YaChudo

Стефан Ярач

Переглядів: 0. Оновлено 25.10.2026.

Стефан Ярач
пол. Stefan Jaracz Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився24 грудня 1883[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Старі Жуковиці, Тарнівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина або Тарнів, Австро-Угорщина Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер11 серпня 1945[4][1][…] (61 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Отвоцьк, Отвоцький повіт, Мазовецьке воєводство, Польща[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
  • туберкульоз Редагувати інформацію у Вікіданих
    • ПохованняПовонзківський цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
    Громадянство Польща[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
    Діяльністьактор, театральний режисер, художній керівник, письменник, журналіст, режисер Редагувати інформацію у Вікіданих
    Alma materЯгеллонський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
    Брати / сестриJózef Porembad Редагувати інформацію у Вікіданих
    IMDbID 0418533
    Нагороди та премії
    офіцерський хрест ордена Відродження Польщі золотий хрест Заслуги Золоті академічні лаври
    CMNS: Стефан Ярач у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

    Стефан Ярач (пол. Stefan Jaracz; 24 грудня 1883 Жуковиці Старі (біля м. Тарнів) — 11 серпня 1945, Отвоцьк) — польський театральний та кіноактор, письменник, публіцист; засновник і директор театру Атенеум у Варшаві.

    Життєпис

    Закінчив початкову школу в Тарнові-Крижі а також гімназію в Яслі, після чого навчався на філософському факультеті Ягеллонського університету. Пізніше виступав в театрах у Кракові, Познані, Лодзі, наприкінці у Варшаві. Спеціалізувався у творенні постатей «з народу». До пам'ятних його ролей належать між іншим Франьо в «Щасті Франя» Пежинського і «Джордж Дандін» Мольєра, Калібан в «Бурї» Шекспіра. Від ранньої юності дружив з Юліушем Остервою. Працювали спільно в краковському та познансьму театрах. Ділили також житло. Директор Остерви запросив його до комплексу Редути, а пізніше також Національного театру. Портрет С. Ярача, виконаний відомим митцем Ольгою Невською вважається одним з найкращих того часу.

    Співпраця з Ярачем неодноразово виявлялася клопітливою з огляду на алкогольну хворобу, про яку із сумом зізнався в останніх журналах із 1940-х років. Під час німецької окупації зв'язався з політично-військовою католицькою підземною організацією Євросоюз. Після виконання в березні 1941 року вироку суду Підземної Польщі на Іго Симіє заарештований гестапо і 4 квітня 1941 року вивезений до німецького концтабору Аушвіц—Біркенау. Став звільнений по численних інтервенціях 15 травня 1941 року.

    Помер від туберкульозу горла, який відкрився по його перебуванню в таборі. Похороний на алеї Заслужених на Повонзковському цвинтарі.

    Вибрана фільмографія

    • 1924 — Смерть за життя. Симфонія людства
    • 1928 — Переддень весни
    • 1929 — Понад снігами
    • 1932 — Безіменні герої
    • 1934 — Молодий ліс
    • 1934 — Кохає, любить, поважає
    • 1936 — Його велике кохання

    Примітки

    1. ↑ а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
    2. ↑ а б SNAC — 2010.
    3. ↑ Європейська театральна архітектура — Arts and Theatre Institute.
    4. ↑ Ярач Стефан // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
    5. ↑ а б Katalog der Deutschen Nationalbibliothek

    Джерела

    Посилання


    Персоналії Це незавершена стаття про особу.
    Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

    Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).