Таїдзі Казе
| Таїдзі Казе | |
|---|---|
| яп. 加瀬泰治 | |
| Народився | лютого 9, 1929 Чіба, префектура Чіба, Японія |
| Помер | листопада 24, 2004 (у віці 75 років) Париж, Франція |
| Країна | |
| Діяльність | каратист, письменник |
| Вчителі | Ґічін Фунакоші і Йошітака Фунакоші |
| Відомі учні | Кейносуке Еноеда і Ілля Йорга |
| Знання мов | японська і французька[1] |
Таїдзі Казе (яп. 嘉瀬 太治, 9 лютого 1929, Чіба, Японія — 24 листопада 2004, Париж, Франція) — видатний японський майстер шотокан карате, 9-дан JKA, один із піонерів поширення шотокан карате в Європі, засновник стилю «Shotokan Ryu Kase Ha».[2][3] Його учні по всьому світу продовжують традицію Касе, а його книги з ката й сьогодні видаються в різних країнах.[4]
Біографія
Раннє життя та дзюдо
Таїдзі Казе народився 9 лютого 1929 року в родині айкідо- та дзюдо-практиків у префектурі Чіба, Японія.[5] Його батько, Нобуаки Касе, мав 5-й дан з дзюдо, тому вже з шести років Таїдзі почав займатися дзюдо під його керівництвом.[6] У 1944 році, у віці 15 років, він отримав 2-й дан з дзюдо та одночасно познайомився з карате завдяки книзі Ґідіна Фунакоші.[7]
Початок занять карате
Натхненний ідеєю Фунакоші, Таїдзі у тому ж 1944 році став учнем Гічина Фунакоші у його додзьо в Токіо.[8] Після смерті Йошітаки Фунакоші 1945 року, головним наставником став Геншин Хірониші, який навчав молодого Касе протягом шести років.[9] Також істотний вплив на техніку Касе мали Тадао Окуюма та Масатосі Накаяма.[10]
Військова служба
У березні 1945 року, в розпал Другої світової війни, Касе вступив до Імперського флоту Японії й був зарахований до корпусу камікадзе, але не встиг виконати суїцидальну місію через капітуляцію Японії в серпні 1945 року.[11] Це досвід визначив його ставлення до життя та бойового мистецтва: «Я ніколи не буваю сумним, бо міг померти і не помер» — так згадував він пізніше.[12]
Освіта та рання кар’єра
Після війни Казе вступив до університету Сеншу, де в 1949 році став капітаном університетської команди з карате та отримав 3-й дан.[13] У 1951 році він закінчив Сеншу й приєднався до Японської асоціації карате (JKA), де швидко здобув репутацію видатного інструктора з куміте та ката.[14]
Поширення у Європі та створення власного стилю
У 1964 році Казе остаточно покинув Японію, щоб популяризувати шотокан карате за кордоном.[15] Він викладав у ПАР, США, Німеччині, Нідерландах, Бельгії та Італії, а з 1967 року оселився в Парижі, ставши головним тренером Французької федерації карате.[16] Разом із Хіроші Шірай 1989 року заснував Всесвітню академію шотокан карате (WKSA) й започаткував власний напрям «Shotokan Ryu Kase Ha» («шотокан із особистим почерком Касе»).[17]
Пізні роки та спадщина
Незважаючи на серцевий напад у 1999 році, Казе повернувся до викладання в Американській лікарні в Парижі й продовжував подорожувати світом з семінарами.[18] 24 листопада 2004 року майстер помер у Парижі на 76-му році життя; його поховали на цвинтарі Пер-Лашез 30 листопада.[19] Сьогодні його учні та послідовники щороку відзначають пам’ять Касе та проводять міжнародні семінари в його честь.[20]
Техніка та внесок
Казе відомий динамічним стилем, в якому поєднував традиційні рухи шотокану з елементами кендō і джудо, акцентуючи увагу на швидкості й глибоких стрибках у ката.[21] Він увів до шотокану деякі прийоми із захоплення меча, розробив власні варіанти та комбінації ката, що пізніше увійшли до його книг:[22]
- «5 Heian: Katas, Karate, Shotokan» (1974)
- «18 kata supérieurs: Karate-dô Shôtôkan Ryû» (1982)
- «Karaté-dô kata: 5-Heian, 2-Tekki» (1983)
Стиль Kase-Ha
Стиль Касе-ха поєднує традиційний шотокан з елементами айкідо, кендо та дзюдо. Велику увагу приділяв диханню, позиціям та бойовому духу. Його ката мали глибоке внутрішнє наповнення й були адаптовані до реального бою.
Смерть
Після інфаркту в 1999 році тимчасово припинив викладання, але згодом повернувся. Помер у Парижі 24 листопада 2004 року. Похований на цвинтарі Пер-Лашез.
Праці
- Kase, Taiji. Karaté-dô kata: 5 Heian, 2 Tekki. Éditions Sedirep, 1974.
- Kase, Taiji. 18 kata supérieurs: Karaté-dô Shotokan Ryu. Éditions Sedirep, 1982.
- Kase, Taiji. Karaté-dô Kumite. Éditions Sedirep, 1984.
Див. також
- Гічин Фунакоші
- Шотокан
- Японська асоціація карате
- Ката (карате)
- Куміте
Примітки
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ :contentReference[oaicite:0]{index=0}
- ↑ :contentReference[oaicite:1]{index=1}
- ↑ :contentReference[oaicite:2]{index=2}
- ↑ :contentReference[oaicite:3]{index=3}
- ↑ :contentReference[oaicite:4]{index=4}
- ↑ :contentReference[oaicite:5]{index=5}
- ↑ :contentReference[oaicite:6]{index=6}
- ↑ :contentReference[oaicite:7]{index=7}
- ↑ :contentReference[oaicite:8]{index=8}
- ↑ :contentReference[oaicite:9]{index=9}
- ↑ :contentReference[oaicite:10]{index=10}
- ↑ :contentReference[oaicite:11]{index=11}
- ↑ :contentReference[oaicite:12]{index=12}
- ↑ :contentReference[oaicite:13]{index=13}
- ↑ :contentReference[oaicite:14]{index=14}
- ↑ :contentReference[oaicite:15]{index=15}
- ↑ :contentReference[oaicite:16]{index=16}
- ↑ :contentReference[oaicite:17]{index=17}
- ↑ :contentReference[oaicite:18]{index=18}
- ↑ :contentReference[oaicite:19]{index=19}
- ↑ :contentReference[oaicite:20]{index=20}
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).