Вургун Самед

Самед Вургун
азерб. Səməd Vurğun
Самед Вургун, 1954
Ім'я при народженні	Самед Юсіф огли Векілов азерб. Səməd Yusif oğlu Vəkilov
Псевдонім	Vurğun
Народився	8 (21) березня 1906 с. Юхари-Салахли, Казахський повіт, Російська імперія
Помер	27 травня 1956 (50 років) Баку, Азербайджанська РСР ·рак легень
Поховання	Алея честі
Громадянство	СРСР
Національність	азербайджанець
Діяльність	поет, письменник, драматург
Alma mater	Gazakh Teachers' Seminaryd і МДУ
Знання мов	азербайджанська
Мова творів	азербайджанська
Жанр	вірш, оповідна поезія, поема і драма
Членство	СП СРСР, Спілка письменників Азербайджануd і НАН Азербайджану
Партія	КПРС
У шлюбі з	Xavər Vəkilovad
Діти	Aybəniz Vəkilovad, Yusif Səmədoğlud і Vaqif Səmədoğlud
Автограф
Нагороди
Сайт: www.samedvurgun.com/
Вургун Самед у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Самед Вургун (азерб. Səməd Vurğun; справжнє ім'я — Самед Юсіф огли Векілов азерб. Səməd Yusif oğlu Vəkilov; 8 (21) березня 1906, с. Юхари Салахли, Ґазахський повіт, Російська імперія — 27 травня 1956, Баку, Азербайджанська РСР) — радянський азербайджанський поет, письменник і драматург, народний поет, заслужений діяч мистецтв Азербайджанської РСР (1943), академік Академії Наук Азербайджанської РСР (1945), лауреат двох Сталінських премій другого ступеня (1941, 1942). Член КПРС від 1940 року. Член Закавказького Центрального виконавчого комітету (з 1935 до 1936 року). Депутат Верховної ради Азербайджанської РСР 1-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 2—4-го скликань.

Самед Вургун народився 21 березня 1906 року в селищі Верхнє Салахли Казахського повіту. У 6-річному віці після смерті матері лишився на вихованні батька і бабусі по матері — Айши-ханум^[1]. З 1913 до 1918 року навчався у п'ятирічній російсько-татарській земській школі в селі Юхари Салахли.

По закінченні земської школи 1918 року родина переїхала до азербайджанського містечка Ґазаху, де Самед разом із братом Мехтіханом вступив до татарського (азербайджанського) відділення Закавказької вчительської семінарії, що була переведена з грузинського міста Горі до Ґазаху. У 1920 році став членом комсомолу.

Згодом, 1922 року, помер батько Самеда і Мехтіхана, а за рік померла й бабуся, після чого турбота про їхнє майбутнє лягла на плечі двоюрідної сестри Хангизи Векілової. З 1923 року Самед жив у селі Гарагоюнлу Басаргечарського району, працював вчителем у сільській школі.

У 1924 році закінчив Ґазахський педагогічний технікум (колишня вчительська семінарія).

У 1925—1926 роках — завідувач початкової школи в селі Коческер Ґазахського району. З 1926 до 1928 руку вчителював у Губинському районі. У 1928—1929 роках — учитель середньої школи та партійної школи в Гянджі.

Перший твір Самеда Вургуна — вірш «Звернення до молоді» було надруковано 1925 року в Тифліській газеті «Єні Фікір» («Нова думка»)^[1]. У 1928 році почав публікувати свої вірші під псевдонімом «Вургун Самед» у журналі «Кизил Гянджа» («Червона Гянджа»).

Протягом двох років (з 1929 по 1931 рік) навчався на літературно-лінгвістичному відділенні Другого Московського державного університету, а потому продовжив освіту в Азербайджанському державному педагогічному інституті.

У 1931–1934 роках навчався в аспірантурі Азербайджанського державного науково-дослідного інституту на відділенні мови та літератури, а згодом — в аспірантурі Азербайджанського державного педагогічного інституту за спеціальністю «література».

13 червня 1934 року на першому з’їзді письменників Азербайджану був обраний відповідальним секретарем Спілки радянських письменників Азербайджану. У 1934 році брав участь у I з’їзді Спілки письменників СРСР, де був обраний членом Правління Спілки письменників СРСР.

Член ВКП(б) з 1940 року.

З 1941 до 1948 року був головою правління Спілки радянських письменників Азербайджану. У 1943 році Вургуну надано звання заслуженого діяча мистецтв Азербайджанської РСР. У 1943 році обраний керівником Товариства культурних зв'язків Азербайджанської РСР з Іраном. У 1945 році обраний дійсним членом Академії наук Азербайджанської РСР.

У 1947 році у складі делегації депутатів Верховної Ради СРСР перебував у Лондоні. У 1948 році взяв участь у Всесвітньому конгресі діячів культури на захист миру у Вроцлаві (Польща). У 1951 році перебував у Болгарія за лінією Болгаро-радянського товариства дружби.

У 1954 році обраний віцепрезидентом Академії наук Азербайджанської РСР.

У 1955 році у складі делегації СРСР перебував у Вʼєтнамі. У травні 1956 року обраний почесним доктором філології Азербайджанський державний університет імені Кірова.

Самед Вургун помер 27 травня 1956 року в Баку.

