Стоденний наступ

Стоденний наступ
Західний фронт
Західний фронт, 1918
50° пн. ш. 3° сх. д. / 50° пн. ш. 3° сх. д.
Дата: 8 серпня — 11 листопада 1918 Місце: Франція, Бельгія Результат: Рішуча перемога Антанти
Сторони
Німецька імперія Австро-Угорщина	Франція Велика Британія США Бельгія Австралія Канада Нова Зеландія Південно-Африканський Союз Італія Португалія
Втрати
Німецька імперія 785 733 убиті й поранені 386 342 полонені Австро-Угорщина 2 918 убиті й поранені 5 403 полонені та зниклі безвісти Загальні втрати Центральних держав ≈ 1 180 000[1]	Франція ≈ 531 000 убиті й поранені Велика Британія (та Домініони) 411 636 убиті й поранені США ≈ 127 000 убиті й поранені Загальні втрати союзників ≈ 1 070 000[2]

Стоденний наступ (англ. Hundred Days Offensive) — заключна фаза бойових дій Першої світової війни на Західному фронті (8 серпня — 11 листопада 1918). Упродовж цього періоду війська Антанти здійснили серію узгоджених наступів проти німецьких армій; першим великим успіхом стала Битва при Ам’єні (8 серпня 1918), після чого німецькі війська були змушені відступати до і за лінію Гінденбурга. Кампанія завершилася Комп’єнським перемир’ям 11 листопада 1918 року.^[3][4]

Стоденний наступ не був «єдиною операцією» з одним планом, а є узагальненою назвою швидкої послідовності взаємопов’язаних наступів союзників, що в підсумку зламали оперативну стійкість німецької оборони на Заході.

Серія наступів німецької армії навесні 1918 року (див. Весняний наступ) до липня поступово вичерпалася: німецькі війська просунулися до Марни, але не досягли вирішального прориву. Під час Другої битви на Марні 18 липня 1918 року союзний верховний головнокомандувач Фердинанд Фош наказав перейти до контрнаступу в районі Вілле-Котре та Суассона. Німецьке командування визнало виступ біля Шато-Тьєррі нестійким і почало відхід на північ. За успіхи союзників Фош 6 серпня 1918 року був підвищений до звання маршала Франції.^[5]

Фош вважав, що союзники знову здатні перейти в рішучий наступ: у Франції вже перебували значні сили американських військ, що впливало і на бойовий дух союзників.^[6] Генерал Джон Першинг, головнокомандувач AEF, прагнув застосовувати американську армію в «самостійній ролі», тоді як британський фельдмаршал Дуглас Гейґ отримав підкріплення за рахунок перекидання частини сил з Палестини й Італії та мобілізації резервів у Британії.^[7]

Зрештою Фош підтримав план Гейґа завдати удару на Соммі — східніше Ам’єна, щоб відтиснути німців від важливої залізниці Ам’єн—Париж. Район Пікардії вважався придатнішим для масового застосування танків, ніж Фландрія. Німецька 2-га армія генерала Георга фон дер Марвіца вважалася відносно вразливою і вже «промацувалася» локальними атаками (зокрема в битві при Гамелі 4 липня 1918 року).^[8]

Битва при Ам’єні (8–12 серпня 1918; на французькому південному фланзі — бої біля Мондідьє) почалася атакою британської 4-ї армії генерала Генрі Ролінсона. Удар здійснювався силами понад 10 дивізій (значну частину складали канадські та австралійські формування) із залученням понад 500 танків.^[8] Наступ був ретельно підготовлений і став тактичною несподіванкою: канадські та австралійські частини прорвали оборону в районі Віллер-Бретонне, а танки, що просунулися до Арбонньєра, загрожували тиловим рубежам німців, спричинивши дезорганізацію.

