YaChudo

Столяр Олена (Галина) Теодорівна

Переглядів: 0. Оновлено 29.10.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Столяр (значення).
Олена (Галина) Столяр
Загальна інформація
Народження5 березня 1917
м. Тернопіль
Смерть27 листопада 1942 (25 років)
м. Берлін, Німеччина Німеччина
Військова служба
ПриналежністьУкраїна

Олена (Галина) Теодорівна Столяр (5 березня 1917, м. Тернопіль — 27 листопада 1942, м. Берлін, Німеччина) — діячка ОУН, учасниця Процесу 59-ти у січні 1941 року.

Життєпис

Народилася 1917 року (в анкеті арештованої — народилася 1916 в Тернополі), в родині священика з Хмелівки, Теребовлянського району. Дитинство проходило у селі Суховоля, що на Бродівщині.

Навчалася в гімназії «Рідна Школа» у Львові, була членом в організаціях «Пласт», «Союз Українок» та «Просвіта». Після навчання повернулась Суховолі, де продовжувала свою громадську діяльність у товариствах «Рідна школа», «Союз Українок», студентському товаристві «Смолоскип».

Недопущена польською владою до навчання на медичному факультеті Львівського університету, Галя була змушена залишитися в батьків у Тернополі аж до упадку Польщі. Згодом стала членом в ОУН.

Арештована у Процесі 59-ти

У 1940 році заарештована органами НКВС, стала учасницею відомого львівського Процесу 59-ти над студентами, який відбувався в січні 1941 року. Спочатку її засудили до розстрілу, але згодом помилували до 10 років ув'язнення та відправили з групою засуджених до тюрми в Бердичеві.[1]

Після поспішного відступу Червоної армії їй дивом вдалось врятуватись із атакованої енкаведистами тюрми[2].

Новий етап боротьби

Включилась у підпільну боротьбу ОУН з німецькими окупантами. На короткий час була арештована нацистами у Львові, але зуміла втекти.

Під іншим прізвищем виїхала до Німеччини, де мала бути зв'язковою між провідником «Легендою» (Климів Іван) в Мюнхені та Україною. Як жертву більшовицького терору її було прийнято на медицину в німецькому університеті в Берліні. Під виглядом поїздок додому за харчами виконувала доручення проводу ОУН.

Видана гестапо мельниківцем «фольксдойчем» Утьо Соколовським. Соколовський та інші гестаповці слідкували за нею в Мюнхені й Берліні і таки відшукали «зв'язкову хату» теренового проводу ОУН у Німеччині[3]. Арештована гестапо в 1942 році, витримала гестапівські тортури і нікого не видала, розстріляна 27 грудня 1942 р[4]. Віднайдену хату гестапо однак використало як пастку і заарештувало майже весь провід ОУН в Німеччині. За такі успіхи у винищуванню членів «Бандерабевеґунґ» садиста Віллі Вірзінґа[5] було підвищено до головного референта українських справ у СД та гестапо.

Тітка відомого кінопродюсера та режисера українського походження Юрія Лугового[6].

Вшанування пам'яті

2000 року одну із вулиць у м. Броди названо її іменем.[7]

4 березня 2007 року у селі Суховоля Бродівського району Львівської області Олені (Галині) Столяр було відкрито меморіальну таблицю.[8]

У 201З році за підтримки Всеукраїнського об'єднання «Свобода» та народного депутата України Ірини Сех у м. Бродах відбулась відкрита першість району з футзалу серед ветеранів, присвячена пам'яті Галини Столяр.[9]

Див. також

Примітки

  1. ↑ ВІТОЛІН, Олександр (17 січня 2022). Жінки в армії: 7 берегинь з багнетом й кулеметом. Вікенд (укр.). Процитовано 26 січня 2022.
  2. ↑ Що розказувала група львівських в'язнів, які вернулися з Бердичева
  3. ↑ Петро Мірчук, Революційний змаг за УССД, Нью-Йорк. 1985
  4. ↑ Віллі Вірзінґ — гестапівський ліквідатор ОУН
  5. ↑ Wilhelm Wirsing, DER SPIEGEL 6/1950
  6. ↑ Юрій Луговий: «Хочеться, щоб про Україну знали»[недоступне посилання]
  7. ↑ Мережа магазинів «Крез», місто Броди, вулиця Галини Столяр, 2. Архів оригіналу за 22 березня 2013. Процитовано 1 серпня 2013. [Архівовано 2013-03-22 у Wayback Machine.]
  8. ↑ У селі Суховоля Бродівського району відкрили меморіальну дошку зв'язковій ОУН Галині Столяр. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 1 серпня 2013. [Архівовано 2014-02-22 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Ірина Сех нагородила переможців турніру пам'яті діячки ОУН Галини Столяр[недоступне посилання з липня 2019]

Джерела

  • Люба Комар. Процес 59-ти. — Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 1997. — 85 ст. ISBN 966-7155-17-Х

Посилання


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).