Сулейман Рустам
| Сулейман Рустам | |
|---|---|
азерб. Süleyman Əliabbas oğlu Rüstəmzadə  | |
 | |
| Народився | 12 березня 1906[1] Новхани, Бакинський повіт, Бакинська губернія, Російська імперія |
| Помер | 10 червня 1989[2] (83 роки) Баку, Азербайджанська РСР, СРСР |
| Поховання | Алея честі |
| Країна |  Російська імперія Азербайджанська Демократична Республіка СРСР |
| Діяльність | мовознавець, поет, перекладач, публіцист, драматург, головний редактор, письменник, драматург |
| Alma mater | МДУ і Бакинський державний університет |
| Заклад | Азербайджанський Державний Академічний Драматичний Театр[3] |
| Знання мов | азербайджанська і російська |
| Мова творів | азербайджанська |
| Жанр | вірш і оповідна поезія |
| Членство | СП СРСР |
| Партія | КПРС (1989) |
| Нагороди |             |
 Сулейман Рустам у Вікісховищі | |
Сулейма́н Руста́м (азерб. Süleyman Əliabbas oğlu Rüstəmzadə; 1906—1989) — азербайджанський радянський поет і драматург, громадський діяч.[4]. Один з авторів слів Гімну Азербайджанської РСР (разом з Самедом Вургуном і Гусейном Арифом).
Народний поет Азербайджанської РСР (1960). Лауреат Сталінської премії другого ступеня (1950)[5]. Герой Соціалістичної Праці (1976). Член ВКП(б) з 1940 року.
Життєпис
Народився 12 березня[6] 1906 року в селі Новхани (нині Апшеронський район, Азербайджан) у родині коваля.
До революції навчався в російсько-татарській школі. В школі директором і педагогом тоді був Сулейман Сані Ахундов, який пробудив, як писав С. Рустам, інтерес до літератури, а зміцнили цей інтерес відомі педагоги тих часів — М. Везіров, Р. Таїров, А. Ісрафілбейлі. Після він вступає до Бакинського електротехнікуму, потім — на східний факультет Азербайджанського державного університету, де його однокурсниками були Джафар Джабарли, А. Бадалбейлі, В. Хулуфлу, їх педагогом був видатний письменник Абдулрагімбек Ахвердов.[7]
1929 року продовжує освіту на факультеті літератури і мистецтва I-го Московського державного університету. Від 1937 року працював директором Азербайджанського державного драматичного театру ім. М. Азізбекова. Був депутатом усіх скликань парламенту радянського Азербайджану, протягом 1971 — 1989 років він — голова Верховної Ради АзРСР.
Сулейман Рустам був не тільки поетом, але й перекладачем, літератором. Він перекладав на рідну мову «Скарбниця таємниць» Нізамі (спільно з Аббасалі Саровлу), твори Т. Г. Шевченка, І. А. Крилова, О. С. Грибоєдова, О. С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова, М. О. Некрасова та ін[8]. Переклав азербайджанською мовою «Заповіт» Т. Шевченка.[9]
Твори Рустама перекладено багатьма мовами світу, в тому числі на російську. Член ВКП(б) з 1940 року.
Рустам працював головним редактором газети «Эдебийет газети» («Літературна газета»). Лауреат багатьох престижних премій Азербайджану, СРСР[4].
Помер 10 червня 1989 року. Похований в Баку на Алеї честі.
Пам'ять
- 2006 року було випущено поштову марку Азербайджану, присвячену Рустамзаде.
- У Баку йому встановлено меморіальну дошку.[10]
- Його ім'ям названо вулицю в Баку.
Творчість
Перший збірник віршів — «Від печалі до радості», написаний 1927 року, як і багато віршів поета, створених у 20-ті роки («Партизан Алі», «Безрукий герой») присвячені комсомолу, громадянській війні, відвазі борців за Радянську владу.
Головною тематикою творів, створених поетом у 1930-ті роки («Романтика ночі») було відтворення романтики колективної праці. Поема «Хороший товариш» присвячена трудовим подвигам бавовнярів у Муганських степах.
У 1939—1940 роках С. Рустам створив п'єсу «Гачаг Набі». Поет використав народні сказання про Гачага Набі, розширив і поглибив їх соціально-історично, надав п'єсі сучасного звучання. Основні герої п'єси — уславлений ватажок народного руху XIX століття Гачаг Набі, його смілива дружина і сподвижниця Хаджар.
Син бідного селянина Набі, що батракував у бека, не витримує жорстокості і грубості господаря, біжить у гори, стає «гачагом» (гачаг — дослівно — утікач, вигнанець), збирає навколо себе незадоволених селян, мстить за зганьблений народ, забирає у багатіїв гроші й товари і роздає біднякам. Його підтримує вся округа, він хоробро чинить опір царським чиновникам і жандармам і довгий час тримає в страху поміщиків. Але, як будь-який стихійний селянський рух, терпить крах і заколот «благородного розбійника» Набі.
