Сююмбіке
| Сююмбіке | |
|---|---|
| Сөембикә | |
 | |
| Ім'я при народженні | Сююм[1] |
| Народилася | близько 1516 року Ногайська орда |
| Померла | не пізніше 1557 або 1554[2]  Касімов, царство |
| Діяльність | політична діячка |
| Посада | регент |
| Конфесія | іслам |
| Батько | Юсуф, ногайський бий |
| У шлюбі з | Джан-Алі[3], Сафа Ґерай (казанський хан)[3] і Шах-Алі |
| Діти | Утямиш Ґерай[3] |
Сююмбіке (ног. Суьйимбийке , тат. Сөембикә) — правителька Казанського ханства, дружина казанських ханів Джан-Алі (1533—1535), Сафа-Гірея та Шах-Алі, донька ногайського бія Юсуфа і прапраправнучка засновника династії Ногайської Орди Едигея.
Життєпис
Перший чоловік Сююмбіке Джан-Алі був поставлений на престол в малолітньому віці узгодженим рішенням промосковськи налаштованого уряду на чолі з князем Булат Ширином і Московського князя Василя III. Управління під час малоліття хана здійснювала царівна Ковгоршат.
Вона ж влаштувала шлюб Джан-Алі з Сююмбіке (їй тоді було всього 12 років), який був приурочений до повноліття хана і переходу влади до нього. Шлюб був узгоджений з Москвою, причому Москва погодилася дуже швидко, бо сподівалася через цей шлюб наблизити ногайського бія Юсуфа і створити певну противагу поваленому хану з кримської династії Сафа-Ґірею, який перебував у свого тестя, ногайського мірзи Мамая.
Шлюб був невдалим, хан нехтував дружиною, у них не було дітей. Сююмбіке скаржилася батькові і просила її забрати. Юсуф пропонував змістити хана і вимагав повернути дочку. Всі ці події стали предметом дипломатичного листування.
Джан-Алі не влаштовував не тільки дружину, але і казанський уряд, якого, мабуть, також не задовольняв тиск з боку Москви і втручання у внутрішні справи ханства. У 1535 році за участю Булат Ширина і царівни Ковгоршат був здійснений переворот, Джан-Алі був убитий, а на трон повторно запросили Сафа-Ґірея. Сююмбіке стала його п'ятою дружиною.
Після смерті Сафа-Гірея правила Казанським ханством у 1549—1551 роки як регентка при своєму неповнолітньому синові. В 1551 році вона була видана мурзами московському царю Івану IV Грозному разом зі своїм сином Утямиш-Ґіреєм і казанською скарбницею. У Патріаршому літописі про це говориться, що вони (казанці) послали:
до Шигальова (Шах Алі) і до воєвод бити чолом, щоб государ пожалував, гнів свій їм віддав, а полонити їх не велів, а дав би їм на царство царя Шігалея (Шах Алі), а Утемиш-Гірея царя государ до себе взяв і з матір'ю Сююмбіке-царицею
Через півтора роки проти своєї волі була видана в шлюб з касимовським правителем Шах-Алі. Утямиш-Ґірея залишили на виховання при царі Івані Грозному. Останні роки жила в Касимові, де і померла. Могила невідома.
Діти
Син Сафа-Ґірея — Утямиш-Ґірей, хрещений у Москві під ім'ям Олександр Сафакірєєвич.
Генеалогія
Пам'ять
Башта Сююмбіке — це історичний пам'ятник Казанського Кремля і архітектурна емблема Казані[4].
Також ім'ям Сююмбіке названий один з проспектів в Набережних Челнах.
Примітки
- ↑ «Крестьянская царица» Сююмбике. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 31 березня 2020.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1187682179 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Republic of Tatarstan Academy of Sciences Institute of Tatar Encyclopedia and Regional Studies Encyclopedia Tatarica
- ↑ Архивированная копия. Архів оригіналу за 26 квітня 2011. Процитовано 11 березня 2011.
{{cite web}}: Недійсний|deadlink=да(довідка) Падающая башня Сююмбике
Література
- Трепавлов В. В. История Ногайской Орды. Москва: Восточная литература РАН, 2002. — 752 с. ISBN 5-02-018193-5
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).