YaChudo

Туве Янссон

Переглядів: 0. Оновлено 02.11.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Янссон.
Туве Янссон
Tove Jansson
Туве Янссон з фігурками мумі-тролів у 1956 році
Ім'я при народженніТуве Маріка Янссон
ПсевдонімVera Haij[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася9 серпня 1914[2][3][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Гельсінкі, Велике князівство Фінляндське, Російська імперія
Померла27 червня 2001[2][3][…] (86 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Гельсінкі, Фінляндія[2][5][6] Редагувати інформацію у Вікіданих
·рак легень Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняГієтаніємі[7][8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Фінляндія[9]
Велике князівство Фінляндське Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьфінські шведи[10] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняKlovharund
Kaartinkaupunkid Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожниця, письменниця, ілюстраторка, дитяча письменниця, карикатуристка, карикатуристка, екслібристка, авторка, рисувальниця, художниця-монументалістка, picture book writer, графік, сценаристка коміксів Редагувати інформацію у Вікіданих
Сфера роботипідліткова література[11] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materАкадемія образотворчих мистецтв Гельсінкіd (1937), Konstfackd і Läroverket för gossar och flickord Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовшведська[3][12][13] і фінська[12] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівшведська Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1933 і 1928 — 1993 і 1998
Жанрдитяча література[10], художня література[10], малярство[10] і портретний живописd[10] Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusСерія творів про мумі-тролів
БатькоВіктор Янссон[14] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиСіґне Гаммарстен-Янссон[14] Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриLars Janssond[14] і Per Olov Janssond[14] Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
Нагороди
Pro Finlandia

Літературна премія Сельми Лаґерлеф (1992)

 Орден Усмішки
Премія імені Г. К. Андерсена

премія «Фінляндія» Шведської академії (1972)

Karl Emil Tollander Prized (1971)

Anni Swan Medald (1964)

Mårbacka Awardd (1972)

Nils Holgersson Plaqued (1953)

Elsa Beskow plaqued (1958)

Svenska Akademiens stora prisd (1994)

Längmanska kulturfondens Finlandsprisd (1965)

зала слави Вілла Ейснераd (2016)

Ducat Prized

Prix du patrimoined (2008)

 Memorial medal of the Winter War
CMNS: Туве Янссон у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q: Висловлювання у Вікіцитатах

Ту́ве Марі́ка Я́нссон (швед. Tove Marika Jansson; 9 серпня 1914, Гельсінкі, Велике князівство Фінляндське — 27 червня 2001, Гельсінкі, Фінляндія) — фінська художниця, романістка, дитяча письменниця, ілюстраторка, авторка коміксів та політична карикатуристка шведського походження. Впродовж 1930—1938, вивчала мистецтво у Гельсінкі, Стокгольмі та Парижі. В той ж час малювала короткі історії та статті для публікацій, разом з ілюстраціями для книжкових обладинок, реклам та листівок. Створювала ілюстрації для обкладинок своїх книг та книг іноземних авторів, таких як Аліса у Дивокраї та Гобіт, або Туди і звідти.

Авторка всесвітньо відомих казкових творів про мумі-тролів, починаючи з книги Мумі і велика повінь, опублікованої в 1945 році. Її розповіді про мумі-тролів екранізувались в театрах, кіно та операх. Через богемних, толерантних і гумористичних мумі-тролів Янссон також природно займалася важкими темами, такими як самотність, неповноцінність і смерть. Філософія книг Мумі-тролів також дала багато для дорослих читачів, і Янссон була майстерною в зображенні дитячих і дорослих ролей у всьому світі.

Володарка премії імені Г. К. Андерсена (1966) та літературної премії Сельми Лагерлеф (1992). Книги Янссон, написані шведською, були перекладені 45 мовами. Після «Калевали» та книг Міки Валтарі це найбільш перекладені твори фінської літератури. В 2020 році, міністерство внутрішніх справ Фінляндії внесло 9 серпня як день пам'яті письменниці та фінського мистецтва[17].

Життєпис

Туве Янссон в 1923 році

Туве Маріка Янссон народилась 9 серпня 1914 у Великому князівству Фінляндському, автономного регіону Російської імперії. Зростала у творчій атмосфері. Її батьки були представниками шведомовних меншин у Фінляндії. Батько Віктор Янссон був скульптором воєнних монументів, сконструював статуї свободи в Лахті, Тампере.