За три десятиліття творчого життя Самед Вургун, разом зі своїми колегами, став фундатором новітньої азербайджанської літератури. У його доробку — численні поеми, драми й п'єси, перекладацька діяльність.

Поеми:

• «Подія» (1932);
• «Мурадхан» (1933);
• «Хумар» (1933);
• «Локбатан» (1933);
• «Сільський ранок» (1933);
• «Місце смерті» (1934);
• «Гіркі спогади» (1935);
• «26» (1935);
• «Шибениця» (1935);
• «Загибле кохання» (1935);
• «Бунт» (1936);
• «Басти» (1936;
• «Мугань» (1949);
• «Айгюн» (1951).

Драми і п'єси

• «Вагіф» (1937);
• «Сходить сонце (Ханлар)» (1938—39);
• «Фархад і Ширін» (1939—41);
• «Людина» (1945).

Центральне місце у творчості Самеда Вургуна посідає тема щастя азербайджанського народу і його боротьба за це — зазвичай, на тлі історичного процесу розвитку азербайджанської нації, у тому числі з використанням народного епосу та фольклору («26», «Легенда про місяць»). Самед Вургун — також автор героїко-романтичних поем на історичну тематику («Вагіф», «Фархад і Ширін»).

Особливе місце у творчості Вургуна посідає тематика німецько-радянської війни — під час війни поет створив понад 60 віршів, кілька поем, в тому числі найвідомішу «Бакінський дастан».

Самед Вургун перекладав азербайджанською твори класиків народів СРСР — О.С. Пушкіна, Шота Руставелі, І.Г. Чавчавадзе, Максима Горького тощо.

• два ордени Леніна (27.01.1936, 24.03.1956)
• орден Трудового Червоного Прапора (25.02.1946)
• орден «Знак Пошани» (31.01.1939)
• Народний поет Азербайджанської РСР (23.01.1956)
• Заслужений діяч мистецтв Азербайджанської РСР (17.06.1943)
• Сталінська премія ІІ ст. (1941) — за п'єсу «Вагіф» (1937)
• Сталінська премія ІІ ст. (1942) — за п'єсу «Фархад і Ширін» (1942)
• медаль О. С. Пушкіна (1936)
• медаль «За оборону Кавказу»
• медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Почесна грамота Центрального виконавчого комітету Грузинської РСР (1937)

За життя Самед Вургун зазнав слави, як у радянській батьківщині, так і за кордоном.

Народного поета Азербайджану двічі було нагороджено Сталінською премією (обидва рази другого ступеня) — за п'єсу «Вагіф» (1937) 1941 року і за п'єсу «Фархад и Ширін» (1942) 1942 року.

1943 року в США на конкурсі на найкращі антивоєнні твори, вірш «Напутнє слово матері» С. Вургуна отримало високу оцінку і як одне з 20-ти найкращих було опубліковане у збірці світової антивоєнної поезії в Нью-Йорку та розповсюджене серед військових.^[2]

Самеда Вургуна шанують і в наш час. Його іменем названі вулиці в Баку і Москві, ім'я Самеда Вургуна присвоєно Азербайджанському державному російському драматичному театрові.

Самеда Вургуна пов'язує кілька, у тому числі цікавих, фактів з Україною.

Азербайджанському поетові не чужою була українська література — він переклав рідною мовою кілька віршованих творів великого українського поета Тараса Шевченка — поеми «Катерина» і «Мар'яна-черниця», написав про нього статтю «Серця, сповнені любові» (1938).

Самед Вургун присвятив українським партизанам вірш «Партизанам України». Існують навіть свідчення, що під час ДСВ 1943 року листівки з цим твором скидали в українські ліси для моральної підтримки тих самих партизанів. Українська тематика є також у вірші поета «Голуб».

Українською мовою твори С. Вургуна переклав О. Ющенко:

• Сходить сонце (Ханлар)., К., 1952;
• Українським партизанам // в кн.: Вінок Великому Кобзареві., К., 1961 та деякі інші^[3][4].

В одному з київських районів Оболонь місцеву бібліотеку по вулиці Олександра Архипенка, 3 названо іменем Самеда Вургуна. Недарма на відзначення певного азербайджанського діяча культури у вигляді пам'ятника, в тому числі завдяки азербайджанській діаспорі Києва, що динамічно зростає, було обрано са́ме Самеда Вургуна. Урочисте відкриття пам'ятника видатному поетові Азербайджану відбулося у вересні 2006 року з нагоди 100-річного ювілею від дня його народження. Автор — азербайджанський скульптор Сейфаддін Чурбанов. Пам'ятник відкрито за ініціативи та сприяння Посольства Азербайджанської Республіки в Україні, Конгресу азербайджанців України та за підтримки Оболонської райдержадміністрації в місті Києві^[5].

У місті Кривий Ріг є вулиця Вургуна.

• Самед Вургун. Азербайджан. Переклад О. Жолдака. Виконує В. Білоцерківський (аудіо) [Архівовано 25 травня 2021 у Wayback Machine.]
• Офіційна вебсторінка народного поета Азербайджану [Архівовано 11 лютого 2010 у Wayback Machine.]
• Вургун Самед // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г. , стор. 366-367
• БСЭ. Самед Вургун