Стефан Чарнецький

Стефан Чарнецький
пол. Stefan Czarniecki
Стефан Чарнецький. Портрет Бродеро Матісена, 1659
Народився	бл. 1599 Чарнца
Помер	16 лютого 1665 Соколівка
Громадянство	Річ Посполита
Діяльність	дипломат, військовий керівник, політик, воєначальник, каштелян, воєвода, солдат
Відомий завдяки	вбивствами мирних жителів українських сіл та містечок
Знання мов	польська
Учасник	Польсько-шведська війна, Битва під Мартиновим, Облога Смоленська (1632-34), Повстання Павлюка, Повстання Острянина, Кумейківська битва, Охматівська битва (1644), Битва під Жовтими Водами, битва під Берестечком, Битва під Батогом, Охматівська битва і Шведський потоп
Роки активності	з 1621
Титул	шляхтич
Посада	київський воєвода[1], реґіментар, руські воєводи, Київський каштелян[2], Обозний коронний (уряд двірський)[3], Тикоцинський старостаd, польний гетьман коронний[4], староста ратненськийd, Канівський старостаd, Q66200923? і староста хенцинськийd
Військове звання	Воєвода руський Воєвода Київський
Рід	Чарнецькі
Батько	Кшиштоф Чарнецький
Мати	Кристина з Жешовських
Родичі	брати Павел, Францішек, Марцин
У шлюбі з	Зофія Кобєжицька
Діти	Александра Катерина, Констанція Іоанна
Медіафайли у Вікісховищі

Сте́фан Чарне́цький гербу Лодзя (пол. Stefan Czarniecki; 1599, Чарнца — 16 лютого 1665, Соколівка) — один із відомих полководців Речі Посполитої XVII століття. За українськими джерелами походив зі середньої шляхти полонізованого українського роду.^[5] Згаданий у національному гімні Польщі «Jeszcze Polska nie zginęła». Відомий жорстокими^[6][7] розправами над українцями та, ймовірно, наругою над похованням гетьмана Богдана Хмельницького.^[8] За деякими даними, внаслідок винищувальної діяльності С. Чарнецького спільно з татарською ордою, у 1655 році на Східному Поділлі було вбито коло 100 000 цивільних українських жителів.^[9]

Народився на півдні Польщі в родовому маєтку Чарнца, що поблизу міста Влощова в родині королівського дворянина, старости хенцінського і живецького Кшиштофа Чарнецького та його першої дружини Кристини з Жешовських, а взагалі у подружжя Чарнецьких було 10 синів та одна донька. Стефан обрав військову кар'єру, закінчив лише середні школи. Опановував військове мистецтво в кавалерійському корпусі, правдоподібно, під опікою старшого брата Павела. У вісімнадцятилітньому віці став офіцером.^[10]

Брав участь у Хотинській битві, яка поклала край війні 1620—1621 років. Потім служив під проводом гетьмана Станіслава Конєцпольського і брав участь в походах проти кримських татар в 1624 році, зокрема у битві під Мартиновим. Також отримав військовий досвід у війні зі Шведським королівством та Смоленській війні проти Московщини. В 1637 брав участь у придушенні повстання Павлюка (Кумейківська битва). В 1644 разом з Конєцпольським брав участь в битві під Охматовим, в якій Річ Посполита завдала тяжкої поразки кримському хану Тугай-Бею.

Його популярність була забезпечена участю в битвах з військом Хмельницького у 1648–1655 роках. Під час битви під Жовтими Водами (1648) потрапив у татарський, а потім козацький полон. Повернувшися з полону у 1649 році, брав участь у боях під Зборовом (1649), Берестечком (1651) і битві під Батогом (1652). В останній він ледве уникнув смерті, сховавшись в стозі сіна і спостерігав розправу над декількома тисячами поляків. Внаслідок цього він завжди дотримувався думки, що ніякі компроміси з козаками неможливі. 1653 року зазнав поразки на Поділлі від козацьких військ під проводом Івана Богуна. Вирізав усіх жителів селища Погребище (чоловіків, жінок і дітей) у 1653 році напавши на містечко під час ярмарку.

