Таня Малярчук

Таня Малярчук
Народилася	17 квітня 1983[1][2] (43 роки)  Івано-Франківськ, СРСР[1][2]
Країна	Україна[3]
Діяльність	журналістка, письменниця, прозаїк, публіцистка, есеїстка, дитяча письменниця
Alma mater	Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Знання мов	українська
Жанр	сюрреалізм, постмодернізм, магічний реалізм, історична проза
Членство	Український ПЕН[4]
Нагороди	премія Інгеборг Бахманнd (2018) Usedom Literature Prized (2022) премія Теодора Крамераd (2023) Jeanette Schocken Prized (2024)
Таня Малярчук у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Тетяна Володимирівна Малярчу́к (1983, Івано-Франківськ) — українська письменниця та публіцистка. З 2011 року мешкає в Австрії.

Народилася 1983 року в Івано-Франківську. Закінчила Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника з відзнакою, за фахом — філологиня. Друкувалася в часописах «Березіль», «Четвер», «Критика», «ШО». Після переїзду до Києва працювала журналісткою спершу на 5 каналі, а потім в програмі журналістських розслідувань «Попередження з Миколою Вереснем».

З 2011 року мешкає у Відні.

Оповідання й есе перекладені польською, румунською, англійською, чеською та білоруською мовами. В австрійському видавництві «Residenz» вийшли дві книжки у перекладі німецькою («Говорити» 2009 р., «Біографія випадкового чуда» 2013 р.). Наступні переклади: «Von Hasen und anderen Europäern» (у берлінському видавництві FotoTAPETA, 2014), «Лав-из» (Москва, видавництво «АСТ», 2016).

Стипендіатка програм Gaude Polonia (Польща) та Junge Akademie der Künste (Берлін).

Колумністка в українських та німецьких інтернет-виданнях Deutsche Welle та Die Zeit Online.

Роман «Забуття» (2016) про українського історика та політика В'ячеслава Липинського нагороджений літературною премією «Книга року BBC-2016».

У 2018 році у «Видавництві Старого Лева» вийшла перша дитяча книжка Малярчук «MOX NOX», що у перекладі з латинської означає «надходить ніч». Це історія химерної цивілізації рукокрилих істот, які заселили зруйновані міста після того, як звідти із невідомих причин щезли люди^[5].

Членкиня Українського ПЕН.

• Ендшпіль Адольфо, або Троянда для Лізи (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2004)
• Згори вниз. Книга страхів (Харків: Фоліо, 2006; Харків: Фоліо, 2007)
• Як я стала святою (Харків: Фоліо, 2006; Харків: Фоліо, 2008)
• Говорити (Харків: Фоліо, 2007)
• Звірослов (Харків: Фоліо, 2009)
• Біографія випадкового чуда (Харків: КСД, 2012)
• Забуття (Львів: Видавництво Старого Лева, 2016)
• MOX NOX (Львів: Видавництво Старого Лева, 2018), дитяча книжка
• За такі гріхи Бог ще подякує (Чернівці: Meridian Czernowitz, 2020), ISBN 978-617-7807-06-2

• 2013 — премія «Kristal Vilenica-2013» (Словенія) за оповідання «Жінка і її риба»;
• 2013 — лавреатка Літературної премії імені Джозефа Конрада-Коженьовського (2013);
• 2016 — переможниця літературної премії «Книга року ВВС-2016» за роман «Забуття»^[6]. 
• 2018 — перемогла в конкурсі німецькомовної літератури, який проходить в м. Клагенфурт (Австрія) і стала лавреатом премії імені Інґеборґ Бахман (Ingeborg-Bachmann-Preis).[1] [Архівовано 8 липня 2018 у Wayback Machine.]
• 2018 — повість «Mox nox» отримала спецвідзнаку в номінації «Політ в дитліт» в «Топ БараБуки»[7].[6].[5].[5].[5].[5].[5].
• 2018 — книжка «MOX NOX» увійшла до каталогу «Білі круки 2018» («White Ravens 2018»)^[8].
• 2018 — дитяча книжка «MOX NOX» здобула спеціальну відзнаку «Політ в дитліт» за версією БараБуки^[9].

• 2012 — Метелик — за однойменним оповіданням, реж. Максим Буйницький

• Neunprozentiger Haushaltsessig («Говорити» / Wien: Residenz, 2009) ISBN 978-3-7017-1512-1
• Biografie eines zufälligen Wunders («Біографія випадкового чуда» / Wien: Residenz, 2013) ISBN 978-3-7017-1612-8
• Von Hasen und anderen Europäern: Geschichten aus Kiew («Звірослов» / Berlin: edition.fotoTAPETA, 2014) ISBN 978-3-940524-30-0
• Лав-из (оповідання зі «Звірослова» та інші тексти, Москва, издательство АСТ, 2015) ISBN 978-5-17-091133-2
• Повінь/Überflutet (Ottensheim/Donau: Edition Thanhäuser, 2016) ISBN 978-3-900986-87-2
• A biography of a chance miracle («Біографія випадкового чуда» / Cadmus Press, 2018) ISBN 978-4-908793-41-7
• Blauwal der Erinnerung («Забуття» / Köln: Kiepenheuer & Witsch, 2019) ISBN 978-3-462-05220-6
• Zapomnienie («Забуття» / Wrocław: Warstwy, 2019) ISBN 978-83-65502-36-0
• Vinvis der vergetelheid («Забуття» / Amsterdam: Meulenhoff, 2022) ISBN 978-9029096997
• Forgottenness («Забуття» / New York: Liveright, 2024) ISBN 978-1-324-09322-0

• Малярчук Таня // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2026. — ISBN 966-02-2074-X.

• Таня Малярчук: Прикидалася хворою на церебральний параліч перед пенсіонерами в тролейбусі. Українська правда [Архівовано 11 липня 2020 у Wayback Machine.]
• Таня Малярчук: «Я перетворююся на фанатку лузерів». Українська правда [Архівовано 9 липня 2020 у Wayback Machine.]
• SUMNO.COM Остап Сливинський, 23 жовтня, 2007. «Таня Малярчук: „Говорити“ чи перестати?»
• ZAXID.NET Аліна Небельмес. «Таня Малярчук: Мені страшенно подобається галіційство». 31.10.2007 р.^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• УКРАЇНСЬКИЙ ЖУРНАЛ Олег Коцарев. Таня Малярчук: «Літературою майбутнього стануть малюнки єдинорогів на скелях». 22.05.2007 [Архівовано 4 квітня 2009 у Wayback Machine.]
• ВИСОКИЙ ЗАМОК Божена Городницька. Таня Малярчук: «Рік нічого не писала. Можливо, вже ніколи не напишу…» 23.05.2007^{[недоступне посилання з листопадаа 2019]}
• Інтернет-часопис KUT.ORG.UA Євген Повєткін. «В літературі мусить бути хоч щось святе…» 23.05.2006 [Архівовано 8 лютого 2009 у Wayback Machine.]
• Таня Малярчук: «Я наївна?». «Без цензури» № 32 (177), 10 серпня 2006
• Таня Малярчук: «Пізнаю вповні принади іммігрантства» [Архівовано 31 грудня 2011 у Wayback Machine.]
• Таня Малярчук «„Забуття“ — це мої сто років, але не самотності» 15 серпня 2016 [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Яремчук і Малярчук про українських «інших» і де їх шукати // Читомо [Архівовано 13 березня 2022 у Wayback Machine.]