На північ від Сомми британський III корпус генерала Річарда Батлера підтримав наступ атаками в районі Морланкура. Фош домігся залучення французької 1-ї армії генерала Марі-Ежена Дебенея проти німецької 18-ї армії генерала Оскара фон Гутьєра. Наприкінці дня союзники взяли близько 17 000 полонених і захопили 330 гармат; загальні втрати німців оцінювалися приблизно у 30 000 осіб, союзники втратили близько 6 500.^[9] Еріх Людендорф назвав 8 серпня «чорним днем німецької армії».^[10]

Наступ тривав ще кілька днів, але темп знизився через проблеми з постачанням і підтягування німецьких резервів. У перший день був досягнутий прорив на фронті близько 19 км завширшки та до 8 км углиб; 10 серпня французи зайняли Мондідьє; у середині серпня німці відійшли на нові рубежі, а до 18 серпня атака тимчасово зупинилася на лінії Альбер—Шольн—Руа—Лассіньї.^[11]

Південніше Сомми наступ британців підтримувала французька група армій (Heeresgruppe Fayolle). У середині серпня німці створили групу армій Боена, підпорядкувавши їй 2-гу, 18-ту і 9-ту армії. До кінця серпня французька 3-тя армія генерала Жоржа-Луї Юмбера в другій битві при Нуайоні змусила німців залишити Нуайон (29 серпня), а інші французькі армії тиснули на німецькі рубежі на Елетті та Ені.

Після сповільнення під Ам’єном Фош вимагав продовжувати тиск; Гейґ натомість підготував новий удар північніше — біля Альбера. Битва при Альбері почалася 21 серпня 1918 року, і британська 3-тя армія Джуліана Бінга швидко розірвала фронт у низці ділянок, поступово відвойовуючи ключові точки колишнього поля бою 1916 року.^[12]

У кінці серпня — на початку вересня союзники форсували Сомму північніше Перонна; у боях на Мон-Сен-Кантені німці були змушені залишити Перонн (1 вересня). 2 вересня канадські частини відіграли важливу роль у прориві так званої лінії Дрокур—Кеан (див. Битва при Дрокур—Кеані), після чого німці відступали до проміжних оборонних рубежів.

У вересні 1918 року союзники наблизилися до головного німецького оборонного поясу — лінії Гінденбурга, що простягалася від району Ени до Арраса. Британські з’єднання форсували Канал дю Нор і прорвали позиції біля Аврінкура, після чого розгорнули наступ на Камбре. Паралельно французькі армії тиснули з півдня, а німецькі війська в Соммському та Енському секторах переважно були відкинуті на рубежі, близькі до позицій перед весняним наступом березня 1918 року.

Фош спланував серію одночасних ударів (фр. Grande Offensive), націлених на німецькі комунікації та вузли постачання: передбачалося, що навіть один успішний прорив змусить зміститися всю лінію фронту.^[13]

26 вересня 1918 року почалася наступальна хвиля, у тому числі Маас-Аргоннська операція за участю американців. 29 вересня в битві при каналі Сен-Кантен союзники здійснили ключовий прорив через укріплення лінії Гінденбурга, і вже до 5 жовтня в цьому секторі оборона була подолана на значній ділянці фронту.

29 вересня 1918 року Верховне командування Німеччини повідомило уряд про необхідність терміново просити перемир’я, мотивуючи це загрозою швидкого колапсу фронту.

У жовтні 1918 року німецькі війська втрачали райони, зайняті ще 1914 року. Досягнення союзниками залізничної лінії Мец—Брюгге (важливої для постачання фронту в Північній Франції та Бельгії) змушувало німців залишати значні запаси важкого озброєння й матеріалів, що додатково підривало боєздатність і мораль.^[14]

У цей період союзники звільнили, зокрема, Лілль, а також продовжували тиск у центральному секторі та на флангах. Італійські підрозділи діяли у складі французьких угруповань, беручи участь у боях на Ені та поверненні контролю над Шмен-де-Дам.

На початку листопада союзники прорвали німецькі позиції на широкій ділянці; у боях на Самбрі британська 4-та армія спільно з французькою 1-ю армією досягла важливих успіхів, хоча спроби форсувати канал Самбра—Уаза супроводжувалися значними втратами. До 5 листопада було створено плацдарм за каналом, а німецькі армії відступили в напрямку Шарлеруа.

