YaChudo

Стиборівка

Переглядів: 0. Оновлено 30.10.2026.

село Стиборівка
Церква Різдва Богородиці
Церква Різдва Богородиці
Церква Різдва Богородиці
Країна Україна Україна
Область Львівська
Район Золочівський
Тер. громада Підкамінська селищна територіальна громада
Код КАТОТТГ UA46040110250015839
Основні дані
Населення 419[1]
Площа 0,918 км²
Густота населення 456,43 осіб/км²
Поштовий індекс 80670[2]
Телефонний код +380 3266[3]
Географічні дані
Географічні координати 49°54′2″ пн. ш. 25°18′38″ сх. д. / 49.90056° пн. ш. 25.31056° сх. д.
Середня висота
над рівнем моря 		353 м[4]
Водойми р. Самець
Відстань до
обласного центру 		[5] км130
Відстань до
районного центру 		[5] км64
Найближча залізнична станція Броди
Відстань до
залізничної станції 		30 км
Місцева влада
Адреса ради 80670, Львівська обл., Золочівський р-н, с-ще Підкамінь, вул. Франка, 1
Карта
Стиборівка. Карта розташування: Україна
Стиборівка
Стиборівка
Стиборівка. Карта розташування: Львівська область
Стиборівка
Стиборівка
Мапа
Мапа

CMNS: Стиборівка у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Сти́борівка (до 1989 року — Стибирівка) — село в Україні, у Підкамінській селищній територіальній громаді Золочівського району Львівської області. Село Стиборівка, а також Вербівчик та Орихівчик до 2020 року були підпорядковані Вербівчицькій сільській раді[6]. Населення становить 419 осіб[1].

Географія

Село Стиборівка розкинулося в долині річки Самець, лівої притока Серету. Розташоване за 130 км від обласного центру, за 64 км від районного центру та за 30 км від центру громади, що проходить автомобільними шляхами — міжнародного та місцевого значень. Відстань до найближчої залізничної станції Броди становить 30 км[5].

У Стиборівці бере свій початок річка Самець, ліва притока Серету.

Урочища:

  • Вертиби
  • Мирова
  • Радеччина
  • Соколова яма
  • Сугунова

Населення

У 1880 році в селі мешкало 486 осіб та 7 осіб — на панському дворі[7], у 1909 році — 396 греко-католиків, 20 римо-католиків та 6 євреїв[8]. У 1931 році в селі було 154 домогосподарства, де мешкало 803 особи; у 1935 році — 871 особа, з них: 815 греко-католиків, 49 римо-католиків та 7 євреїв[8]; у 1939 році — 850 осіб, з них: 800 українців-греко-католиків, 45 українців-римокатоликів та 5 євреїв[9].

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року в селі мешкало 419 осіб[10], у 2005 році — 436 осіб[11], у 2022 році — 419 осіб[1].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним[10]:

Мовний склад населення с. Стиборівка
Мова Число ос. Відсоток
українська 419 100,00

Назва

За радянської влади село мало назву «Стибирівка». 1989 року селу надали сучасну назву[12].

Назву села пов'язують зі словами степи і бори, які колись були у цій місцевості[13].

Бродівський краєзнавець Дмитро Чобіт припускає, що назва села походить від готського слова «stube», тобто — однокімнатний будинок. Такі маленькі однокімнатні будинки використовувалися до початку XX століття та мали назву «стебки». Селу з готських малих будинків-стебок місцеве населення дало назву Стеборівка. Для полегшення вимови голосний звук «е» замінили на «и» і вийшла Стиборівка[14].

Історія

У 1528 році село було у власності Марціна Кам'янецького. Цього ж року польський король Сигізмунд І надав право володіння Марціну Кам'янецькому селами підкамінського ключа, коди входила й Стиборівка. У 1626 році село перебувало під владою нащадків Марціна Кам'янецького. Цього ж року польський король Сигізмунд III підтверджує за нащадками Кам'янецького привілей Сигізмунда І від 1528 року на володіння селами підкамінського ключа[15].

У 1661—1711 роках село було у власності родини Цетнерів[16].

Під час першої світової війни

23 серпня 1914 року село Стиборівка було зайняте російськими військами[17].

