Тефроїт
| Тефроїт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[1]  |
| Абревіатура | Tep[2] |
| Хімічна формула | Mn²⁺₂SiO₄ |
| Nickel-Strunz 8 | VIII/A.03[3] |
| Nickel-Strunz 10 | 9.AC.05[4] |
| Dana 8 | 51.3.1.4 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | ромбічна сингонія[5] |
| Просторова група | просторова група Pbnm[5] |
| Твердість | 6 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | зола (давньогрецька мова)[6], колір (давньогрецька мова)[6] |
| Типова місцевість | Стерлінг-Гіллd[4] |
 Тефроїт у Вікісховищі | |
Тефроїт[7] — мінерал, манґановий силікат острівної будови з групи олівіну.
Етимологія та історія
Назва — від грецьк. «тефрос» — попелястий колір (J.F.A.Breithaupt, 1823). Мінерал був вперше виявлений у 1823 році в «Шахті Стерлінг Гілл» поблизу Огденсбурга в графстві Сассекс (Нью-Джерсі) і описаний Августом Брайтгауптом. Він назвав мінерал грецьким словом «tephra», що означає попіл, через його часто попелясто-сірий колір.
Загальний опис
Хімічна формула: Mn2[SiO4]. Містить (%): MnO — 70,2; SiO2 — 29,8.
Сингонія ромбічна. Ромбо-дипірамідальний вид. Форми виділення: щільні маси, рідше — короткопризматичні кристали. Спайність по (010) добра. Густина 3,8-4,4. Твердість 5,5-6,5. Колір від яскраво червоного до попелясто сірого. Блиск алмазний і жирний. Зернистий. Розповсюджений в залізо-магнезіальних родовищах та в скарнах, а також у метаморфізованих магнезіальних осадових породах.
Зустрічається у орієнтованих зростаннях з вілемітом, родонітом, марганцевими гранатами, франклінітом, цинкітом, гаусманітом, бустамітом, якобситом, діопсидом, гагеїтом, манганокальцитом, глаукохроїтом, кальцитом, банальситом, алеганьїтом. Рідкісний.
Поліморфізм і серія: утворює дві серії, з фаялітом і з форстеритом.
Типовий матеріал зберігається: Фрайберг, Німеччина, Фрайберзька гірнича академія, зразок 23653.
Розповсюдження
Знахідки: Лонґбан і Пайсберґ (Швеція), штати Нью-Джерсі, Північна Кароліна, Колорадо (США), Каражал (Казахстан). Крім того, є в Бразилії, Англії, Італії, Франції, Південній Африці, Японії, Австралії, Антарктиді.
Різновиди
Розрізняють:
- тефроїт залізистий (різновид тефроїту, який містить 5—20 % Fe2[SiO4]);
- тефроїт кальцієвий (глаукохроїт — CaMn[SiO4], містить СаО 29,95 %),
- тефроїт магніїстий (різновид тефроїт, який містить > 2 % MgO).
Див. також
Примітки
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Штрунц Г., Теннісон К. Mineralogische Tabellen : Eine Klassifizierung der Mineralien auf kristallchemischer Grundlage, mit einer Einfuhrung in die Kristallchemie — 8 — Лейпциг: Akademische Verlagsgesellschaft, 1982.
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б mineralienatlas.de
- ↑ а б Брайтгаупт А. Vollständige Charakteristik des Mineral-Systems — Дрезден: 1823.
- ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 347. — ISBN 978-966-360-463-3.
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Тефроїт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Тефроїт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 457—459.
- Tephroite \\ Handbook of Mineralogy https://rruff.geo.arizona.edu/doclib/hom/tephroite.pdf
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).