Старі Безрадичі

село Старі Безрадичі
Герб Прапор
Країна	Україна
Область	Київська область
Район	Обухівський
Тер. громада	Козинська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA32120070120010675
Облікова картка	село Старі Безрадичі
Основні дані
Засноване	1705
Населення	628
Площа	0,032 км²
Густота населення	19625 осіб/км²
Поштовий індекс	08714
Телефонний код	+380 4572
Географічні дані
Географічні координати	50°9′31″ пн. ш. 30°34′2″ сх. д. / 50.15861° пн. ш. 30.56722° сх. д.
Середня висота над рівнем моря	131 м
Водойми	струмки: Шпіль, Аршинка; річка Стугна
Місцева влада
Адреса ради	08714, с. Старі Безрадичі
Карта
Старі Безрадичі
Старі Безрадичі
Мапа
Старі Безрадичі у Вікісховищі

Старі Безрадичі — село в Україні, в Обухівському районі Київської області. Населення становить 628 осіб.

Селом течуть струмки Шпіль та Аршинка.

У лазуровому щиті на золотій землі зелені ялини, поверх усього зелений пагорб, увінчаний золотою дерев'яною фортецею і обтяжений золотою дорогою, поверх якої золотий перекинутий лук і дві срібні стріли, покладені в косий хрест.^[1]

Одні дослідники, що досліджували давньоруське городище на території Старих Безрадич, відносять селище до літописного міста Торська, закладеного Володимиром Хрестителем на Стугні 988 року і зруйнованого половцями в 1093 року, інші ототожнюють його з давньоруським «городком» Тумашем. Місцева ж легенда походження назви Старих Безрадичів виходить з подій, пов'язаних з городом Торчем. Легенда оповідає, що коли половці облягли Торчеськ влітку 1093 року, обложені торки попросили допомоги у київського князя Святополка. Той прислав її, але поки воїни, що прийшли на допомогу, радилися біля стін Торчеська, половці напали на них зненацька і потопили їх у стугнянському болоті. Від того, що русичі там тоді виявилися безпорадними, і пішла назва Безрадичі.

У писемних документах Безрадичі згадуються у XVI столітті з привілеї, датованої 1554 роком, дізнаємося, що князь Богуш Федорович Корецький подарував Безрадичі Києво-Печерській лаврі, а архімандрит Мелетій Хребтович у 1580 році виклопотав у короля Баторія грамоту на побудову замку і заселення міста Безрадичів. При цьому жителям міста королівською грамотою надавалося магдебурзьке право на вільну торгівлю і на один річний ярмарок.

Безрадичі Нові й Старі, разом з хутором Козином, належали Печерській лаврі понад 220 років. Крім маєтків монастирських були в них і маєтки власницькі. Так 1631-го року зем'яни брати Павші — Богуфал і Шимон мали маєстат у Підгірцях і Безрадичах. У цьому ж, 1631 році, тримав у Безрадичах 4 дими, 3 городники і 2 убогі хижини архімандрит Печерської Лаври Петро Могила (засновник Києво-Могилянської академії).

Після секуляризації монастирських земель (1787 рік), Безрадичі відійшли до державного майна, а їх жителі стали казенними селянами.

1863 року у Старих Безрадичах мешкало 766 жителів. 1887 року в Нових і Старих Безрадичах мешкало 2000 душ казенних селян. 1900 року у Старих Безрадичах в 315 дворах проживало 1719 мешканців, 1925 десятин землі належали казенним селянам. У селі були: однокласна парафіяльна школа, 22 вітряки, в кожному з яких трудився один мірошник, казенна винна лавка.

У 1919 році безрадичівці підтримували повстанський рух зелених. 1923 року Старі Безрадичі увійшли до Обухівського району. В 1920-их роках у селі організовуються товариства спільного обробітку землі (ТСОЗи), які переросли в колективні господарства і артілі.

В 1932—1933 роках село Старі Безрадичі разом з іншими селами цієї сільської ради було підпорядковане Обухівському району. Кількість дворів у Старих Безрадичах становила 315. В них проживало 1700 мешканців, померли з голоду близько 350 осіб. У 2007 році споруджено меморіальний комплекс: три хрести і мармурова плита з написом: «Жертвам Голодомору 1932—1933 років».^[2].

Тим не менш, 500 мешканців села боролись на фронтах Німецько-радянської війни, 250 з них нагороджені орденами і медалями, 362 — не повернулися з ратного полю.

Біля Старих і Нових Безрадичів, в урочищах Містечко і Стрілка виявлено поселення трипільської культури (IV–III тисячоліття до н. е.), поселення Черняхівської культури, досліджено курганний могильник, поселення та городище часів княжої Русі. В Безрадичах знайдено срібні римські монети Трояна, Антонія Пія, Фаустини, Комода.

Релігійна громада села Старі Безрадичі Обухівського району (Київщина) 8 червня 2024 року під час зборів одностайно проголосувала за перехід Свято-Успенської парафії з УПЦ до Православної Церкви України (ПЦУ)^[3]Юридичні зміни завершилися 31 липня 2024 року, коли парафія офіційно отримала документи про перереєстрацію статуту^[4].

• 
  Панорама окраїни села
• 
  Панорама місцевості на краю села
• 
  Давньоруське городище в с.Старі Безрадичі. Меморіальні знаки
• 
  Давньоруське городище в с.Старі Безрадичі. Вид з дитинця.
• 
  Давньоруське городище в с.Старі Безрадичі. Вид на село
• 
  Давньоруське городище в с.Старі Безрадичі. Вал дитинця
• 
  Городище «Городок» (пам'ятка природи)
• 
  Городище «Городок» (пам'ятка природи)
• 
  Церква
• 
  Школа
• 
  Клуб
• 
  Меморіал Німецько-радянської війни.

• Коваль Анатолій Олександрович (1985—2016) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Лісовий Василь Семенович (1937—2012) — український філософ, громадський діяч, дисидент, політв'язень.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

• Домотенко Ю. К., Попович В. С. «Обухівщина '96. Адміністративно-історичний довідник», Обухів 1996.

• Старі Безрадичі на сайті Верховної Ради^{[недоступне посилання з травня 2019]}
• Bezradycze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 163. (пол.)
• Екологічна катастрофа в Старих Безрадичах на facebook.com

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.