPIEGEL. Процитовано 14 січня 2025.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  20. ↑ Слет «друзей России» в Петербурге возмутил антифашистов. BBC Russian. 23 березня 2015. Архів оригіналу за 24 березня 2015. Процитовано 22 березня 2015.
  21. ↑ NPD-Chef schlug Heß für Friedensnobelpreis vor (нім.). sueddeutsche.de. 17 maja 2010. Процитовано 24 червня 2014.
  22. ↑ Talbot, Margaret (23 грудня 2016). Will Putin Unite the European and American Right?. The New Yorker (амер.). ISSN 0028-792X. Процитовано 21 липня 2025.

Література

  • Toralf Staud. Moderne Nazis. Die neuen Rechten і der Aufstieg der (NPD KiWi 909). Kiepenheuer & Witsch, Köln 2005, ISBN 3-462-03638-6.
  • Eckhard Jesse. Biographisches Portrait: Udo Voigt. In: Jahrbuch Extremismus і Demokratie | Extremismus & Demokratie. 18. Jg., 2006, ISBN 978-3-8329-2431-7, S. 207—219.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).