YaChudo

Льодова Брила Стів Остін

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

Стів Остін
англ. Steven James Austin Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніСтівен Джеймс Андерсон
Прізвисько«Льодова Брила» Стів Остін
Народився18 грудня 1964 (61 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Остін, Техас, США США
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняМарина-дель-Рей Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьактор, кіноактор, професійний реслер, актор озвучування Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materEdna High Schoold і Університет Північного Техасуd Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладWorld Championship Wrestling і WWE Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоThe Hollywood Blondsd і The Two-Man Power Tripd Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1989–2003, 2022 (реслінг)
1999–дотепер (медіа)
ПартіяРеспубліканська партія США Редагувати інформацію у Вікіданих
РодичіAdam Windsord[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі з
  • Кетрін Беррус
    (одр. 1990; розл. 1992)
  • Джині Кларк
    (одр. 1992; розл. 1999)
  • Дебра Маршалл
    (одр. 2000; розл. 2003)
  • Крістін Остін (одр. 2009)
Діти (3 Редагувати інформацію у Вікіданих)невідомо, невідомо і невідомо Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
Нагороди

WWE Hall of Famed (2009)

Wrestling Observer Newsletter Hall of Famed

Рингові іменаРингмайстер
«Льодова Брила» Стів Остін
«Приголомшливий» Стів Остін
«Суперзірка» Стів Остін
Стів Вільямс
Заявлений зріст188 см
Заявлена вага116 кг
ЗвідкиВікторія, Техас
ТренериКріс Адамс
Дебют30 вересня 1989
Завершення кар'єри30 березня 2003
IMDbID 0042524 Редагувати інформацію у Вікіданих
Сайтbrokenskullranch.com Редагувати інформацію у Вікіданих

Стів Джеймс О́стін (англ. Steve James Austin; при народженні Сті́вен Джеймс А́ндерсон (англ. Steven James Anderson); нар. 18 грудня 1964, Остін, Техас, США), більш відомий під ринговим ім'ям «Льодова́ Бри́ла» Стів О́стін (англ. "Stone Cold" Steve Austin), — американський колишній професійний реслер, актор, продюсер і телеведучий. Найбільшу популярність здобув під час виступів у World Wrestling Federation (WWF, нині WWE) наприкінці 1990-х — на початку 2000-х років, ставши однією з центральних постатей так званої «Attitude Era».

У дитинстві після усиновлення вітчимом Кеном Вільямсом його ім'я було змінено на Сті́вен Джеймс Ві́льямс (англ. Steven James Williams). Професійну кар'єру реслера розпочав 1989 року та спочатку виступав під ім'ям Стів Вільямс. Згодом, щоб уникнути плутанини з іншим реслером Стівом Вільямсом, почав використовувати рингове ім'я Стів Остін. У World Championship Wrestling (WCW) здобув популярність як «Приголомшливий» Стів Остін (англ. "Stunning" Steve Austin), після чого короткий час виступав в Extreme Championship Wrestling (ECW), а 1995 року приєднався до WWF.

У WWF Остін спочатку виступав під ім'ям Рингмайстер (англ. The Ringmaster), а 1996 року сформував образ «Льодової Брили» Стіва Остіна. За час виступів у компанії він шість разів ставав чемпіоном WWF, двічі — інтерконтинентальним чемпіоном WWF і чотири рази — командним чемпіоном світу WWF. У 1996 році переміг у турнірі King of the Ring, а у 1997, 1998 та 2001 роках перемагав у «Королівській битві», ставши першим реслером, який переміг у ньому тричі.

Через накопичені травми Остін завершив регулярні виступи на рингу після WrestleMania XIX у березні 2003 року, однак надалі продовжував з'являтися в програмах WWE та працювати у кіно й на телебаченні. У квітні 2022 року він провів свій перший за дев'ятнадцять років матч, перемігши Кевіна Оуенса на WrestleMania 38. У 2009 році Остіна було введено до Зали слави WWE.

Ранні роки

Стів Остін народився 18 грудня 1964 року в місті Остін, штат Техас, у родині Джеймса та Беверлі Андерсонів. Його батьки розлучилися, коли Стіву було близько року. Згодом мати одружилася з Кеном Вільямсом, після чого Стів узяв прізвище вітчима та став Стівеном Джеймсом Вільямсом. Дитинство провів переважно в місті Една, де навчався в місцевій середній школі та грав в американський футбол.[2]

Після закінчення школи Вільямс отримав футбольну стипендію в Коледжі округу Вортон, а згодом — повну спортивну стипендію в Університеті Північного Техасу. Він залишив університет, не здобувши ступеня, після чого певний час працював на вантажному терміналі поблизу Далласа.[2]

Кар'єра в професійному реслінгу

Початок кар'єри та USWA (1989—1990)

У 1989 році Вільямс почав навчатися у школі професійного реслінгу Кріса Адамса при Даллаському Спортаторіумі. 30 вересня 1989 року він провів свій перший професійний матч, у якому переміг Фрогмена Леблана.[3]

Спочатку він виступав під своїм тодішнім справжнім ім'ям Стів Вільямс. Після переходу до мемфіського осередку United States Wrestling Association (USWA) виникла необхідність змінити ім'я, оскільки там уже виступав відомий реслер «Доктор Смерть» Стів Вільямс. Букер Датч Мантел запропонував йому рингове ім'я Стів Остін, яке той надалі використовував протягом кар'єри.[4] У цей період Остін виступав переважно в Далласі та Мемфісі.

World Championship Wrestling (1991—1995)

Навесні 1991 року Остін перейшов до World Championship Wrestling (WCW), де почав виступати під ринговим ім'ям «Приголомшливий» Стів Остін (англ. "Stunning" Steve Austin). Уже в червні того ж року він переміг Боббі Ітона та вперше здобув телевізійне чемпіонство світу WCW. Згодом Остін приєднався до угруповання ««Небезпечний альянс»», яким керував Пол Е. Дейнджереслі.[5]

У квітні 1992 року Остін програв телевізійне чемпіонство Баррі Віндгему в матчі до двох перемог із трьох, однак менш ніж за місяць повернув титул. У травні він у складі «Небезпечного альянсу» взяв участь у матчі WarGames на WrestleWar, де разом із Ріком Рудом, Арном Андерсоном, Боббі Ітоном і Ларрі Збишко поступився команді Стінга. Друге чемпіонство Остіна завершилося у вересні 1992 року після поразки від Рікі Стімбота; загалом протягом двох чемпіонських періодів він володів титулом 431 день.[5][6]

На початку 1993 року Остін почав виступати в команді з Браяном Піллманом, яка отримала назву «Голлівудські блондини». У березні вони перемогли Рікі Стімбота та Шейна Дугласа й здобули Командне чемпіонство світу WCW, яке в той період захищалося спільно з командним чемпіонством світу NWA. На Clash of the Champions XXIII у червні «Голлівудські блондини» захищали титули проти Ріка Флера та Арна Андерсона в матчі до двох перемог із трьох. Флер та Андерсон виграли два перші фоли, однак другий було присуджено внаслідок дискваліфікації, тому титули залишилися в Остіна та Піллмана.[7][8]

У серпні через травму Піллмана його в черговому захисті титулів замінив Стівен Рігал. На Clash of the Champions XXIV Остін і Рігал програли Арну Андерсону та Пол Рома, внаслідок чого «Голлівудські блондини» втратили командне чемпіонство. Після повернення Піллмана команда розпалася, а в листопаді на Clash of the Champions XXV Остін переміг колишнього партнера в одиночному матчі.[9]