Мати — Сіґне Гаммарстен-Янссон, художниця, графікеса, ілюстраторка, карикатуристка, художниця марок, що працювала для Банку Фінляндії. Обидва батьки познайомились в Парижі під час навчання в Академії Ґранд-Шом'єр та одружились в 1913.

Мала двох братів, котрі також стали художниками: Пер Олов Янссон, став фотографом, Ларс Янссон, письменник та автор мультфільмів. Її дядько, Єнар Хаммарстен, був шведським професором фармацевтики та хімії в Каролінському інституті.

У дитинстві Туве родина майже по пів року жила в будиночку рибалки на невеликому острові у Фінській затоці Балтійського моря, де Туве гуляла в лісі, фантазуючи про дивовижних істот. Мисткиня розповідала, що «…без щасливих дитячих років, проведених біля моря…», вона «…ніколи б не почала писати». Зростаючи, родина проводила зими в Гельсінкі, а літо на Бліде в Стокгольмському архіпелазі або в орендованій віллі на острові Пеллінге в архіпелазі Порвоо. Обидва ці місця пізніше надихнули Янссон на створення Долини Мумі-тролів у книгах про Мумі-тролів[18][19].

Одного разу Туве сперечалася з братом і, передражнюючи його, намалювала на стіні маленького бегемота, що під іменем Мумі-троль пізніше стане найвідомішим казковим персонажем.

Освіта та початок карє'ри

У віці шістнадцяти років Туве Янссон поїхала до Швеції, щоб вивчати малювання в Технічній школі в Стокгольмі. На той час вона вже кілька разів публікувала свої роботи. У 1928 році її вірші та ілюстрації з'явилися в Allas Krönika, а того ж року також у Julen. Вона випускала власні газети, які продавала, і водночас писала ще неопубліковані оповідання «Osynliga makter» та «Matilda och konsten». Наступного року серія «Prickinas och Fabians äventyr» була опублікована як серіал у дитячому журналі Lunkentus під підписом «Tove». У 1929 році її перші малюнки також були опубліковані в Garm. Її мати, яка часто підписувалася «Ham», також писала для кількох із цих журналів.

Туве Янссон повернулася до Гельсінкі в 1933 році. Того ж року вона дебютувала як письменниця з книгою «Sara and Pelle and Neckens bläckfiskar», опублікованою під псевдонімом Віра Хайй.  Потім вона почала навчатися в Школі малювання Фінського художнього товариства в Гельсінкі, яку часто називають Атенеумом. Вона навчалася там до весни 1937 року з деякими перервами. За цей час вона зарекомендувала себе як художниця та стала членом кількох асоціацій художників, включаючи Асоціацію фінських художників та Гільдію фінських художників.

Туве Янссон як художниця

Як дочка з мистецької родини, Туве Янссон з юного віку розуміла, що стане художницею. Туве навчалася в середній школі Brobergska Samskolan, найбільшій шведськомовній спільній школі для навчання в Гельсінкі.  У середній школі її матері вдалося домогтися звільнення Туве від алгебри, яка виявилася найскладнішим предметом.

Навесні 1930 року 15-річна Туве Янссон закінчила школу в Гельсінкі, а восени того ж року вступила до Стокгольмської школи прикладних мистецтв, щоб вивчати дизайн реклами та дизайн. Її мати Сігне закінчила ту ж школу за фахом вчителька малювання. Восени 1931 року Туве продовжила навчання в Стокгольмській школі прикладних мистецтв за спеціальністю «друкарство та образотворче мистецтво», отримавши освіту ілюстратора та дизайнера реклами. Янссон навчалася в Стокгольмі три роки та жила зі своїм дядьком, професором медичної хімії Ейнаром Хаммарстеном.

Всупереч своїм попереднім планам, Туве не подала документи до Королівської академії образотворчих мистецтв у Стокгольмі, а повернулася до Гельсінкі в 1933 році та продовжила навчання в Атенеумі, школі малювання Фінського художнього товариства. Роки навчання в Стокгольмі переконали її, що живопис — її спеціальність, і вона обрала клас живопису в Атенеумі. В Атенеумі Янссон навчалася у Вільяма Леннберга та Ууно Аланго, але жоден з них не мав значного впливу на її стиль.

Натомість, дружба та кохання із Семом Ванном, який був на шість років старший, були значними та зміцнили погляд Янссон на важливість кольору в живописі.  У 1934 році вона вирушила до Парижа через Німеччину.