У вересні 1915 року в околицях села Стиборівка відбувався бій між австрійцями та росіянами. Наприкінці серпня 1915 року в околицях села росіяни будують лінію оборони, яка проходила вздовж траси «Броди-Тернопіль». 2 вересня австрійці підійшли до позицій росіян і цілий день відбувалися бойові зіткнення на західній околиці села Стиборівка. Наступного дня бойові зіткнення в околицях села продовжилися і під вечір 3 вересня австрійці увійшли у Стиборівку. 5 вересня австрійці концентрують сили у селі і ранком 6 вересня почали обстрілювати позиції росіян в околицях Стиборівки, ближче до обіду інтенсивність обстрілів зростає. Об одинадцятій годині шквальний вогонь на ділянці між Підкаменем та Стиборівкою, під прикриттям якого австрійці почали концентруватися у Стиборівці. Вже о першій годині пополудні австрійці захопили російські шанці в околицях села Паликорови (біля лісу Олівець), о другій годині пополудні вони захопили монастир, а ще за дві години вийшли на західні околиці Підкаменя. Близько п'ятої-шостої години вечора австрійці зайняли Наквашу. 7 вересня 1915 року росіяни відійшли на оборонну лінію біля Кременця[18].

Міжвоєнний період

Від 1927 року в селі діяла філія українського господарського товариства «Будучність»[19].

З 1 серпня 1934 року відповідно до закону про самоврядування (23 березня 1933 року) увійшло до складу сільської гміни Підкамінь[20].

Радянські репресії та діяльність УПА (1944—1953)

20 серпня 1947 року місцевий дільничий Круков спільно з прокурором Бараненком та підрозділом МДБ за сфабрикованими звинуваченнями, у нібито не зданому провіанті на користь держави, забрали у Івана Фігуна всю домашню худобу та січкарню[21]. 31 серпня 1948 року більшовиками під час проведення так званої «ревізії», у місцевого жителя Петра Кутняка було забрано речі особистого вжитку (годинники, срібні ложки, плащ дощовик, браслет, рушники, декілька носовиків та дві пари чоловічої білизни). Під час проведення цієї ж «ревізії» в одній з хат місцевим дільничим Круковим було побито до втрати свідомості Марію Дзвінник[22].

В Незалежній Україні

Від 24 серпня 1991 року в складі України.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», селище увійшло до складу Підкамінської селищної територіальної громади[23].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бродівського району, село увійшло до складу новоутвореного Золочівського району[24].

Пам'ятки

  • Дерев'яна церква Собору Пресвятої Богородиці з дзвіницею, за усними переказами і записами у Богослужбових книгах с. Загір'я та «Шематизму» 1935—1936 років, збудована у 1702 році в селі Загір'я та 1827 року продана і перевезена до Стиборівки. За іншими джерелами церква збудована у 1605 році[8]. На південний схід від церкви збереглася дерев'яна двоярусна дзвіниця накрита пірамідальним дахом, збудована у 1878 році місцевими майстрами Грицьком Саганом та Степаном Дубиною[25]. Церква та дзвіниця внесені до Реєстру пам'яток архітектури Бродівського району Львівської області під охоронними № 1340/1 та № 1340/2 відповідно. У 1839 році парохом місцевої греко-католицької церкви був отець Павло Струменський, уродженець Підкаменя[26]. У міжвоєнний період в парафії діяло «Братство тверезости»[8].
  • Мурована церква, збудована у 1937—1990-х роках будівничим Василем Хоміцьким за проєктом архітектора Олександра Лушпинського. Розташована на схід від дерев'яної церкви Собору Пресвятої Богородиці[25].

Освіта

1865 року в селі засновано філіальну українську школу, яка пізніше зникла. У 1930-х роках у селі діяла двокласна школа з польською мовою навчання, яку відвідувало 118 дітей[8].

Відомі люди

  • Михайло Павлінський (псевда — «Верба», «Бродяга»; загинув 2 грудня 1950, Стиборівка) — районний провідник ОУН Підкаменеччини та Олещини[27].

