Сунки

село Сунки
Герб
село та околиці
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Черкаський район
Тер. громада	Березняківська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA71080030040067353
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	17 століття[1]
Населення	950 (на 2025 рік)
Площа	0 км²
Густота населення	0 осіб/км²
Поштовий індекс	20741
Телефонний код	+380 4733
Географічні дані
Географічні координати	49°13′25″ пн. ш. 31°59′34″ сх. д. / 49.22361° пн. ш. 31.99278° сх. д.
Середня висота над рівнем моря	173 м
Водойми	річка Сунка
Місцева влада
Адреса ради	с. Березняки
Карта
Сунки
Сунки
Мапа
Сунки у Вікісховищі

Су́нки — село в Україні, у Черкаському районі Черкаської області, у складі Березняківської сільської громади. У селі за даними перепису 2001 року мешкало 1328 людей.

У селі бере початок річка Сунка.

У 1909 році у глинищі, копаючи пісок для гончарювання, селянин Іван Бердник знайшов кістки мамонта. Знахідку оглянув граф Олексій Бобринський, зафотографувавши їх на місці^[2].

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі, центрі Сунківської волості Черкаського повіту Київської губернії, мешкало 2358 осіб, налічувалось 381 дворове господарство, існували православна церква, школа, лікарня, 3 постоялих будинки, 2 лавки, 3 водяних і 17 вітряних млинів^[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3236 осіб (1591 чоловічої статі та 1645 — жіночої), з яких 3225 — православної віри^[4].

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року^[5]:

На початку XIX ст. село Сунки належало відомому учаснику війни 1812 р. генералу Раєвському, в середині XIX ст. — Соф'ї Раєвській, а з 1900 р. — володарка села княгиня Наталія Григорівна Яшвіль (1862—1939).

Саме тут художник Михайло Нестеров, котрий прожив у Сунках дев'ять років, написав відомий портрет княгині Н. Г. Яшвіль, що нині міститься у Київській національній картинній галереї, а також майже всі етюди до стінописів Марфо-Мар'їнської обітелі у Москві.

У минулому село — один з найбільших та найцікавіших центрів черкаського народного гончарства: горщики, макітри, глечики та глиняні іграшки постачались до Сміли, Черкас та Києва. Село мало декілька ремісничих династій гончарів:

• Гнатенки
• Дем'яненки
• Дорошенки
• Мартиненки
• Сухих та ін.

За часів СРСР гончарне ремесло занепало. Старовинні зразки гончарства можна побачити у сільському музеї, для якого виділено дві кімнати в Будинку культури.

Також село пишається династіями майстринь-вишивальниць: їхні роботи були представлені на виставках у Києві, Москві, Петербурзі, а найкращі з них навіть були нагороджені бронзовою та золотою медалями на всесвітній виставці у Парижі.

Поблизу села розташовано гідрологічний заказник місцевого значення Сунківський та ландшафтний заказник Сунківський-1.

В с. Сунки школа існує з 1863 року. Спочатку вона називалася церковно–приходською з чотирирічним навчанням. Сьогодні в школі є 11 класів, в яких навчається 105 учнів . Працює педагогічний колектив із 21 вчителів (9 випускників цієї школи). Сьогодні школа називається: СУНКІВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І — ІІІ СТУПЕНІВ СМІЛЯНСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ.

Також існує дитсадок: Дошкільний навчальний заклад № 27 «Ромашка» с. Сунки.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)

• Sunki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 589. (пол.)

• «Село Сунки: живописец Нестеров и княгиня Яшвиль», газета «Антенна» # 34, 27.08.2008^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• «Сунки — Зелене серце України», офіційний вебсайт села [Архівовано 27 листопада 2010 у Wayback Machine.]
• Стаття в ЭСБЕ [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Журнал «Другого» [Архівовано 26 березня 2013 у Wayback Machine.]
• Офіційний сайт школи [Архівовано 11 вересня 2019 у Wayback Machine.]