У другій половині 1993 року Остін приєднався до угруповання «Stud Stable» під керівництвом Роберта Паркера та зосередився на одиночних виступах. На Starrcade 27 грудня він переміг Дастіна Роудса у матчі до двох перемог із трьох, вигравши два перші фоли, та вперше здобув чемпіонство США у важкій вазі WCW. У липні 1994 року на Bash at the Beach Остін захистив титул у матчі проти Рікі Стімбота, однак 24 серпня на Clash of the Champions XXVIII поступився йому в матчі-реванші.[10][11]

Через травму Стімбот не зміг провести запланований захист титулу проти Остіна на Fall Brawl 18 вересня 1994 року, тому чемпіонство було передано Остіну. Одразу після цього його новим суперником став Джим Дагган, який переміг Остіна за 35 секунд, через що друге чемпіонство Остіна тривало менш ніж добу.[11][12]

Навесні 1995 року Остін узяв участь у турнірі за вакантне чемпіонство США WCW. У першому раунді він переміг Джима Даггана, а у чвертьфіналі поступився Ренді Севіджу.[13] Під час гастролей у Японії Остін зазнав розриву трицепса. Поки він відновлювався після травми, керівник WCW Ерік Бішофф розірвав із ним контракт. Сам Остін згодом розповідав, що про звільнення Бішофф повідомив йому телефоном.[14][15]

Extreme Championship Wrestling (1995)

Після звільнення з WCW Остін прийняв пропозицію Пола Геймана приєднатися до Extreme Championship Wrestling (ECW). Оскільки він ще відновлювався після травми трицепса, значну частину його короткого періоду в промоушені становили телевізійні промо, в яких він, зокрема, критикував WCW та її керівництво. Гейман надав Остіну значну свободу у формуванні власного образу та стилю виступів перед камерою. Згодом Остін зазначав, що саме Гейман допоміг йому краще зрозуміти роботу з промо та дав можливість розвинути навички, які пізніше стали важливою складовою образу «Льодової Брили».[16][17]

За час перебування в ECW Остін провів лише два матчі. 18 листопада на November to Remember він боровся з Майкі Віпреком за чемпіонство світу у важкій вазі ECW, але зазнав поразки.[18] 9 грудня на December to Dismember Остін узяв участь у тристоронньому матчі на вибування за цей титул проти Віпрека та Сендмена. Переможцем став Сендмен, який здобув чемпіонство.[19]

World Wrestling Federation / WWE (1995—2003)

Рингмайстер і становлення образу «Льодова брила» (1996)

Наприкінці 1995 року Остін перейшов до World Wrestling Federation (WWF). Його представили як підопічного Теда Дібіасі під новим ринговим ім'ям Рингмайстер (англ. The Ringmaster). 8 січня 1996 року в епізоді Raw Дібіасі оголосив його своїм новим «чемпіоном на мільйон доларів» і передав йому Чемпіонство на мільйон доларів. Перший телевізійний матч Остіна у WWF вийшов в етер 15 січня: у ньому він переміг Метта Гарді.[20][21]

Образ Рингмайстера не влаштовував Остіна, тому невдовзі він почав шукати нове рингове ім'я для більш холоднокровного та беземоційного персонажа. Серед запропонованих WWF варіантів були Ice Dagger та Chilly McFreeze. Ім'я «Stone Cold» виникло після того, як його тодішня дружина Джині Кларк порадила йому випити чай, доки той не став «зовсім холодним» (англ. "stone cold").[22][23] 11 березня в епізоді Raw Остін уперше провів матч під ім'ям «Льодова Брила» Стів Остін (англ. "Stone Cold" Steve Austin), зустрівшись із Савіо Вегою.[24]

31 березня Остін дебютував на Реслманії XII, де переміг Вегу.[25] Їхнє суперництво продовжилося протягом наступних місяців і завершилося матчем із ременем (англ. Caribbean Strap match) на In Your House 8: Beware of Dog. За умовами матчу в разі поразки Остіна Дібіасі мав залишити WWF. Вега переміг, унаслідок чого співпраця Остіна з Дібіасі завершилася.[26]

«Austin 3:16» і суперництво з Бретом Гартом (1996—1997)

23 червня 1996 року Остін взяв участь у турнірі King of the Ring, де в півфіналі переміг Марка Меро, а у фіналі — Джейка Робертса. Після перемоги Остін висміяв релігійний образ Робертса та, посилаючись на 16-й вірш 3-го розділу Євангелія від Івана, ужив вислів «Austin 3:16». Фраза стала одним із найвідоміших гасел у професійному реслінгу та сприяла стрімкому зростанню популярності Остіна.[27][28]

Остін у 1996 році

Протягом другої половини 1996 року Остін неодноразово кидав виклик Брету Гарту, який на той час узяв перерву у виступах. Після повернення Гарта вони зустрілися 17 листопада на Survivor Series, де Гарт переміг Остіна.[29] Суперництво продовжилося на Royal Rumble 19 січня 1997 року. Під час «Королівської битви» Гарт викинув Остіна за межі рингу, однак судді цього не помітили. Остін повернувся до матчу та зрештою усунув Гарта останнім, здобувши свою першу перемогу в «Королівській битві».[30]

Після того як Шон Майклз звільнив титул чемпіона WWF, Остін, Гарт, Вейдер і Трунар 16 лютого зустрілися в матчі чотирьох на In Your House: Final Four за вакантне чемпіонство. Остін вибув із матчу, однак згодом втрутився в його перебіг; переможцем став Гарт.[31]

Кульмінацією суперництва став матч за правилами підкорення на Реслманії 13 23 березня 1997 року зі спеціальним запрошеним суддею Кеном Шемроком. Наприкінці матчу Гарт застосував больовий прийом Sharpshooter; Остін відмовився здатися та знепритомнів, після чого Шемрок зупинив поєдинок і присудив перемогу Гарту. Після матчу Гарт продовжив атакувати Остіна, що спричинило зміну сприйняття обох персонажів аудиторією: Остін став улюбленцем публіки, тоді як Гарт перейшов до ролі антагоніста.[32][33]

Суперництво з «Фундацією Гартів» і травма шиї (1997)

Після Реслманії суперництво Остіна з Гартом поширилося на створене ним угруповання «Фундація Гартів». 26 травня Остін і Шон Майклз перемогли Оуена Гарта та Британського Бульдога, здобувши командне чемпіонство світу WWF.[34] 6 липня на In Your House: Canadian Stampede Остін, Кен Шемрок, Голдаст і «Легіон смерті» зустрілися з п'ятьма учасниками «Фундації Гартів» у командному матчі. Перемогу здобула команда Гартів після того, як Оуен утримав Остіна.[35]

3 серпня на SummerSlam Остін зустрівся з Оуеном Гартом у матчі за інтерконтинентальне чемпіонство WWF. Під час виконання piledriver Гарт невдало приземлив Остіна на голову, внаслідок чого той зазнав перелому шиї та тимчасового паралічу. Попри травму, Остін завершив матч і переміг Гарта утриманням, уперше здобувши інтерконтинентальний титул. Через отриману травму він був змушений тимчасово припинити виступи та згодом звільнив чемпіонство.[36][37]

