Літіофіліт
| Літіофіліт | |
|---|---|
Літіофіліт з Аризони | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[1] |
| Абревіатура | Lhp[2] |
| Хімічна формула | LiMn²⁺(PO₄) |
| Nickel-Strunz 8 | VII/A.02[3] |
| Nickel-Strunz 10 | 8.AB.10 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | ромбічна сингонія |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | літій[4], друг (давньогрецька мова)[4] |
| Типова місцевість | Fillow quarryd[4] |
| | |

Літіофіліт — мінерал, фосфат літію, манґану і заліза острівної будови.
Історія та етимологія
Літіофіліт вперше виявлений у багатих літієм гранітних пегматитах у кар’єрі Бранчвілл (також Філлоу) поблизу однойменного міста в окрузі Ферфілд, штат Коннектикут. Вперше мінерал описали 1878 року американський геолог Джордж Джарвіс Браш і американський мінералог Едвард Солсбері Дана, які назвали мінерал на основі вмісту літію.
Типовий матеріал мінералу є в мінералогічній колекції Єльського університету в Нью-Хейвені (Коннектикут).
Загальний опис
Хімічна формула: Li (Mn2+, Fe2+) [PO4].
Склад у % (з родовища Вожина, Південна Австралія): Li2O — 5,51; MnO — 30,53; FeO — 7,45; P2O5 — 43,43.
Домішки: CaO (9,70); Na2O (1,48); H2O (1,81); інші (0,50).
Утворює ізоморфний ряд з трифіліном (трифілітом).
Сингонія ромбічна. Вид ромбо-дипірамідальний.
Форми виділення: суцільні маси, інколи кристали.
Густина 3,5.
Твердість 5,5.
Спайність досконала.
Колір блідо-рожевий, жовтий, червоно-бурий.
Блиск скляний. Риса біла або світлозабарвлена.
Первинний мінерал гранітних пегматитів. Зустрічається спільно з іншими літієвими і фосфатними мінералами.
Знахідки: Хюнеркобель, Хагендорф, Плейштейн (Баварія, ФРН), штат Південна Дакота, Каліфорнія, Нью-Гемпшир, Массачусетс (США), Нор-рьо (Швеція), Тазенахт (Марокко), Карібіб (Намібія). В Україні є у Приазов'ї.
Руда літію. Від назви літію і грецького «філео» — люблю (G.J.Brush, E.S.Dana, 1878).
Різновиди
- літіофіліт магніїстий — різновид літіофіліту з Туркестанського хребта, який містить до 9,50 % MgO.
Див. також
Примітки
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Штрунц Г., Теннісон К. Mineralogische Tabellen : Eine Klassifizierung der Mineralien auf kristallchemischer Grundlage, mit einer Einfuhrung in die Kristallchemie — 8 — Лейпциг: Akademische Verlagsgesellschaft, 1982.
- ↑ а б в Дана Е. С., Brush G. J. On a new and remarkable mineral locality in Fairfield County, Connecticut; with a description of several new species occurring there. First Paper // American Journal of Science and Arts. Series III — 1878. — Т. 16 (116). — С. 33–46, 114–123.
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Літіофіліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Літіофіліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання
- Lithiophilite — Webmineral [Архівовано 30 серпня 2008 у Wayback Machine.]
- Mindat w/location data [Архівовано 24 липня 2008 у Wayback Machine.]
- Lithiophilite — Mineral galleries
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).