Студенти класу живопису були незадоволені викладанням в Атенеумі, і особливо директором школи Леннбергом, і навесні 1936 року ситуація переросла у відкритий бунт: більшість студентів класу живопису покинули Атенеум. Туве Янссон та ще троє студентів, Рунар Енгблом, Крістіан Сібеліус та Унто Віртанен, орендували спільну студію на Тяхтіторнінкату в Улланлінні.

Її художні роботи представлялися на багатьох виставках Фінляндії і Швеції, а перша персональна виставка відкрита у Гельсінкі у 1943 році. Янссон любила англійську літературу і тому з особливим запалом працювала над малюнками до книжок Льюїса Керролла та Джона Толкіна.

У 1938 році написала і проілюструвала власну книжку — казкову повість «Маленькі тролі та велика повінь» (1942) — і, нарешті, «…відчула справжню свободу, коли сама почала виконувати обидва види роботи». Але книжка побачила світ лише за три роки (1945). Як тільки це сталося, Янссон зрозуміла, що не в змозі назавжди забути про мумі-тролів, і написала книжку «Комета прилітає» (1946), згодом — «Капелюх Чарівника» (1949) та низку інших продовжень. Так з'явилося чимало надзвичайних книжок з витонченими, оригінальними малюнками.

У 1930-х роках Янссон здійснила кілька подорожей до інших європейських країн. Ці подорожі стали джерелом натхнення для її оповідань та статей, які вона також ілюструвала і які публікувалися в журналах, періодичних виданнях та щоденних газетах. У цей період Янссон також створила багато обкладинок для книг, рекламних оголошень та листівок. Наслідуючи приклад своєї матері, вона малювала ілюстрації для «Гарм» — фінсько-шведського політичного та сатиричного журналу[20].

У 1953–1960 роках Туве Янссон створювала комікси для лондонської газети «The Evening News».

Туве Янссон як письменниця

Популярність письменниці швидко вийшла за межі Фінляндії. Книжки про мумі-тролів були написані шведською; нині вони відомі у всьому світі в перекладах понад 30 мовами. Саме книжки про мумі-тролів принесли Янссон загальне визнання, численні премії та нагороди, найголовніша з яких — премія імені Ганса Крістіана Андерсена (1966). На початку 1978 року за бажанням польських дітей письменницю було нагороджено Орденом Усмішки.

Янссон у своєму будинку-майстерні, 1956

Казки Янссон екранізувалися. Польська кіностудія за контрактом з Янссон здійснила випуск 39 серій лялькових короткометражних фільмів, що складаються з трьох циклів; шведське телебачення зняло повнометражний фільм за її книгою «Між дитиною і дорослим».

Туве Янссон з Астрід Ліндґрен, Стокгольм, 1958

Туве Янссон багато працювала для театру, який завжди був її пристрастю. За ініціативи письменниці почали йти вистави за мотивами мумі-казок, у підготовці яких (включаючи акторські костюми) вона брала активну участь. У Шведському театрі 1949 року ставиться п'єса «Комета прилітає», а 1958 року в Лілла-театрі пройшла п'єса за участю самої Янссон. 1974 року в Національному оперному театрі йшла «Мумі-опера».

Більшість казкових повістей Янссон — пригодницького характеру. Їй притаманний психологізм у зображенні дійових осіб, реалістична деталізація у змалюванні природи та побуту мешканців Долини мумі-тролів. Казковості творам надають насамперед персонажі, що є витвором фантазії авторки. У кожному з них наче втілюються ті чи інші прагнення дітей, риси їх характеру: жага до нового, таємничого і чарівного («Комета прилітає»), до будівництва і винахідництва («Мемуари тата Мумі-троля»), доброта і любов до малих і слабких («Зима-чарівниця», «Невидиме дитятко», «А що буде потім?», «Хто розважить малятко?»), цікавість до непізнаних сил природи («Тато і море»), схильність до гри й перевтілення («Небезпечне літо»), прагнення самостійності та любов до свободи («Пізньою осінню в листопаді»). Все це є життєвими принципами Янссон.

Письменниця розповіла, що задовго до того, як Мумі-троль зажив самостійним життям на сторінках її літературних казок, вона зображала його маленьку постать на карикатурах замість власного підпису.

Особисте життя

Туве Янссон з Тууліккі Пієтілою, 1960 рік

Янссон мала кілька стосунків з чоловіками, серед яких політичний філософ Атос Віртанен (став прототипом мумі-троля Нюхмумрика)[21]. Однак зрештою вона «перейшла на бік привидів», як вона висловилася, — кодований вислів для гомосексульності[22][23][24]  — і почала таємний роман з одруженою режисеркою театру Вівікою Бендлер[25].

