Теодор Атеїст
| Теодор Атеїст | |
|---|---|
| Θεόδωρος | |
| Народження | 340 до н. е.  Кирена |
| Смерть | 250 до н. е. Кирена |
| Громадянство (підданство) | Елліністичний Єгипет |
| Знання мов | |
| Школа / Традиція | киренаїки |
| Літературний напрям | Киренаїки |
| Зазнав впливу | |
| Вчителі | Bryson of Heraclead[1], Aristippus the Youngerd, Dionysius of Chalcedond[2], Зенон із Кітіона і Крат Афінський |
| Відомі студенти | Біон Борисфенський |
| Історичний період | елліністичний період |
| Конфесія | атеїзм |
Феодор Атеїст, або Феодор із Кирени (Феодор Киренський)[3][4] (д.-грец. Θεόδωρος бл. 340 — 250 рр. до н. е.)[5] — давньогрецький філософ киренської школи, представник античних скептиків і ледь не перший філософ, який відкрито заперечував існування богів.
З біографії
Датування життя філософа спирається на «Хроніки» Євсевія Кесарійського, де його діяльність відноситься до 4-го року 117-й Олімпіади, тобто 309 р. до н. е.[6] Решта доксографічних відомостей про Феодора мають низьку достовірність[7] . Вважається, що народився філософ у м. Кирена, звідки був змушений виїхати до Афін, де і приєднався до киренаїків. Діоген Лаертський та словник "Суда" повідомляють, що Феодор також навчався у стоїка Зенона Кітіонського, софіста Брісона Гераклейського та в діалектика Деонісія Халкедонського, а також у скептика Піррона (Diog. Laert. II 98)[8][9]. Проте сучасні історики вважають достовірним лише його навчання у Піррона, на що вказує наявність деяких схожих ідей у філософів[10] . Вчення киренаїків Феодор вивчав або у Аристиппа-молодшого, як вважав Діоген Лаерсьткий, або у Аннекеріда, на що вказує сам Діоген, посилаючись на думку Антисфена в «Спадкоємностях філософів» (Diog. Laert. II, 98).
Діоген Лаертський вказує, що Теодор був змушений виїхати з Афін після того, як постав перед ареопагом за «безчестя» (ἀσέβεια), але не повідомляє подробиць. Амфікрат в книзі «Про знаменитих людей» пише, що Феодора засудили до отруєння цикутою, але це свідчення вважається недостовірним, а Діоген вказує, що Деметрій Фалерський допоміг йому уникнути суду (Diog. Laert. II, 101—102)[11] . Можливо, версія про цикуту бере початок а «Антології» Стобея, який пише про сміливу відповідь філософа на загрозу страти за зухвалі промови: «Воістину возвеличишся ти, царе, зрівнявшись силою з цикутою»[12] .
Перед смертю філософ повернувся в рідне місто Кирену, де користувався заступництвом царя Магаса.
За Діогеном Лаертським, Теодор заснував цілий напрям у філософії, але в історії залишилося ім'я лише одного учня філософа, Біона Борисфеніта . Однак той не був переконаним киренаїком, еклектично поєднуючи також елементи навчань кініків та софістів, зокрема й щодо способу життя[13].
Примітки
- ↑ Natorp P. Bryson 2 // Pauly-Wissowa Band III,1 — 1897.
- ↑ Natorp P. Dionysios 118 // Pauly-Wissowa Band V,1 — 1903.
- ↑ Воєвода, А. Л.; Воевода, А. Л.; Voievoda, A. L. (2012). Зацікавити математикою (методичні матеріали для підвищення інтересу до математики): Методичний посібник. Вінниця:ФОП «Легкун В.М.». Архів оригіналу за 23 червня 2022. Процитовано 4 лютого 2021.
Феодор з Кирени (V ст. до н. е.)...
- ↑ Філософія :: Державний університет телекомунікацій (PDF). www.dut.edu.ua. Архів оригіналу (PDF) за 8 лютого 2021. Процитовано 4 лютого 2021.
...Феодор, Гегесій та ін. Усі родом із міста Кирени. Сповідували гедонізм. Гедонізм – етичне вчення, яке найвищу цінність життя вбачає у насолоді. Гедонізм – різновидність евдемонізму.
- ↑ Tiziano Dorandi, Chapter 2: Chronology, in Algra et al. (1999) The Cambridge History of Hellenistic Philosophy, page 52. Cambridge.
- ↑ Eusebius. Chronicle // Eusebius Werke. — Berlin: Akademie-Verlag, 1956. — S. 127.
- ↑ Winiarczyk. Theodoros ῾Ο ῎Αθεος. // Philologus, 1981. — S. 65-71
- ↑ Диоген Лаэртский, О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов — М.: Мысль, 1986. — 571 С.
- ↑ Σοῦδα, Θ 150
- ↑ Brancacci A. Teodoro l'Ateo e Bione di Boristene fra Pirrone e Arcesilao // Elenchos. Napoli, 1982. — Vol. 3. — P. 55-85.
- ↑ Диоген Лаэртский, О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов — М.: Мысль, 1986. — 571 С.
- ↑ Stob. Anthol. III 2.32
- ↑ Döring K. Aristipp aus Kyrene und die Kyrenaiker // Die Philosophie der Antike. — 1998. — Bd. 2. — Hbd. 1. — S. 306—310.
Література
- Dorandi, Tiziano (1999). Chapter 2: Chronology. У Algra, Keimpe та ін. (ред.). The Cambridge History of Hellenistic Philosophy. Cambridge: Cambridge University Press. с. 52. ISBN 9780521250283.
- Filonik, Jakub (2013). Athenian impiety trials: a reappraisal. Dike (16): 75—76. doi:10.13130/1128-8221/4290.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).