Під час відновлення Остін продовжував з'являтися в телевізійних програмах WWF. 22 вересня в епізоді Raw Вінс Макмен, який тоді ще переважно виступав у ролі коментатора, намагався переконати Остіна не виходити на ринг без медичного дозволу. У відповідь Остін уперше провів Макмену свій прийом Stone Cold Stunner. Цей епізод став початком їхнього тривалого екранного протистояння.[38]

Після повернення до матчів Остін 9 листопада на Survivor Series переміг Оуена Гарта та вдруге здобув інтерконтинентальне чемпіонство.[39] Після цього він розпочав суперництво зі Скелею, який був учасником «Нація домінації». На D-Generation X: In Your House 7 грудня Остін переміг Скелю та зберіг титул. Наступного вечора Макмен наказав провести матч-реванш, однак Остін відмовився захищати чемпіонство й добровільно передав його Скелі, зосередившись на боротьбі за головний титул WWF.[40]

Суперництво з Вінсом Макменом (1998—1999)

18 січня 1998 року Остін вдруге поспіль переміг у «Королівській битві», останнім усунувши Скелю. Наступного вечора на Raw він вступив у сутичку з колишнім чемпіоном світу з боксу у важкій вазі Майком Тайсоном, якого Вінс Макмен залучив до майбутньої «Реслманії XIV». Тайсон зрештою став спеціальним представником біля рингу в титульному матчі Остіна проти Шона Майклза. 29 березня на самому pay-per-view шоу Остін переміг Майклза після прийому Stone Cold Stunner, а Тайсон відрахував вирішальне утримання. Таким чином Остін уперше здобув чемпіонство WWF.[41][42]

Після здобуття титулу протистояння Остіна з Макменом стало однією з центральних сюжетних ліній WWF. Макмен намагався представити Остіна як більш прийнятного для компанії чемпіона, однак той відмовився підкорятися його вимогам. На «Unforgiven: In Your House» 26 квітня Остін захищав титул проти Дуд Лава (англ. Dude Love). Його дискваліфікували після удару Макмена сталевим стільцем, однак чемпіонство залишилося за Остіном.[43] 31 травня на «Over the Edge: In Your House» Остін знову зустрівся з Дуд Лавом в матчі без дискваліфікацій з утриманнями будь-де, в якому Макмен був спеціальним рефері. Попри втручання Макмена та його соратників, Остін переміг і зберіг титул.[44]

28 червня на «King of the Ring» Остін захищав чемпіонство проти Кейна в матчі до першої крові. Після втручання Трунаря, який випадково вдарив Остіна стільцем і спричинив кровотечу, Кейн здобув титул. Уже наступного вечора на Raw Остін переміг Кейна в матчі-реванші та вдруге став чемпіоном WWF.[45] 30 серпня на «SummerSlam» він успішно захистив титул у матчі проти Трунаря.[46]

27 вересня на «Breakdown: In Your House» Остін захищав чемпіонство в тристоронньому матчі проти Трунаря та Кейна. Обидва суперники одночасно утримали Остіна, після чого Макмен оголосив титул вакантним.[47] Наступного вечора на Raw у «Медісон-сквер-гарден» Макмен мав вручити вакантне чемпіонство Трунарю або Кейну, однак Остін виїхав до рингу на льодовому комбайні «Zamboni», перестрибнув із нього на ринг і напав на Макмена, після чого його затримала поліція.[48] 12 жовтня Остін продовжив протистояння, заливши цементом автомобіль Chevrolet Corvette, що належав Макмену.[49]

18 жовтня на «Judgment Day: In Your House» Остін був спеціальним рефері матчу Трунаря проти Кейна за вакантне чемпіонство. Макмен наказав йому визначити нового чемпіона під загрозою звільнення, однак Остін атакував обох учасників, після чого матч завершився без переможця, а титул залишився вакантним. Після цього Макмен за сюжетом звільнив Остіна.[50] Наступного вечора в телевізійному сегменті Остін викрав Макмена та вивів його на ринг, погрожуючи пістолетом. Зброя виявилася бутафорною: після натискання на спусковий гачок з неї вискочив прапорець із написом «Bang! 3:16».[49]

Невдовзі Остін повернувся до WWF і взяв участь у турнірі за вакантне чемпіонство на «Survivor Series», де дійшов до півфіналу та поступився Менкайнду. Переможцем турніру став Скеля.[51] Після цього Остін відновив суперництво з Трунарем. На «Rock Bottom: In Your House» він переміг його в матчі за правилами «похований живцем», завдяки чому зберіг право взяти участь у «Королівській битві» на шоу «Royal Rumble».[52]

Під час «Королівської битви» Остін і Макмен вийшли до матчу під першим і другим номерами відповідно. Наприкінці вони залишилися останніми учасниками, однак втручання Скелі дозволило Макмену усунути Остіна та перемогти.[53] Право на титульний матч на «Реслманії XV», яке гарантувала перемога в «Королівській битві», згодом було поставлено на кін у поєдинку Остіна з Макменом у сталевій клітці на «St. Valentine's Day Massacre: In Your House» 14 лютого. Під час матчу дебютував Біг Шоу, який втрутився на боці Макмена, однак кинув Остіна у стінку клітки з такою силою, що вона відчинилася. Остін опинився за межами клітки та за правилами матчу переміг, забезпечивши собі титульний матч на «Реслманії».[54]

22 березня, за кілька днів до шоу, Остін перервав сегмент Скелі та родини Макменів, виїхавши до рингу на вантажівці з пивом, після чого облив Скелю, Вінса та Шейна Макменів пивом зі шланга.[55] 28 березня на «Реслманії XV» Остін переміг Скелю в матчі без дискваліфікацій і втретє здобув чемпіонство WWF.[56]

Чемпіонство WWF і перерва через травму (1999—2000)

Стів Остін з титулом чемпіона WWF

25 квітня 1999 року на «Backlash» Остін у матчі-реванші переміг Скелю та зберіг чемпіонство WWF. Спеціальним рефері був Шейн Макмен, який намагався перешкодити Остіну перемогти, однак у перебіг матчу втрутився Вінс Макмен, після чого Остін утримав Скелю.[57] Наступного вечора Остін втрутився в сюжетну церемонію, під час якої Трунар намагався силоміць одружитися зі Стефані Макмен, та звільнив її.[58]

23 травня на «Over the Edge» Остін програв чемпіонство Трунарю, завершивши третє володіння титулом після 56 днів.[59] 7 червня, після розкриття Вінса Макмена як «Вищої сили» (англ. Higher Power), що стояла за діями Трунаря, Лінда Макмен призначила Остіна генеральним директором WWF.[60] Його перебування на посаді тривало недовго: 27 червня на «King of the Ring» Остін програв Вінсу та Шейну Макменам у гандикап-матчі 2 проти 1 з драбинами за контроль над WWF.