Могила Туве Янссон на цвинтарі Гіетаніемі у Гельсінкі

У 1956 році Янссон познайомилася з Тууліккі Пієтілою — партнеркою, з якою прожила усе життя. У Гельсінкі вони жили окремо, в сусідніх кварталах, ходили одна до одної приватно через мансардний коридор[26]. У 1960-х вони побудували будинок на крихітному безлюдному острові у Фінській затоці, за 100 кілометрів (62 милі) від Гельсінкі, куди вони тікали на літні місяці.[27] Подорожі та літа, проведені разом з Пієтіла на острові Кловхару в Пеллінкі, були зафіксовані у кількагодинному фільмі. З цих кадрів було знято кілька документальних фільмів, останній — «Haru, yksinäinen saari» («Хару, самотній острів») (1998)[28] і Tove ja Tooti Euroopassa («Туве і Туті в Європі») (2004)[29].  Є припущення, що персонаж Ту-Тікі, мудра людина, яка носить червону смугасту сорочку і має портфель, був натхненний Пієтілою.[25][23]

Туве Янссон померла 27 червня 2001 року у віці 86 років від раку легенів[23]. Похована разом зі своїми батьками та братом Ларсом на кладовищі Гієтаніемі в Гельсінкі[30][31].

Родина

Туве Янссон з матір'ю, Сіґне Гаммарстен-Янссон, 1963
  • Дід і бабуся: Юліус Віктор Янссон (1862—1892) одружився з Йоганною Терезією Карлссон (1864—1938)
    • Батько і мати: Віктор Бернхард Янссон (1886—1958) одружився з Сіґне Гаммарстен (1882—1970)
      • Туве Маріка Янссон (1914—2001), партнерство з Тууліккі «Туті» Пієтіла (1956–до смерті)
      • Брат: Пер Олов Янссон (1920—2019)
      • Брат: Ларс Янссон (1926—2000)
        • Племінниця: Вівіка Софія Янссон (нар. 1962) одружилася з Замброю
          • Джеймс Замбра (нар. 1989)
          • Томас Замбра (нар. 1992)
    • Дядько: Юліус Едвард Янссон (нар. 1887) одружився з Тойні Марією Ільмонен

Спадщина

Туве Янссон з нагородою імені Ганса Крістіана Андерсена, 1962
Янссон з фігуркою мумі-троля у себе вдома, 1954

Премія імені Ганса Крістіана Андерсена, яку присуджує щодвароки Міжнародна рада з молодіжної книги, є найвищим визнанням, доступним для письменника чи ілюстратора дитячих книжок. Янссон здобула цю премію в 1966 році[32].

У 1968 році шведське громадське телебачення SVT зняло документальний фільм про Туве Янссон «Мумі-тролі та гавань» (39 хв.)[33]. Перша велика ретроспективна виставка мистецтва Янссон у Великій Британії відбулася в Dulwich Picture Gallery, 2017—2018.

Музей Мумі-тролів у Тампере демонструє велику частину робіт Янссон про мумі-тролів. У Наанталі також є тематичний парк «Світ мумі-тролів».

Туве Янссон була обрана головним мотивом у 2004 році при карбуванні фінської пам'ятної монети номіналом 10 євро «Туве Янссон» і пам'ятної монети «Дитяча культура Фінляндії». На аверсі поєднано портрет Янссон з кількома об'єктами: горизонтом, палітрою художника, півмісяцем і вітрильним човном. На реверсі зображено три персонажі умі-тролів. 2014 року вона знову була зображена на пам'ятній монеті номіналом 10 і 20 євро, ставши єдиною людиною, крім колишнього президента Фінляндії Урхо Кекконена, яка отримала дві такі монети. Янссон також зображено на пам'ятній монеті номіналом 2 євро, яка надійшла в обіг у червні 2014 року[34].

З 1988 року пошта Фінляндії випустила кілька наборів поштових марок і одну листівку з мотивами мумі-тролів. 2014 року Туве Янссон була зображена на наборі фінських марок[35]. У 2014 році місто Гельсінкі вшанувало Янссон, перейменувавши парк у Катаянокці на Парк Туве Янссон (фін.: Tove Janssonin puisto, шв.: Tove Janssons park). Парк розташований неподалік від будинку дитинства Янссон.

У березні 2014 року Художній музей Атенеум відкрив велику виставку до сторіччя, на якій демонструються роботи Янссон як художниці, ілюстраторки, політичної карикатуристки та творчині мумі-тролів. За пів року виставку відвідали майже 300 тисяч осіб. Після Гельсінкі виставка вирушила в тур Японією, щоб відвідати п'ять японських музеїв[36][37].

