Сіль (роман)
| Сіль | |
|---|---|
англ. Salt[1]  | |
| Жанр | наукова фантастика |
| Форма | роман[1] |
| Автор | Адам Робертс[1] |
| Мова | англійська |
| Опубліковано | 20 червня 2000 |
| Країна |  Велика Британія |
| Видавництво | Віктор Голланц Лтд |
Сіль (англ. Salt) — науково-фантастичний роман англійського письменника-фантаста Адама Робертса. Опублікований у 2000 році в лондонському видавництві Gollancz[2]. Наступного року номінувався на премію Артура Кларка[3].
Стислий сюжет
Низка спільнот, подекуди радикально відмінних за своїми соціальними та релігійними поглядами та традиціями землян-поселенців із Землі вирушають на планету Сіль, планету, яка має мінімальні природні ресурси, створючи там свої колонії.
Після прибуття на планету, екіпаж і пасажири кожного корабля стали родоначальниками окремих націй, а назви кораблів пізніше стали етнонімами. Від інших громад значно відрізняється комуна алсіан-анархістів. Та найбільш матеріально забезпеченою і найпотужнішою у військовому плані є ієрархічне поселення традиціоналістів сенарців. Відносини між двома соціумами поступово стають ворожими, дві колонії – Сенар і Альс – занурюються у війну через стару напругу. Бо сенарці розв'язують через радикальні непорозуміння в поглядах відкриту військову агресію, алсіани використовують тактику партизанської боротьби. Затяжна війна, ускладнена жорсткими природними умовами планети, поступово змінює уклад життя обох народів.
Події роману по черзі розповідають Барлей, військовий диктатор, прив'язаний до суворої ієрархії Сенара, і Петя, алсіанець, який піднімається вгору за кар'єрними сходами та змінюючись, щоб протистояти військовій кампанії Сенара.
У романі є відчутним вплив анархічних ідей, характерних для ряду творів Урсули Ле Гуїн.
Критичний прийом
Роблячи огляд роману для «Infinity Plus», Стюарт Картер пише: «Доріс Лессінг та Аєн М. Бенкс співпрацюють, щоб переписати «Знедолених» Ле Ґуїн і зробити це краще, ніж будь-хто може розумно сподіватися! Гаразд, це — не зовсім блокбастер, але, будь ласка, повірте мені на цьому — «Сіль» — це зворушлива, розумна та чудова книга". Він додає, щодо Петі і Барлея:
"перерахуйте обидві сторони свого прибуття та спуску у війну в чергування проходів. Це класичний пристрій, і «Сіль» показує, чому він все ще популярний. Між ними є красива і одночасно розчаровує дихотомія. Обидва оповідачі важливі самі по собі: один тому, що він бачить усіх людей як особистості, а тому за своєю суттю важливим, інший, тому що він є лідером свого народу і, отже, за своєю суттю важливим. Розділи Барлея цікавіші для читання через досить захоплюючу подвійну розмову, яку він використовує - Джордж Орвелл пишався б. З іншого боку, секції Петі цікаві самі по собі, але їм не вистачає обурливого чорного гумору Барлея».[4]
Ґреґ Л. Джонсон, на сайті SF, пише:
«Це вікова історія страху, зарозумілості та нерозуміння, що веде до війни, яка є занадто людською та особистою у своїх причинах та наслідках. Зосереджуючись на двох людях, а не на своїх великих суспільствах, Робертс зосереджує історію на усвідомленні того, що це індивідуальний вибір, який лежить в основі великих подій, точка, яка може загубитися, коли історії дозволено взяти на себе більш епічне розгортання. Робертс представляє погляди та рішення кожного персонажа настільки рівномірно, що врешті-решт здається доречним, що ні Петя, ні Барлей не отримують останнього слова; ця честь належить єдиному персонажу в книзі, який зустрів їх обох.
«Сіль», як у своїх амбіціях, так і у виконанні, викликає порівняння з іншими романами НФ найвищого рівня. «Знедолені» вже згадувалися як філософський прецедент. Крім того, майже нежива соляна пустеля нагадує про іншу пустельну планету, Арракіс. І в своїй темі людей, які несуть свої гріхи з собою, куди б вони не пішли, Сіль згадує шедевр песимізму Фредерика Пола «Джем».
Однак нехай не буде сумнівів, що «Сіль» – це роман, який досягає успіху на своїх умовах. Проза Робертса несе вагу серйозної теми, але ніколи не стає бомбезною або зловісною. Це робота письменника, який вже знайшов свій голос і має щось значуще сказати».[5]
Джон К. Снайдер, рецензуючи на SciFiDimensions, пише: «Справа не тільки в тому, що ці дві сторони не бачать віч-на-віч — справа в тому, що їхні культури настільки чужі один одному, що вони не знають, як бачити віч-на-віч. Історія роману розказана, як і Рашомон, через дуелі усних історій. Читач змушений інтерпретувати ці протилежні точки зору, щоб скласти «справжню» правду, якщо він або вона може. І як «реальне» життя, читач виявить, що немає простих відповідей і немає акуратних закінчень».[6]
Примітки
- ↑ а б в Internet Speculative Fiction Database — 1995.
- ↑ Adam Roberts «Salt» (рос.).
- ↑ Адам Робертс «Соль» (рос.).
- ↑ Carter, Stuart (19 серпня 2000). Salt by Adam Roberts. Infinity Plus. Процитовано 13 серпня 2012.
- ↑ Johnson, Greg L. (2000). Salt. SF Site. Архів оригіналу за 3 грудня 2000. Процитовано 13 серпня 2012.
- ↑ Snider, John C. (Грудень 2001). Book Review: Salt by Adam Roberts. SciFiDimensions. Архів оригіналу за 27 січня 2012. Процитовано 13 серпня 2012.
{{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр|df=(довідка)
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).