Трифіліт
| Трифіліт | |
|---|---|
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[1] |
| Абревіатура | Trp[2] |
| Хімічна формула | LiFe²⁺PO₄ |
| Nickel-Strunz 8 | VII/A.02[3][4] |
| Nickel-Strunz 10 | 8.AB.10 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | ромбічна сингонія |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | етнічна група (давньогрецька мова)[5], трійка (давньогрецька мова)[5] |
| Типова місцевість | Генненкобельd[3] |
| | |
Трифіліт[6] — це мінерал, фосфат літію і заліза(II) з хімічною формулою LiFePO4.[7] Він належить до групи трифілітів і утворює повний ряд твердих розчинів з фосфатом літію і марганцю(II) — літіофілітом. Трифіліт кристалізується в орторомбічній кристалічній системі. Він рідко утворює призматичні кристали і частіше трапляється в ідіоморфних породах. Він має блакитно-зеленувато-сірий колір, але при зміні стає коричневим або чорним.
Етимологія та історія
Мінерал був вперше відкритий та досліджений у 1834 році німецьким мінералогом Йоганном Непомуком фон Фуксом у копальні «Генненкобель» у Баварському лісі.[8][9] Назва походить від грецьких слів «три» та «фулон» («сім'я»), що стосуються трьох катіонів, знайдених у природних зразках трифіліту (Li +, Fe2+, Mn2+).[10]
Кристалічна структура

Кристалічна структура трифіліту
Трифіліт кристалізується в орторомбічній кристалічній системі. Літій координується з шістьма атомами кисню в спотвореному октаедрі. Аналогічно, центри заліза октаедрично координовані. Структура містить ізольовані фосфатні тетраедри.[11]
Властивості
Трифіліт розчинний у хлоридній та сульфатній кислотах. У полумені паяльної трубки він плавиться, утворюючи темно-сіру магнітну кулю.[8] З часом мінерал зазнає змін шляхом окиснення, збільшуючи ступінь окиснення заліза з +2 до +3 та дозволяючи літію виходити, утворюючи гетерозит FePO4.[9]
Трифіліт утворює складний ряд розчинів з літіофілітом LiMnPO4, тому природні джерела трифіліту зазвичай містять марганець. Структури членів цього ряду подібні до силікатів олівінового типу.[12]
Примітки
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ Штрунц Г., Теннісон К. Mineralogische Tabellen : Eine Klassifizierung der Mineralien auf kristallchemischer Grundlage, mit einer Einfuhrung in die Kristallchemie — 8 — Лейпциг: Akademische Verlagsgesellschaft, 1982.
- ↑ а б Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books.
- ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 354. — ISBN 978-966-360-463-3.
- ↑ IMA-CNMNC List of Mineral Names (May 2015), International Mineralogical Association
- ↑ а б von Fuchs, Johann Nepomuk (1834). Ueber ein neues Mineral (Triphylin). Journal für Praktische Chemie. 3: 98—104. doi:10.1002/prac.18340030120.
- ↑ а б von Fuchs, Johann Nepomuk (1835). Vermischte Notizen, 3. Triphylin. Journal für Praktische Chemie. 5: 319. doi:10.1002/prac.18350050138.
- ↑ Anthony, John W.; Bideaux, Richard A.; Bladh, Kenneth W.; Nichols, Monte C. (eds.).
- ↑ Triphylin. Römpp Online. Процитовано 13 червня 2020.
- ↑ Lithiophite-Triphylite Series. Mindat.org.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).