З 1655 року керував польським військом у боротьбі зі шведами короля Карла X, і Юрія II Ракоці, Чарнецький «відзначився» при обороні Кракова, без бою здавши 17 жовтня місто шведам. Він організував партизанську війну, яка виявилася ефективним засобом боротьби проти шведів. Чарнецький уникав відкритого бою, але завдав шведам кілька поразок, зокрема при Ярославі та Козениці (400 кавалеристів розбило 100 піхотинців шведів) в 1656 році, однак і сам був розбитий невеликим шведським загоном у Хойниці. Однак, організоване під його керівництвом народне повстання проти шведів закінчилося успіхом. Завдяки Чарнецькому король Ян II Казимир зміг повернутися із заслання і знову стати на чолі держави.

Після відходу шведів з Польщі та укладення союзу з Данією і підписання Олівського миру, війна була спинена. Чарнецький був переведений на східний кордон Речі Посполитої, де йшла війна з Московією. У 1660 році командував польськими загонами в битвах під Полонкою та на річці Басі.

На початку 1661 року польський сейм публічно відзначив заслуги Чарнецького. Взимку 1662—1663 років брав участь в засіданнях Сенату у Львові. В 1664 році брав участь у битві біля Пирогівки з об'єднаним московським військом під командуванням Григорія Ромодановського та козацьким — лівобережного гетьмана Івана Брюховецького.

Король Ян II Казимир наділив Чарнецького титулами і багатствами, хоча самого Чарнецького звинувачували у збагаченні зі здобутих трофеїв, викупів за полонених, збирання контрибуції з міщан Кракова перед здачею шведам. Лише у 1665 році був призначений польним гетьманом коронним.

Після взяття Суботова наказав віддати міщан татарам.^[8] За його власними словами замордував понад 100 тисяч мирного населення України.

Як військовий радник короля Яна II Казимира керував безрезультатною облогою Глухова у січні—лютому 1664 року.

Загинув від вогнепального поранення через 6 тижнів під час облоги Ставищ, де після взяття містечка він наказав вирізати всіх його жителів. Тоді разом з дітьми було знищено близько 16000 осіб.^[11]

За однією з версій, після знищення військами під його проводом Суботова наказав витягнути тіла Богдана Хмельницького^[8] та його сина Тимоша з родинної гробниці, спалити, попіл зарядити у гармату та вистрелити.^[12]

Каштелян київський (1652), староста: канівський (до 1663),^[13] ковельский (1655), ратненський, тикоцинський (1659), реґіментар (1656), воєвода руський (з 1657 року), староста воєвода київський (1664), польний гетьман коронний (1665).

• 
  Стефан Чарнецький (1798)
• 
  Стефан Чарнецький (невідомий художник XIX століття)
• 
  Стефан Чарнецький (портрет пензля Леона Каплінського, 1863)

• Дашкевич Я. Павло Тетеря // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В. А. Смолій. — Київ : Варта, 1994. — С. 253—283. — ISBN 5-203-01639-9.
• Мицик Ю. Чарнецький Стефан // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 486. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Чарнецький Стефан // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1984. — Кн. 2, [т. 10] : Хмельницький Борис — Яцків. — С. 3695. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Радослав Сікора. З історії польських крилатих гусарів = Z dziejów Husarii / Р. Сікора; пер. з пол. Л. Лисенко. — Київ : Дух і літера, 2012. — 96 с. — ISBN 978-966-378-260-7.
• Радослав Сікора. Крилаті гусари Яна Собеського / Р. Сікора; пер. з пол. Л. Лисенко. — Київ : Дух і літера, 2013. — 103 с. — ISBN 978—966—378—311—6.
• Czapliński W. Czarniecki Stefan, h. Łodzia (1599—1665) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1938. — T. IV/2, zeszyt 17. — S. 208—211. (пол.)

• Чарнецький Стефан // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 716-717.
• Ю. А. Мицик. Чарнецький (Czarniecki) Стефан // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — Київ : Інститут історії України НАН України, 2016. — С. 303—304. — ISBN 978-966-02-7783-0.
• Чарнецкі Стефан // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2042. — 1000 екз.
• відеоісторія про Облогу Ставищ 1664 року військами Стефана Чарнецького на основі мапи з хроніки «Theatrum Europaeum» (т. 9, Франкфурт-на-Майні, 1672).

Попередник Станіслав Лянцкоронський

Воєвода руський 1657-1664

Наступник Станіслав Ян Яблоновський

Попередник Іван Виговський

Воєвода Київський 1664-1665

Наступник Міхал Станіславський

Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.