Наступного вечора на Raw Остін переміг Трунаря та вчетверте став чемпіоном WWF.[61] 22 серпня на «SummerSlam» він захищав титул у тристоронньому матчі проти Менкайнда, та Тріпл Ейча. Спеціальним рефері був тодішній губернатор Міннесоти Джессі Вентура. Менкайнд утримав Остіна та здобув чемпіонство, завершивши четверте володіння Остіна титулом після 55 днів.[62]

Після втрати титулу Остін розпочав суперництво з Тріпл Ейчем. 17 жовтня на «No Mercy» він програв йому матч без дискваліфікацій за чемпіонство WWF.[63]

14 листопада на «Survivor Series» Остін мав узяти участь у тристоронньому матчі за чемпіонство WWF проти Тріпл Ейча та Скелі, однак перед початком шоу за сюжетом його збив автомобіль. У матчі його замінив Біг Шоу, який зрештою здобув титул.[64] Сюжет використали для пояснення тривалої відсутності Остіна, якому насправді була потрібна операція через наслідки травми шиї, отриманої ще 1997 року. Він переніс операцію на шийному відділі хребта та не виступав у матчах протягом більшої частини 2000 року.[65]

Повернення та третя перемога в Royal Rumble (2000—2001)

Остін повернувся до телевізійних шоу WWF восени 2000 року. За сюжетом було розпочато розслідування нападу на нього на «Survivor Series» роком раніше. Зрештою Рікіші визнав, що саме він керував автомобілем, який збив Остіна, заявивши, що зробив це заради Скелі.[66] 22 жовтня на «No Mercy» Остін провів свій перший матч після приблизно десятимісячної перерви, зустрівшись із Рікіші в матчі без обмежень; поєдинок завершився без результату.[67][68]

Згодом з'ясувалося, що організатором наїзду був Тріпл Ейч, який використав Рікіші для усунення Остіна з WWF.[69] 19 листопада на «Survivor Series» Остін зустрівся з Тріпл Ейчем. Матч завершився без результату після того, як бій перемістився за лаштунки: Остін за допомогою навантажувача підняв автомобіль Тріпл Ейча та скинув його з висоти.[70]

10 грудня на «Armageddon» Остін узяв участь у шестисторонньому матчі за правилами «Пекельна клітка» (англ. Hell in a Cell) за чемпіонство WWF проти Курта Енгла, Скелі, Тріпл Ейча, Трунаря та Рікіші. Енгл зберіг титул.[71]

21 січня 2001 року Остін утретє переміг у «Королівській битві», вийшовши під № 27 та останнім усунувши Кейна. Він став першим і залишається єдиним реслером, який тричі вигравав «Королівську битву».[72]

25 лютого на «No Way Out» Остін востаннє перед «Реслманією» зустрівся з Тріпл Ейчем у матчі до двох перемог із трьох. Перша частина проходила за звичайними правилами, друга — як вулична бійка, а третя — у сталевій клітці. Остін виграв першу частину, однак Тріпл Ейч переміг у двох наступних і здобув загальну перемогу з рахунком 2:1.[73]

Союз із Вінсом Макменом і «Дует влади» (2001)

1 квітня на «Реслманії X-Сім» Остін зустрівся зі Скелею за чемпіонство WWF у матчі без дискваліфікацій. Наприкінці поєдинку Вінс Макмен, який протягом попередніх років був головним суперником Остіна, несподівано допоміг йому перемогти. Остін кілька разів ударив Скелю сталевим стільцем, утримав його та вп'яте став чемпіоном WWF, після чого потиснув руку Макмену.[74][75]

Наступного вечора на Raw Остін захищав титул проти Скелі в сталевій клітці. Під час матчу втрутився Тріпл Ейч, однак замість нападу на Остіна атакував Скелю та приєднався до Остіна й Макмена. Остін і Тріпл Ейч утворили команду «Дует влади» (англ. The Two-Man Power Trip).[76]

29 квітня на «Backlash» «Дует влади» зустрівся з Трунарем і Кейном, відомими як «Брати руйнування». На кону одночасно стояли командне чемпіонство світу, чемпіонство WWF Остіна та інтерконтинентальне чемпіонство Тріпл Ейча. Остін і Тріпл Ейч перемогли та здобули командні титули, внаслідок чого дует одночасно володів трьома чемпіонствами WWF.[77]

20 травня на «Judgment Day» Остін захистив чемпіонство WWF у матчі без обмежень проти Трунаря, тоді як Тріпл Ейч того ж вечора програв інтерконтинентальний титул Кейну.[78] Наступного вечора Остін і Тріпл Ейч програли командне чемпіонство Крісу Бенуа та Крісу Джеріко. Під час матчу Тріпл Ейч зазнав розриву чотириголового м'яза стегна, через який вибув із виступів на кілька місяців; це фактично поклало край «Дуету влади».[76][79]

«Альянс» і завершення чемпіонського періоду (2001)

Улітку 2001 року після придбання WWF активів WCW та припинення діяльності ECW було розпочато сюжетне протистояння WWF з угрупованням колишніх реслерів WCW та ECW — «Альянсом». Спочатку Остін виступав на боці WWF, однак 22 липня на «Invasion» зрадив свою команду, провівши Курту Енглу Stone Cold Stunner, і приєднався до «Альянсу», невдовзі ставши його лідером.[80]

На «SummerSlam» Остін захищав чемпіонство WWF проти Енгла. Матч завершився дискваліфікацією Остіна, тому титул залишився за ним. 23 вересня на «Unforgiven» Енгл переміг Остіна, змусивши його здатися після больового прийому Ankle Lock, і здобув чемпіонство.[81]

8 жовтня в епізоді Raw Остін переміг Енгла та вшосте здобув чемпіонство WWF.[82] 21 жовтня на «No Mercy» він зберіг титул у тристоронньому матчі проти Енгла та Роба Ван Дама.[83]

18 листопада на «Survivor Series» відбувся матч на вибування між командою WWF та «Альянсом», результат якого мав завершити сюжетне протистояння двох сторін. Остін залишився останнім представником «Альянсу», однак Енгл, який формально входив до його команди, зрадив союзників і вдарив Остіна сталевим стільцем. Скеля скористався цим та утримав Остіна, принісши перемогу WWF і завершивши існування «Альянсу».[84]

9 грудня на «Vengeance» відбувся турнір за об'єднання чемпіонств WWF та WCW. Остін у першому матчі переміг Курта Енгла, однак у вирішальному поєдинку поступився Крісу Джеріко, який перед цим переміг Скелю. Джеріко таким чином об'єднав обидва титули та став першим беззаперечним чемпіоном WWF, а шосте й останнє чемпіонство Остіна завершилося після 62 днів.[85]

«Новий світовий порядок» і відхід із WWE (2002)

На початку 2002 року Остін знову намагався здобути головний титул. 17 лютого на «No Way Out» він зустрівся з Крісом Джеріко за беззаперечне чемпіонство WWF. Наприкінці матчу втрутилися учасники «Нового світового порядку» (nWo) — Галк Гоган, Кевін Неш і Скотт Голл, завдяки чому Джеріко зберіг титул.[86] Після цього Остін розпочав суперництво з Голлом і 17 березня переміг його на «Реслманії X8».[87]

Навесні Остін був залучений до сюжетного протистояння з Ріком Флером. 19 травня на «Judgment Day» він переміг Флера та Біг Шоу в гандикап-матчі 2 проти 1.[88]

У цей період Остін був незадоволений сценарними рішеннями компанії. 10 червня він залишив WWE та припинив виступи. Однією з причин конфлікту стали плани компанії щодо його протистояння з Броком Леснаром. Пізніше Остін наголошував, що не заперечував проти роботи з Леснаром, а був незадоволений самим способом організації матчу; згодом він визнав, що неправильно вчинив, залишивши компанію.[89][90] Після відходу Остін не виступав у WWE до початку 2003 року.[91]

