Тигре (народ)

Тиґре
Тиґре
Самоназва	ትግረ
Регіон	Еритрея; Ефіопія
Кількість	біля 1,8 млн. осіб
Близькі до	тиґраї, амхара
Входить до	семіти
Мова	тиґре
Релігія	мусульмани, християни-монофізити, частково католики;

Ти́ґре (тиґ. ትግረ) — південно-семітський народ на сході Африки, переважно в Еритреї.

Тиґре близькі до тиґраїв та амхара. Тиґре не є етнічно однорідними. У складі тиґре дуже велике субетнічне членування — включає бл. 30 племен, у т.ч. такі, що подеколи розглядаються як окремі етнії (наприклад, менса). Багатий фольклор.

Етнічна територія

Проживають у передгір'ях та рівнинах Північної Еритреї^[3] та частково у прикордонні з Суданом.

Демографія

Загальна чисельність тиґре становить 1,8 млн. осіб (2021).

Мова

Тиґрська мова належить до афроазійських мов семітської гілки. Разом з тиґринья належить до групи ефіопосемітських мов, що походить від давньоефіопської мови ґеез. Уряд Еритреї використовує систему письма ґеез для публікації документів мовою тиґре.

Мова тиґре є лінгва франка для населення низовин західної та північної Еритреї, включаючи північне узбережжя. Таким чином, приблизно 75% населення західної низовинної частини Еритреї розмовляє мовою тиґре.

У 1988 році тиґрською мовою перекладено Біблію.

Релігія

Близько 95% тиґре сповідують іслам (мусульмани-суніти), решта християнство (християни-монофізити, вплив амхара) та місцеві анімістичні релігії. Тиґре які сповідують християнство переважно належать до Еритрейської православної церкви Тевахедо, Католицької церкви та Євангельсько-лютеранської церкви Еритреї.

Економіка

Основні господарські заняття — орне землеробство (пшениця, теф, бобові та ін.) та скотарство, в т.ч. кочове й напівкочове, на узбережжі Червоного моря — рибальство. Раніше, у т.ч. не раз і в ХХ столітті потерпали від голодів.

Примітки

↑ Eritrea [Архівовано 2021-01-21 у Wayback Machine.] — The World Factbook - Central Intelligence Agency(англ.)
↑ Кійко, Ю. Є.; Агапій, А. П.; Мельник, Ю. Й. (2021). Вступ до мовознавства: практикум (PDF). Чернівці: ЧНУ ім. Юрія Федьковича: Рута. с. 175. ISBN 978-966-423-628-4. Архів оригіналу (PDF) за 3 листопада 2022. Процитовано 22 лютого 2023.
↑ В. І. Ткаченко. Ерітрея, Держава Ерітрея // Енциклопедія Сучасної України : енциклопедія / ред.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. Т. 9.

Література

Африка: Энциклопедический словарь. В 2 т. Т. 2. / Гл. ред. А. Г. Громыко. Ред. коллегия: М. В. Васев, А. М. Васильев, Н. И. Гаврилов и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1987. — 671 с. (с. 451)
Народы мира: Историко-этнографический справочник / Гл. ред. Ю. В. Бромлей. Ред. коллегия: С. А. Арутюнов, С. И. Брук, Т. А. Жданко и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1988. — 624 с. (с. 441)

Це незавершена стаття з етнології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про Еритрею.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про Ефіопію.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Eritrea [Архівовано 2021-01-21 у Wayback Machine.] — The World Factbook - Central Intelligence Agency(англ.)

[2] Кійко, Ю. Є.; Агапій, А. П.; Мельник, Ю. Й. (2021). Вступ до мовознавства: практикум (PDF). Чернівці: ЧНУ ім. Юрія Федьковича: Рута. с. 175. ISBN 978-966-423-628-4. Архів оригіналу (PDF) за 3 листопада 2022. Процитовано 22 лютого 2023.

[3] В. І. Ткаченко. Ерітрея, Держава Ерітрея // Енциклопедія Сучасної України : енциклопедія / ред.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. Т. 9.

[1]

[2]

[3]