У 2012 році BBC транслювало одногодинний документальний фільм про Янссон, Мумі-країни: життя Туве Янссон.

З жовтня 2017 року по січень 2018 року в Dulwich Picture Gallery проходила виставка картин, ілюстрацій і карикатур Янссон.  Це була перша велика ретроспективна виставка її робіт у Сполученому Королівстві.

З новим мультсеріалом «Долина Мумі-тролів», який вийшов у 2019 році, Ріанна Пратчетт написала статтю про вплив Туве Янссон на її батька, сера Террі Пратчетта; вона назвала Янссон однією з найвидатніших дитячих письменниць, які коли-небудь існували, і назвала її твори стали однією з причин, чому батько став письменником[38].

У жовтні 2020 року вийшов байопік під «Туве» режисера Заїди Бергрота[39].

Нагороди

Портрет Туве Янссон. Еему Мюнтті, мистецький центр Pirkanpohja (колекція Ерккі Фредріксона), 1930-ті роки
Туве Янссон у ЛГБТ-центрі Барселони, 2022

Твори

Мумі-серія

  • «Мумі і велика повінь» (1938–1945) (переклад українською Наталі Іваничук)
  • «Різдво приходить у країну Мумі-тролів» (переклад українською Наталією Іванчук).
  • «Комета прилітає» (1946) (укр. пер. Наталі Іваничук)
  • «Капелюх Чарівника» (1949) (укр. пер. Наталі Іваничук)
  • «Мемуари Тата Мумі-троля» (1950) (укр. пер. Наталі Іваничук)
  • «А що буде потім?», книжка з малюнками для малюків (1952)
  • «Небезпечне літо» (1954) (укр. пер. Наталі Іваничук)
  • «Зима-чарівниця» (1957) (укр. пер. Наталі Іваничук)
  • «Хто розважить малятко?», книжка з малюнками для малюків (1960)
  • «Невидиме дитятко» (1962), збірка казкових новел (укр. пер. Наталі Іваничук)
  • «Тато і море» (1965) (укр. пер. Наталі Іваничук)
  • «Наприкінці листопада» (1970) (укр. пер. Наталі Іваничук)
  • «Жахлива подорож», книжка з малюнками для малюків (1977)
  • «Шахрай в будинку Мумі-тролів», книжка з малюнками для малюків (1980)

Твори для дорослих

  • «Дочка скульптора» (1968), автобіографічна повість
  • «Літня книга» (1968), твори для дорослих
  • «Місто сонця» (1974), роман
  • «Чесний обман», «Кам'янисте поле», «Слухачка», збірки оповідань (1971)
  • «Іграшковий дім» (1978), збірник оповідань
  • «Камінне поле» (1984), повість.

Українські видання

  • «Країна Мумі-тролів. Книга перша» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2004), переклад Наталі Іваничук
  • «Країна Мумі-тролів. Книга друга» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2005), переклад Наталі Іваничук
  • «Країна Мумі-тролів. Книга третя» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2005), переклад Наталі Іваничук
  • «Капелюх Чарівника» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2008), переклад Наталі Іваничук
  • «Комета прилітає» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2008), переклад Наталі Іваничук
  • «Мемуари Тата Мумі-троля» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2009), переклад Наталі Іваничук
  • «Небезпечне літо» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2009), переклад Наталі Іваничук
  • «Джунглі в Долині Мумі-Тролів» комікс (Київ: «Видавництво Основи», 2015), переклад Ярослави Стріхи
  • «Літня книжка» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2017), переклад Наталі Іваничук
  • «Диво-капелюх», переклад Ольги Сенюк