Напередодні завершення війни більшість британських армій уже діяла на території Бельгії; французькі та американські сили просувалися в Арденнах і до району Седана. Втрати з обох боків у цей час залишалися високими; особливо швидко зростала кількість німецьких полонених і зниклих безвісти під час відходу.^[15]

У кінці жовтня 1918 року Людендорфа було замінено Вільгельмом Ґренером. 9 листопада військове керівництво наполягло на зреченні кайзера Вільгельма II. Комп’єнське перемир’я набуло чинності 11 листопада 1918 року о 11:00. Одним із останніх загиблих солдатів став канадець Джордж Лоренс Прайс, який помер за дві хвилини до вступу перемир’я в силу.^[16][17]

Оцінки втрат у Стоденному наступі залежать від методики підрахунку та вибраних дат (деякі зведення рахують ширший період від липня 1918). У низці узагальнюючих оцінок наводяться такі величини:

• союзники: приблизно 1 070 000 втрат (Франція ≈ 531 000; Британська імперія ≈ 412 000; США ≈ 127 000);
• Німецька імперія: понад 1,17 млн, зокрема близько 386 тис. полонених у фінальній кампанії.^[18][3]

• Перша світова війна
• Західний фронт (Перша світова війна)
• Битва при Ам’єні
• Лінія Гінденбурга
• Маас-Аргоннська операція
• Комп’єнське перемир’я (1918)

---

• Український блек-дез-метал гурт «1914» випустив композицію про цю серію наступальних операцій. Пісня називається «The Hundred Days Offensive» та увійшла до їх другого альбому «The Blind Leading the Blind»^[1].

• Великий відступ (1914)
• Операція «Міхаель»
• Верденська битва
• Друга битва на Ені
• Бій за Сен-Мієль

• Зайончковский, Андрей Медардович. Первая мировая война. — СПб : Полигон, 2000. — 878 с. — ISBN 5-89173-082-0. (рос.)
• История Первой мировой войны 1914—1918 гг / под редакцией И. И. Ростунова. — М. : Наука, 1970. — Т. в 2-х томах. — 25 500 прим. (рос.)
• Бэзил Лиддел Гарт. 1914. Правда о Первой мировой. — 1. — М. : Эксмо, 2009. — С. 480. — (Перелом истории) — 4300 прим. — ISBN 978-5-699-36036-9. (рос.)
• Bond, Brian. The Unquiet Western Front, Britain's Role in Literature and History. Cambridge University Press; 1 edition (2007). ISBN 978-0-521-03641-2
• Christie, Norm M. (1999). For King and Empire, The Canadians at Amiens, August 1918. CEF Books. ISBN 1-896979-20-3.
• Christie, Norm M (1997). The Canadians at Cambrai and the Canal du Nord, August-September 1918. CEF Books. ISBN 1-896979-18-1. OCLC
• Livesay, J.F.B. Canada's Hundred Days. Thomas Allen (1919)
• Orgill, Douglas (1972). Armoured onslaught: 8 August 1918. New York: Ballantine Books. ISBN 0-345-02608-X.
• Schreiber, Shane B (2004). Shock army of the British Empire: the Canadian Corps in the last 100 days of the Great War. St. Catharines, Ontario: Vanwell. ISBN 1-55125-096-9. OCLC 57063659.

• Литература о первой мировой в бібліотеці сайту grwar.ru
• 1918 Allied Advance to Victory: 100 Days Offensive
• 1. Hundred Days Offensive (1,855,369 total casualties)
• The Hundred Days, 18 July-11 November 1918
• World War I: Opening Campaigns
• The Last Hundred Days

• World War I: Hundred Days Offensive 1/4
• World War I: Hundred Days Offensive 2/4
• World War I: Hundred Days Offensive 3/4
• World War I: Hundred Days Offensive 4/4

1. ↑ 1914 ― The Blind Leading the Blind (2018). neformat (укр.). Процитовано 14 березня 2024.