Повернення та завершення регулярної кар'єри (2003)

На початку 2003 року після врегулювання розбіжностей із керівництвом Остін повернувся до WWE. 23 лютого на «No Way Out» він провів перший матч після восьмимісячної перерви та переміг Еріка Бішоффа.[92]

Остін та Скеля на «Реслманії XIX»

30 березня на «Реслманії XIX» Остін утретє на «Реслманії» зустрівся зі Скелею. Скеля переміг, уперше здолавши Остіна в рамках протистоянь на «Реслманії».[93] Через тривалі проблеми зі здоров'ям, зокрема наслідки травми шиї, цей поєдинок став останнім у регулярній кар'єрі Остіна. Протягом наступних дев'ятнадцяти років він не проводив повноцінних матчів.[94]

Попри припинення регулярних виступів, Остін залишився телевізійним персонажем WWE. 28 квітня 2003 року його призначили співгенеральним менеджером Raw разом з Еріком Бішоффом.[95] Їхнє сюжетне протистояння завершилося 16 листопада на «Survivor Series», де команда Бішоффа перемогла команду Остіна в матчі на вибування, внаслідок чого Остін залишив посаду співгенерального менеджера.[96]

Епізодичні появи у WWE та повернення на ринг

Остін у ролі рефері

Після завершення регулярної кар'єри Остін продовжив епізодично з'являтися на шоу WWE, переважно в несюжетних або нереслерських ролях. 14 березня 2004 року на «Реслманії XX» він був спеціальним запрошеним рефері матчу між Голдбергом і Броком Леснаром.[97] На «Реслманії 23» 1 квітня 2007 року Остін знову виконав роль спеціального рефері — у матчі між Боббі Лешлі та Умагою.[98]

Остін — член Зали слави WWE класу 2009 року

4 квітня 2009 року Остіна ввели до Зали слави WWE.[99] У наступні роки він періодично повертався до WWE як запрошений рефері, ведучий, учасник ювілейних випусків та інших спеціальних сегментів.

2 квітня 2022 року на «Реслманії 38» Остін з'явився на ток-шоу Кевіна Овенса, після чого прийняв його виклик на імпровізований матч без обмежень. Це був перший повноцінний матч Остіна за дев'ятнадцять років. Він переміг Кевіна Овенса після прийому Stone Cold Stunner.[100]

У реслінгу

Образ і стиль

Фірмове святкування Остіна з пивом

Образ «Льодової Брили» Стіва Остіна сформувався як протилежність його попередньому персонажу Рингмайстра. Остін виступав як зухвалий антиавторитарний антигерой із навмисно простим зовнішнім виглядом: поголена голова, чорні плавки та черевики, а поза рингом — джинси й чорний шкіряний жилет. Важливими елементами персонажа стали демонстративне нехтування авторитетами, суперництво з керівництвом WWF та святкування перемог із пивом.[101]

Головним завершальним прийомом Остіна став Stone Cold Stunner, який надалі тісно асоціювався з його ринговим образом.[101] Однією з найвідоміших складових його виходу на ринг був звук розбитого скла на початку музичної теми «Hell Frozen Over», створеної композитором Джимом Джонстоном. За словами Джонстона, звуковий ефект було складено з кількох записів битого скла, падіння зі сходів та автомобільної аварії.[102]

Після перемоги на «King of the Ring» 1996 року з Остіном стала нерозривно пов'язана фраза «Austin 3:16», що виникла з його промови після фіналу турніру та стала одним із найвідоміших елементів його мерчендайзингу.[103] У 2001 році Остін також почав використовувати однословну репліку «Що?» (англ. "What?"), яку згодом підхопили глядачі WWE як скандування під час промов реслерів.[104]

Прийоми

Завершальні прийоми
  • Як «Льодова Брила» Стів Остін
    • Stone Cold Stunner — Остін завдавав супернику удару ногою в живіт, захоплював його голову та різко сідав, змушуючи щелепу суперника вдаритися об його плече.
  • Як «Приголомшливий» Стів Остін
    • Stun Gun — Остін підіймав суперника та кидав його горлом на верхній канат.
  • Як Рингмайстер
    • Million Dollar Dream — варіант cobra clutch, за якого Рингмайстер іззаду обхоплював шию суперника його ж рукою; використовував.
Характерні прийоми
    • Lou Thesz press  — Остін стрибав на суперника спереду, збивав його на спину та зазвичай продовжував прийом серією ударів кулаками.
    • Mudhole Stomp — серія ударів ногою по супернику, який сидів у куті ринга.
    • Driving elbow drop — падіння ліктем на лежачого суперника; Остін також виконував варіант із другого каната.
    • Spinebuster — підняття суперника з подальшим силовим кидком спиною на ринг.
    • Running clothesline — удар витягнутою рукою по верхній частині тулуба суперника з розбігу.
    • Back body drop — Остін підкидав суперника через себе, перекидаючи його через спину.
    • Catapult — Остін захоплював ноги суперника та, падаючи назад, відкидав його вперед, зазвичай у напрямку канатів або кута ринга.
    • Piledriver — Остін перевертав суперника головою вниз і падав у сидяче положення, спрямовуючи його верхню частину тіла до ринга.
    • Sleeper hold — задушливий захват шиї суперника ззаду.
    • Superplex — вертикальний суплекс із верхнього каната.
    • Stomp to the groin — удар ногою в пах суперника.
    • Hollywood and Vine — прийом на ноги, який Остін використовував переважно під час виступів як «Приголомшливий» Стів Остін.[105][106]

Команди та угруповання

Менеджери

Прізвиська

  • «Техаська гримуча змія» (англ. The Texas Rattlesnake)
  • «Гримуча змія» (англ. The Rattlesnake)
  • «Біонічний реднек» (англ. The Bionic Redneck)
  • «Найкрутіший сучий син у WWF/E» (англ. The Toughest Son of a Bitch in the WWF/E)[105]

Музичні теми

Інші медіа

Акторство та роль ведучого

Актори фільму «Нестримні» на Comic-Con у Сан-Дієго

Ще під час активної реслінгової кар'єри Остін почав зніматися на телебаченні. У 1999 році він отримав повторювану роль детектива Джейка Кейджа в телесеріалі «Детектив Неш Бріджес». Надалі він з'являвся у фільмах і телесеріалах, зокрема у «Все або нічого» (2005), «Засуджені» (2007) та «Нестримні» (2010).[110]

У 2011 році Остін був ведучим і наставником учасників відновленого реаліті-шоу «WWE Tough Enough».[111] Із 2012 року він вів реаліті-шоу «Redneck Island» на CMT,[112] а у 2014—2017 роках — спортивне реаліті-шоу «Steve Austin's Broken Skull Challenge», яке мало п'ять сезонів.[113]

У квітні 2013 року Остін запустив подкаст «The Steve Austin Show», у якому обговорював професійний реслінг, спорт та інші теми й проводив інтерв'ю.[114] У 2019 році WWE запустила його інтерв'ю-серію «Broken Skull Sessions», ведучим і продюсером якої став Остін.[115] Того ж року він став ведучим реаліті-шоу «Straight Up Steve Austin» на USA Network.[116] У 2023 році на A&E вийшов десятисерійний проєкт «Stone Cold Takes on America», у якому Остін виконував запропоновані глядачами завдання та випробування.[117]