Написані в роки німецько-рядянської війни патріотичні вірші («Настане день», «Синам Азербайджану», «Відповідь старого») присвячені мужності і самовідданості радянських людей, їх непохитній вірі в перемогу над ворогом. Значну популярність здобув вірш С. Рустама «Мати і листоноша» (1942). Мати довгих чотири місяці чекає звістки від сина — фронтовика, жене листоношу: «Не буде листа мені… більше не приходь». Листоноша йде засмучений, але він не ображений, йому гірко за страждання старої матері. У свою чергу мати глибоко переживає свій вчинок. Нарешті, листоноша приносить довгоочікуваного листа, і цій події разом з матір'ю радіють і листоноша, і вся округа. Це вірш, написаний з великою емоційною силою, глибоко хвилює читача, пробуджує в нього світлі почуття.
У повоєнні роки поет написав збірку віршів «Два береги», присвячений важкому життю азербайджанських бідняків в Ірані і післявоєнному розквіту Радянського Азербайджану. У поемі «Серце Гафура» відтворено образ героя війни Гафура Мамедова, який грудьми затулив свого командира від ворожих куль.[11]
Твори
- Настане день. Москва, 1943
- Меч і вірш. Баку, 1943
- «Два береги». Баку, 1949
- «Два береги». Москва, 1950
- Вірші. Баку, 1954
- Вірші. Москва, 1958
- Бажання серця. Москва, 1959
- Два береги. Баку, 1986
- Серце Гафура. Баку, 1950
- Слово про російською брата. 1960
- Не можу забути. Москва, 1963
- Відкритий лист. Баку, 1963
- Друга весна. Москва, 1967
- Каспійські хвилі. Москва, 1971
- Душа. Москва, 1974
- Залізні рядки. Москва, 1982
Нагороди та премії
- Сталінська премія другого ступеня (1950) — за збірку віршів «Два береги» (1949)
- Герой Соціалістичної Праці (15.06.1976)
- три ордени Леніна (зокрема 15.06.1976)
- два ордени Трудового Червоного Прапора (зокрема 29.10.1956)
- орден Дружби народів (16.11.1984)
- народний поет Азербайджанської РСР (1960)
- заслужений діяч мистецтв Азербайджанської РСР (1943)
- Державна премія Азербайджанської РСР
Примітки
- ↑ Сүлейман Рүстәм (библиография) — Bakı: 1950. — С. 8. — 94 с.
- ↑ International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ Герои страны — 2000.
- ↑ а б Сулейман Рустам (рос.). Большая советская энциклопедия. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 19 лютого 2010. [Архівовано 2015-04-18 у Wayback Machine.]
- ↑ Постановление Совета Министров СССР «O присуждении Сталинских премий за выдающиеся работы в области искусства и литературы за 1949 год» // Правда: газета. — 1950. — 9 март.
- ↑ Гулиев А. К. Сүлейман Рүстәм (библиография). — Б. : Гызыл Шәрг, 1950. — С. 8. — 94 с.
- ↑ К 100-летию со дня рождения Сулеймана Рустама (рос.). Издание Всероссийского Азербайджанского Конгресса. Архів оригіналу за 18 квітня 2012. Процитовано 17 лютого 2010. [Архівовано 2012-07-22 у Archive.is]
- ↑ Введенский Б.А. Большая советская энциклопедия Том 37=Большая советская энциклопедия Второе издание (рос.). Архів оригіналу за 18 квітня 2012. Процитовано 23 лютого 2010. [Архівовано 2015-02-11 у Wayback Machine.]
- ↑ Т. Г. Шевченко, Заповіт мовами народів світу, К., «Наукова думка», 1989
- ↑ Памятники Азербайджана[недоступне посилання з Октябрь 2019]
- ↑ М. А. Дадашзаде. История Азербайджанской литературы. Издательство: «Маариф» — 1987
Джерела
- М. А. Дадашзаде «Історія Азербайджанської літератури» Видавництво «Маариф» — 1987
Посилання
- Рустам Сулейман // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 605-606.
- Сулейман Рустам. // Сайт «Герои страны». Процитовано 31 липня 2016. (рос.)
- Азербайджанська Література — Сулейман Рустам (1906—1989) [Архівовано 19 січня 2008 у Wayback Machine.]
- До 100-річчя з дня народження Сулеймана Рустама [Архівовано 22 липня 2012 у Archive.is]
- Suleyman Rustam [Архівовано 23 липня 2021 у Wayback Machine.](азерб.)
- Сулейман Рустам [Архівовано 14 серпня 2011 у Wayback Machine.]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).