Примітки

  1. ↑ а б в Картка Підкамінської громади. pidkaminska-gromada.gov.ua. Підкамінська селищна територіальна громада. Архів оригіналу за 11 липня 2025. Процитовано 14 лютого 2026.
  2. ↑ Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 22 липня 2022.
  3. ↑ Коди автоматичного міжміського зв'язку: Львівська область. ukrtelecom.ua. Укртелеком. Архів оригіналу за 3 грудня 2007. Процитовано 11 січня 2021.
  4. ↑ Прогноз погоди в селі Стиборівка. weather.in.ua. Погода в Україні. Архів оригіналу за 10 грудня 2024. Процитовано 11 січня 2021.
  5. ↑ а б в Відстані від села Стиборівка. della.com.ua. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 14 лютого 2026.
  6. ↑ Вербівчицька сільська рада. rada.info. Архів оригіналу за 4 жовтня 2025. Процитовано 11 січня 2021.
  7. ↑ Styberówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 514. (пол.)
  8. ↑ а б в г д Броди і Брідщина, 1988, с. 108.
  9. ↑ Кубійович, 1983, с. 12.
  10. ↑ а б Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України: Підкамінська селищна громада, Золочівський район, Львівська область: с. Стиборівка. socialdata.org.ua. Архів оригіналу за 7 квітня 2023. Процитовано 14 лютого 2026.
  11. ↑ Повний перелік населених пунктів Бродівщини: с. Паликорови. brody.lviv.ua. Архів оригіналу за 11 грудня 2018. Процитовано 14 лютого 2026.
  12. ↑ Рішення виконкому Львівської обласної ради народних депутатів «Щодо уточнення назв населених пунктів в окремих районах Львівської області» від 19 вересня 1989 року. rada.gov.ua. Верховна рада Української РСР. Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 11 січня 2021. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 13 січня 2021? (довідка)
  13. ↑ Брідщина — край на межі Галичини й Волині. Випуск 3. (Матеріали четвертої краєзнавчої конференції присвяченої Дню пам'яток історії та культури) / Стрільчук В. — Броди : Бродівський історико-краєзнавчий музей, 2010. — С. 65. — 100 прим. — ISBN 966-7544-29-3.
  14. ↑ Дмитро Чобіт. Топоніми села Стиборівка та його околиць // Брідщина — край на межі Галичини й Волині. Випуск 6. (Матеріали сьомої краєзнавчої конференції, присвяченої 70-ій річниці створення української дивізії «Галичина» 19 квітня 2013 року) / Стрільчук В. — Броди : Бродівський історико-краєзнавчий музей, 2013. — С. 82—87. — ISBN 966-7544-57-7.
  15. ↑ Podkamień 1528 i 1626 // Dodatek Tygodniowy do Gazety Lwowskiej. — 1857. — nr 47. — 21 listopada. — S. 194. (пол.)
  16. ↑ Смерека Б. В. Описово-статистичні джерела про заселення та адміністративно-територіальний устрій Львівської землі Руського воєводства у XVI-XVIII ст.: Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. — Київ : Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, 2016. — С. 340.
  17. ↑ Военный сборникъ Общества ревнителей военныхъ знаній и Кружковъ высшаго военнаго самообразованія. Книга 6 / подъ редакціей Генеральнаго Штаба полковниковъ В. М. Пронина, И. Ф. Патронова и адмирала А. Д. Бубнова. — Бѣлградъ, 1925. — С. 119. (рос.)
  18. ↑ Гутор А. Е. Оборона корпуса на широком фронте: Действия 7-го русского корпуса с 3 по 6 сентября 1915 г. — Москва : Гос. воен. изд-во Наркомата обороны Союза ССР, 1939. — С. 4—84. (рос.)
  19. ↑ Збірний список кооперативів Ревізійної спілки українських кооперативів у Львові станом на 31 грудня 1938 року. — Львів, 1939. — С. 112.
  20. ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 lipca 1934 r. o podziale powiatu brodzkiego w województwie lwowskiem na gminy wiejskie // Dziennik Ustaw. — 1934. — Nr. 68. — poz. 630.
  21. ↑ Золочівська округа ОУН-24, 2014, с. 313.
  22. ↑ Золочівська округа ОУН-24, 2014, с. 689.
  23. ↑ Розпорядження Верховної Ради України від 12 червня 2020 р. № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області». zakon.rada.gov.ua. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 24 травня 2025. Процитовано 14 лютого 2026.
  24. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  25. ↑ а б Церква Собору Пр. Богородиці (1702). decerkva.org.ua. Дерев'яні церкви. Архів оригіналу за 24 квітня 2022. Процитовано 11 січня 2021.
  26. ↑ Schematismus Universi Venerabilis Cleri Archidioeceseos Metropolitanae Graeco-Catholicae Leopoliensis. 1839 — Leopoli: Impressum in typographia Petri Piller, 1839. — 174 s. (лат.)(пол.)
  27. ↑ Василь Стрільчук (1 січня 2020). Краєзнавчий календар Брідщини 2020. brodyhistory.org.ua. Історична спадщина Бродів. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 11 січня 2021.

Джерела

Посилання


Географія Львівської області Це незавершена стаття з географії Львівської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).