Книги

У 2003 році вийшла автобіографія Остіна «The Stone Cold Truth», написана ним у співавторстві з Джимом Россом і Деннісом Брентом. Книга охоплює його дитинство, початок кар'єри в професійному реслінгу, становлення образу «Льодової Брили», виступи у WWF/WWE та події, що передували його матчу на «Реслманії XIX». Видання обсягом 312 сторінок було опубліковане видавництвом Pocket Books.[118][119]

Відеоігри

Образ Остіна регулярно використовується у відеоіграх про професійний реслінг. Його першою появою стала «WCW: The Main Event» 1994 року, а пізніше він з'являвся як ігровий персонаж у численних іграх WWF/WWE, зокрема «WWF War Zone», «WWF Attitude», «WWF No Mercy», серіях «SmackDown!», «SmackDown vs. Raw» та «WWE 2K».[120]

У 2015 році Остін став головним персонажем обкладинки «WWE 2K16».[121] Центральний режим «2K Showcase» у цій грі був присвячений кар'єрі Остіна: гравець проходив ключові матчі від перемоги на «King of the Ring» 1996 року та появи фрази «Austin 3:16» до його останнього регулярного матчу на «Реслманії XIX» 2003 року; додаткові поєдинки охоплювали також періоди його виступів у WCW та ECW.[122]

У «WWE 2K Battlegrounds» 2020 року Остін і Пол Гейман виступали центральними персонажами сюжетної кампанії, у якій вони подорожували світом у пошуках нових реслерів.[123]

Остін продовжує з'являтися в іграх серії «WWE 2K» як легенда WWE. У «WWE 2K26» він входить до складу ігрових персонажів, а в режимі «2K Showcase: Punked» доступний фантазійний матч між ним і СМ Панком, який ніколи не відбувався в WWE.[124]

Фільмографія

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1998—1998 с V.I.P. V.I.P. самого себе (1 епізод)
1998—2002 мс Celebrity Deathmatch Celebrity Deathmatch самого себе (озвучення)
1999 док Beyond the Mat Beyond the Mat самого себе
1999—2000 с Детектив Неш Бріджес Nash Bridges детектив Джек Кейдж (6 епізодів)
2000—2000 мс Ділберт Dilbert самого себе (озвучення; епізод «The Delivery»)
2003—2003 с Hollywood Squares Hollywood Squares самого себе
2005 ф Все або нічого The Longest Yard охоронець Дунхем
2005—2005 с The Bernie Mac Show The Bernie Mac Show самого себе
2006 док Tales of the Rat Fink Tales of the Rat Fink Heavy Chevy (озвучення)
2007 ф Присуджені The Condemned Джек Конрад / Джек Райлі
2009 в Невиправний Damage Джон Брікнер
2010 ф Нестримні The Expendables Пейн
2010 в Незнайомець The Stranger Том «Незнайомець» Томашевський
2010 в Спіймати, щоб убити Hunt to Kill Джим Родс
2010 кф Whoop Ass Whoop Ass самого себе
2010—2010 с Чак Chuck Г'юго Панцер (2 епізоди)
2011 в Віддача Recoil Раян Варретт
2011 в Нокаут Knockout Ден Барнс
2011 в Тактична сила Tactical Force капітан Френк Тейт
2011—2011 с WWE Tough Enough WWE Tough Enough самого себе (ведучий і тренер)
2012 в Максимальний термін Maximum Conviction Меннінг
2012 в Посилка The Package Томмі Вік
2012—2016 с Redneck Island Redneck Island самого себе (ведучий)
2013 ф Однокласники 2 Grown Ups 2 Томмі Кавано
2014 тф Що впало, те пропало Finders Keepers сміттяр
2014—2017 с Steve Austin's Broken Skull Challenge Steve Austin's Broken Skull Challenge самого себе (ведучий)
2015 в Chain of Command Chain of Command Рей Пітерс
2015 ф Смош: Фільм Smosh: The Movie самого себе
2019—2021 с Straight Up Steve Austin Straight Up Steve Austin самого себе (ведучий)
2020—2020 с Undertaker: The Last Ride Undertaker: The Last Ride самого себе (документальний серіал)
2023—2023 с Stone Cold Takes on America Stone Cold Takes on America самого себе (ведучий)
2023—2023 с WWE's Most Wanted Treasures WWE's Most Wanted Treasures самого себе

Джерело: Rotten Tomatoes[125]

Особисте життя

Остін був одружений чотири рази. Його першою дружиною була Кетрін Беррус, із якою він познайомився ще в школі; вони одружилися 1990 року та розійшлися 1992 року. Того ж року Остін одружився з Джині Кларк, відомою в реслінгу як Леді Блоссом. У подружжя народилися дві дочки — Стефані та Кессіді; Остін також усиновив Джейд, дочку Кларк від її попередніх стосунків із реслером Крісом Адамсом. Остін і Кларк розлучилися 1999 року.[126]

У 2000 році Остін одружився з реслеркою та менеджеркою Деброю Маршалл; їхній шлюб завершився розлученням. 2009 року він одружився з Крістін Остін.[127]

У грудні 2007 року Остін юридично змінив ім'я зі Стіва Вільямса на Стів Остін, зробивши своє багаторічне професійне ім'я офіційним.[128]

Справа про домашнє насильство

15 червня 2002 року Дебра Маршалл викликала поліцію до їхнього будинку в Сан-Антоніо. Поліцейський зафіксував у неї видиму травму під правим оком; Остін залишив будинок до прибуття поліції та пізніше розмовляв з офіцерами телефоном. Йому висунули обвинувачення в нападі із завданням тілесних ушкоджень, що за законодавством Техасу класифікувалося як проступок класу A.[129]

У листопаді 2002 року Остін не став оспорювати обвинувачення (англ. no contest). За умовами угоди з прокуратурою йому призначили один рік випробувального терміну, штраф у розмірі 1 000 доларів США, консультації щодо домашнього насильства та 80 годин громадських робіт.[129]

Титули та нагороди

  • World Championship Wrestling
    • Телевізійне чемпіонство світу WCW (2 рази)[130]
    • Чемпіонство Сполучених Штатів WCW у важкій вазі (2 рази)[131]
    • Командне чемпіонство світу WCW (1 раз) — з Браяном Піллманом[131]
    • Командне чемпіонство світу NWA (1 раз) — з Браяном Піллманом[131]
  • Зала слави та музей реслінгу
    • Член Зали слави (2016) — категорія «Сучасна ера»[140]