Примітки

  1. ↑ KANTO – Kansalliset toimijatiedot — Національна бібліотека Фінляндії.
  2. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118920316 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ а б Tove Jansson
  5. ↑ Digitale Bibliotheek voor de Nederlandse Letteren — 1999.
  6. ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  7. ↑ https://www.helsinginseurakunnat.fi/material/attachments/hautausmaat/hietaniemi/w8GZkM0y7/Hietaniemen_merkittavia_vainajia.pdf
  8. ↑ Find a Grave — 1996.
  9. ↑ https://web.archive.org/web/20170323082646/http://jeugdliteratuur.org/auteurs/tove-marika-jansson
  10. ↑ а б в г д Biografiskt lexikon för Finland — SLS.
  11. ↑ https://www.dbnl.org/onzekinderboeken/jeugdlit_illustrator.php
  12. ↑ а б CONOR.Sl
  13. ↑ ПроДетЛит — 2019.
  14. ↑ а б в г Salvaje y de espíritu libre, Tove Jansson, la finlandesa más leída y querida fuera de su tierra — 2023.
  15. ↑ BiographySampo
  16. ↑ Kansallisbiografia / за ред. M. Klinge — Suomalaisen Kirjallisuuden Seura, Suomen Historiallinen Seura. — ISSN 1799-4349
  17. ↑ Liputuspäivät | Tänään liput ensimmäistä kertaa salkoihin Tove Janssonin ja suomalaisen taiteen kunniaksi. Helsingin Sanomat (fi-FI) . Процитовано 20 лютого 2025.
  18. ↑ Tove Jansson. Mumin (sv-SE) . Процитовано 10 квітня 2026.
  19. ↑ BLF. www.blf.fi. Процитовано 10 квітня 2026.
  20. ↑ Etusivu. kansallisbiografia.fi. Процитовано 9 квітня 2026.
  21. ↑ Meet The Queer, Anti-Fascist Author Behind The Freakishly Lovable 'Moomins'.
  22. ↑ Mamma of all the Moomins. Evening Standard (англ.). 9 січня 2014. Процитовано 17 листопада 2022.
  23. ↑ а б в Prideaux, Sue (15 січня 2014). Tove Jansson: Life, Art, Words by Boel Westin – review. the Guardian (англ.). Процитовано 17 листопада 2022.
  24. ↑ Vanderhooft, JoSelle (2 травня 2010). Tove Jansson: Out of the Closet. Reactor (амер.). Процитовано 9 квітня 2026.
  25. ↑ а б Meet The Queer, Anti-Fascist Woman Behind The Freakishly Lovable 'Moomins'. HuffPost (англ.). 14 вересня 2017. Процитовано 17 листопада 2022.
  26. ↑ Heti, Sheila (30 березня 2020). Inside Tove Jansson’s Private Universe. The New Yorker (амер.). ISSN 0028-792X. Процитовано 9 квітня 2026.
  27. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 7 квітня 2019. Процитовано 17 листопада 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  28. ↑ Haru, yksinäisten saari. finna.fi (швед.). Архів оригіналу за 2 січня 2024. Процитовано 9 квітня 2026.
  29. ↑ Tove ja Tooti Euroopassa. finna.fi (брит.). Архів оригіналу за 2 січня 2024. Процитовано 9 квітня 2026.
  30. ↑ Famous People Who Died in 2001 (Part 2). OnThisDay.com (англ.). Процитовано 17 листопада 2022.
  31. ↑ Tove Jansson 9 August 1914 - 27 June 2001 у BillionGraves Headstones | BillionGraves. billiongraves.com. Процитовано 17 листопада 2022.
  32. ↑ ALO docView - The Hans Christian Andersen Awards 1956-2002 (2002). www.literature.at. Процитовано 17 листопада 2022.
  33. ↑ Mumin och havet | Öppet arkiv | oppetarkiv.se. web.archive.org. 6 квітня 2015. Архів оригіналу за 6 квітня 2015. Процитовано 17 листопада 2022.
  34. ↑ Mint of Finland. web.archive.org. 13 червня 2014. Архів оригіналу за 13 червня 2014. Процитовано 17 листопада 2022. [Архівовано 2014-06-13 у Wayback Machine.]
  35. ↑ The first stamps of 2014 celebrate Tove Jansson and ancient castles - Itella Corporation. web.archive.org. 6 квітня 2016. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 17 листопада 2022.
  36. ↑ Ateneum Art Museum. web.archive.org. 20 березня 2014. Архів оригіналу за 20 березня 2014. Процитовано 17 листопада 2022. [Архівовано 2014-03-20 у Wayback Machine.]
  37. ↑ Ei vain muumien äiti – Tove Janssonilla oli taiteilijana sadat kasvot. Yle Uutiset (фін.). 13 березня 2014. Процитовано 17 листопада 2022.
  38. ↑ My family and other Moomins: Rhianna Pratchett on her father's love for Tove Jansson. the Guardian (англ.). 12 березня 2018. Процитовано 17 листопада 2022.
  39. ↑ New feature drama film about Tove Jansson to premiere in 2020. Moomin (англ.). 18 червня 2019. Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 17 листопада 2022. [Архівовано 2021-02-14 у Wayback Machine.]

Джерела

  • Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ : ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).