Примітки

  1. ↑ https://www.postwrestling.com/2022/04/22/adam-bryniarski-adam-windsor-passes-away-at-41/
  2. ↑ а б 'Stone Cold' Steve Austin. Biography.com (англ.). A&E Television Networks. 15 березня 2021. Процитовано 24 вересня 2026.
  3. ↑ Murphy, Ryan (8 жовтня 2012). The history of World Class Championship Wrestling. WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  4. ↑ Talking Texas. WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  5. ↑ а б Powers, Kevin (5 березня 2013). The 10 greatest NWA/WCW Television Champions. WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  6. ↑ The complete history of WarGames. WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  7. ↑ 20 underrated rivalries. WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  8. ↑ 10 Matches That Have Us Salivating for Sheamus vs. Bryan. WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  9. ↑ NWA / WCW Clash Of The Champions Results. The History of WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  10. ↑ Where does Dean Ambrose rank among the longest-reigning United States Champions ever?. WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  11. ↑ а б United States Championship. WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  12. ↑ Old Glory: The U.S. Championship. WWE (англ.). 20 червня 2013. Процитовано 24 вересня 2026.
  13. ↑ WCW US Championship Tournament — 1995. The History of WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  14. ↑ 12 arm injuries that impacted WWE. WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  15. ↑ The bottom line. Slam Wrestling (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  16. ↑ The hardcore history of ECW. WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  17. ↑ 'WWE '13': 'Stone Cold' Steve Austin speaks, part two. WWE (англ.). 7 листопада 2012. Процитовано 24 вересня 2026.
  18. ↑ ECW's 25 most must-see matches. WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  19. ↑ ECW Championship. WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  20. ↑ The true history of WWE's most expensive title: the Million Dollar Championship. WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  21. ↑ Superstar origins: 8 debuts that changed WWE. WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  22. ↑ The 50 greatest ring names ever!. WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  23. ↑ Giri, Raj (17 травня 2016). Jeanie Clarke Talks Addictions And How It Hurt Marriage With Steve Austin, Getting Clean, New Book. Wrestling Inc. (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  24. ↑ Steve Austin's first match as "Stone Cold": Raw, March 11, 1996. WWE (англ.). 11 березня 1996. Процитовано 24 вересня 2026.
  25. ↑ WrestleMania XII. WWE (англ.). 31 березня 1996. Процитовано 24 вересня 2026.
  26. ↑ WWE's Forces of Nature. WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  27. ↑ Bonzagni, Michael; Williams, Matthew (16 березня 2023). It's Stone Cold Steve Austin Day: The moments that made 'Austin 3:16' iconic. ESPN (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  28. ↑ Celebrate National Austin 3:16 Day. WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  29. ↑ Survivor Series 1996. WWE (англ.). 17 листопада 1996. Процитовано 24 вересня 2026.
  30. ↑ Royal Rumble 1997. WWE (англ.). 19 січня 1997. Процитовано 24 вересня 2026.
  31. ↑ 10 moments that blew the roof off WWE In Your House. WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  32. ↑ WrestleMania 13. WWE (англ.). 23 березня 1997. Процитовано 24 вересня 2026.
  33. ↑ Barrasso, Justin. Steve Austin on His All-Time Favorite WrestleMania. Sports Illustrated (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  34. ↑ The 50 greatest matches in Raw history re-ranked. WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  35. ↑ 10 moments that blew the roof off WWE In Your House. WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  36. ↑ 15 SummerSlam moments we can't forget. WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  37. ↑ WWE Superstars fight through the pain. WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  38. ↑ Bonzagni, Michael; Williams, Matthew (16 березня 2023). It's Stone Cold Steve Austin Day: The moments that made 'Austin 3:16' iconic. ESPN (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  39. ↑ Survivor Series 1997 results. WWE (англ.). 9 листопада 1997. Процитовано 24 вересня 2026.
  40. ↑ The Rock's 15 rare Raw moments. WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  41. ↑ Royal Rumble 1998. WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  42. ↑ WrestleMania XIV. WWE (англ.). 29 березня 1998. Процитовано 24 вересня 2026.
  43. ↑ Stone Cold Steve Austin vs. Dude Love for the WWE Championship. WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  44. ↑ Dirty dozen: Mick Foley's 12 wildest matches. WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  45. ↑ One night stands: 10 24-hour title reigns. WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  46. ↑ SummerSlam 1998 results. WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  47. ↑ 10 vacant World Championships in WWE history. WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  48. ↑ Over the limit, under arrest. WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  49. ↑ а б "Stone Cold Steve Austin" content. WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  50. ↑ Undertaker vs. Kane for the WWE Championship with guest referee Stone Cold Steve Austin. WWE (англ.). 18 жовтня 1998. Процитовано 24 вересня 2026.
  51. ↑ Survivor Series 1998 results. WWE (англ.). 15 листопада 1998. Процитовано 24 вересня 2026.
  52. ↑ Melok, Bobby (28 жовтня 2012). The grave history of Buried Alive Matches. WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  53. ↑ Royal Rumble 1999. WWE (англ.). 24 січня 1999. Процитовано 24 вересня 2026.
  54. ↑ 25 moments that defined the Attitude Era. WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  55. ↑ 25 moments that defined the Attitude Era. WWE (англ.). Процитовано 24 вересня 2026.
  56. ↑ Full WrestleMania XV results. WWE (англ.). 28 березня 1999. Процитовано 24 вересня 2026.
  57. ↑ WWE Champion Stone Cold Steve Austin def. The Rock. WWE (англ.). 25 квітня 1999. Процитовано 25 вересня 2026.
  58. ↑ 25 moments that defined the Attitude Era. WWE (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  59. ↑ "Stone Cold" Steve Austin's WWE Championship reign. WWE (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  60. ↑ The epic history of WWE. WWE (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  61. ↑ 17 World Title Changes That Happened on Raw. WWE (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  62. ↑ SummerSlam 1999. WWE (англ.). 22 серпня 1999. Процитовано 25 вересня 2026.
  63. ↑ Triple H vs. Stone Cold Steve Austin. WWE (англ.). 17 жовтня 1999. Процитовано 25 вересня 2026.
  64. ↑ Survivor Series 1999. WWE (англ.). 14 листопада 1999. Процитовано 25 вересня 2026.
  65. ↑ WWE Superstars fight through the pain. WWE (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  66. ↑ 20 shocking discoveries in WWE history. WWE (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  67. ↑ Stone Cold Steve Austin Returns to the Ring This Sunday, October 22, At No Mercy. WWE (англ.). 19 жовтня 2000. Процитовано 25 вересня 2026.
  68. ↑ No Mercy 2000 results. WWE (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  69. ↑ Triple H's milestone moments. WWE (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  70. ↑ Stone Cold Steve Austin vs. Triple H went to a no-contest. WWE (англ.). 19 листопада 2000. Процитовано 25 вересня 2026.
  71. ↑ Six-Man Hell in a Cell Match for the WWE Championship. WWE (англ.). 10 грудня 2000. Процитовано 25 вересня 2026.
  72. ↑ Royal Rumble 2001. WWE (англ.). 21 січня 2001. Процитовано 25 вересня 2026.
  73. ↑ No Way Out 2001 results. WWE (англ.). 25 лютого 2001. Процитовано 25 вересня 2026.
  74. ↑ WrestleMania X-Seven. WWE (англ.). 1 квітня 2001. Процитовано 25 вересня 2026.
  75. ↑ The 50 greatest WWE World Heavyweight Championship Matches ever!. WWE (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  76. ↑ а б Power Corrupts. WWE (англ.). 4 листопада 2010. Процитовано 25 вересня 2026.
  77. ↑ Stone Cold Steve Austin & Triple H def. Undertaker & Kane. WWE (англ.). 29 квітня 2001. Процитовано 25 вересня 2026.
  78. ↑ Judgment Day 2001 results. WWE (англ.). 20 травня 2001. Процитовано 25 вересня 2026.
  79. ↑ World Tag Team Championship. WWE (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  80. ↑ Remembering the WCW/ECW Invasion. WWE (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  81. ↑ Stone Cold Steve Austin vs. Kurt Angle for the WWE Championship. WWE (англ.). 23 вересня 2001. Процитовано 25 вересня 2026.
  82. ↑ 17 World Title Changes That Happened on Raw. WWE (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  83. ↑ Stone Cold Steve Austin vs. Kurt Angle vs. Rob Van Dam. WWE (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  84. ↑ Elimination Match: WWE vs. The Alliance. WWE (англ.). 18 листопада 2001. Процитовано 25 вересня 2026.
  85. ↑ Chris Jericho defeats Stone Cold Steve Austin to become Undisputed Champion. WWE (англ.). 9 грудня 2001. Процитовано 25 вересня 2026.
  86. ↑ Main Event. WWE (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  87. ↑ Full WrestleMania X8 results. WWE (англ.). 17 березня 2002. Процитовано 25 вересня 2026.
  88. ↑ Results. WWE (англ.). 19 травня 2002. Процитовано 25 вересня 2026.
  89. ↑ 11 backstage beefs that rocked the ring. WWE (англ.). 27 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2026.
  90. ↑ The Bottom Line on "Stone Cold" Steve Austin from The Texas Rattlesnake himself. WWE (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  91. ↑ The Rock vs. Hollywood Hulk Hogan Rematch. WWE Corporate (англ.). 11 лютого 2003. Процитовано 25 вересня 2026.
  92. ↑ Full Event Results. WWE (англ.). 23 лютого 2003. Процитовано 25 вересня 2026.
  93. ↑ Full WrestleMania XIX results. WWE (англ.). 30 березня 2003. Процитовано 25 вересня 2026.
  94. ↑ Superstars whose careers ended at WrestleMania. WWE (англ.). 22 березня 2013. Процитовано 25 вересня 2026.
  95. ↑ WWE's biggest power struggles. WWE (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  96. ↑ Full Event Results. WWE (англ.). 16 листопада 2003. Процитовано 25 вересня 2026.
  97. ↑ Goldberg vs. Brock Lesnar: WrestleMania XX. WWE (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  98. ↑ ECW World Champion Bobby Lashley def. Intercontinental Champion Umaga. WWE (англ.). 1 квітня 2007. Процитовано 25 вересня 2026.
  99. ↑ "Stone Cold" Steve Austin to be in WWE Hall of Fame (PDF). WWE Corporate (англ.). 13 січня 2009. Процитовано 25 вересня 2026.
  100. ↑ Bryant, Nathan (3 квітня 2022). "Stone Cold" Steve Austin returns to defeat Kevin Owens in No Holds Barred Match. WWE (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  101. ↑ а б "Stone Cold" Steve Austin. WWE (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  102. ↑ WWE composer Jim Johnston's 10 favorite entrance themes. WWE (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  103. ↑ Powers, Kevin (13 січня 2012). "Stone Cold" talks Tebow and "3:16". WWE (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  104. ↑ Five famous words in WWE history. WWE (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  105. ↑ а б Steve Austin. CAGEMATCH (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  106. ↑ Steve Austin. Online World of Wrestling (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  107. ↑ Tag Teams & Stables — Steve Austin. CAGEMATCH (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  108. ↑ Entourage — Steve Austin. CAGEMATCH (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  109. ↑ Stone Cold Steve Austin: Profile, Career Stats, Titles & Gimmicks. TheSmackDownHotel (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  110. ↑ Clayton, Corey (6 листопада 2007). 'Stone Cold' making his mark on Hollywood. WWE (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  111. ↑ Austin more than a "Tough Enough" host. WWE (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  112. ↑ "Stone Cold" Steve Austin hosts CMT's "Redneck Island". WWE (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  113. ↑ Steve Austin's Broken Skull Challenge. TV Guide (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  114. ↑ The Steve Austin Show Podcast Debut. ReleaseWire (англ.). 13 травня 2013. Процитовано 25 вересня 2026.
  115. ↑ "Stone Cold" Steve Austin: The Broken Skull Sessions to premiere on WWE Network. WWE Corporate (англ.). 11 листопада 2019. Процитовано 25 вересня 2026.
  116. ↑ Monday Night Raw and USA Network top ratings in 2019. WWE (англ.). 8 січня 2020. Процитовано 25 вересня 2026.
  117. ↑ A&E Expands WWE Programming with 'Stone Cold Takes on America'. A&E (англ.). 16 лютого 2023. Процитовано 25 вересня 2026.
  118. ↑ Austin, Steve; Ross, J. R.; Brent, Dennis (2003). The Stone Cold Truth (англ.). Pocket Books. с. 312. ISBN 978-0-7434-7720-8.
  119. ↑ The Stone Cold Truth. Simon & Schuster (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  120. ↑ Stone Cold Steve Austin: Profile, Career Stats, Titles & Gimmicks. TheSmackDownHotel (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  121. ↑ WWE 2K16 cover Superstar revealed to be 'Stone Cold' Steve Austin. WWE (англ.). 5 липня 2015. Процитовано 25 вересня 2026.
  122. ↑ 2K Showcase (PDF). WWE 2K16 Online Manual (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  123. ↑ Brawl Without Limits in WWE 2K Battlegrounds – Available Today. 2K Newsroom (англ.). 18 вересня 2020. Процитовано 25 вересня 2026.
  124. ↑ CM Punk Takes a Personal Journey in WWE 2K26 2K Showcase: Punked. 2K Newsroom (англ.). 10 лютого 2026. Процитовано 25 вересня 2026.
  125. ↑ "Stone Cold" Steve Austin Movies & TV Shows List. Rotten Tomatoes (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  126. ↑ Jeanie Clarke Talks Addictions And How It Hurt Marriage With Steve Austin, Getting Clean, New Book. Wrestling Inc. (англ.). 3 травня 2016. Процитовано 25 вересня 2026.
  127. ↑ Stone Cold Steve Austin's 4 Wives: All About the Wrestler's Marriages to Kathryn Burrhus, Lady Blossom, Debra Marshall and Kristin Austin. People (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  128. ↑ Brown, Tim (26 грудня 2007). Steve Austin Changes His Name, Styles Bashes JBL, More. Wrestling Inc. (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  129. ↑ а б Austin pleads no contest to spousal assault charge. Plainview Herald (англ.). 24 листопада 2002. Процитовано 25 вересня 2026.
  130. ↑ Powers, Kevin (5 березня 2013). The 10 greatest NWA/WCW Television Champions. WWE (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  131. ↑ а б в The 10 most stunning personality changes. WWE (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  132. ↑ Undisputed WWE Championship. WWE (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  133. ↑ Intercontinental Championship. WWE (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  134. ↑ Million Dollar Championship. WWE (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  135. ↑ WWE.com's All-Time Royal Rumble Match. WWE (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  136. ↑ "Stone Cold" Steve Austin to be in WWE Hall of Fame (PDF). WWE Corporate (англ.). 13 січня 2009. Процитовано 25 вересня 2026.
  137. ↑ Bret "The Hitman" Hart & "Stone Cold" Steve Austin to receive inaugural "WWE Immortal Moment" Award. WWE (англ.). 31 березня 2025. Процитовано 25 вересня 2026.
  138. ↑ PWI Achievement Awards. Pro Wrestling Illustrated (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  139. ↑ Awards. Cauliflower Alley Club (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.
  140. ↑ The Professional Wrestling Hall of Fame and Museum. Wrestling-Titles.com (англ.). Процитовано 25 вересня 2026.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).