YaChudo

Стадницькі

Переглядів: 0. Оновлено 28.10.2026.

Стадницькі
Герб роду
Держава Польща Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Стадницькі у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Стадницькі гербу Шренява (пол. Stadnicki) — шляхетський рід Королівства Польського. Представлений спочатку в Краківському та Руському воєводствах, пізніше — у Подільському. Дідичне володіння — Жмиґрод (пол. Żmigród). Тривалий час були власниками смт Немирів.

Походження прізвища

Згідно з сімейною легендою, предки роду мали чарівного коня, який, будучи проданий, повертався додому, ведучи з собою табун коней (пол. stado koni). Від того ніби-то пішло прізвище Стадницькі. На цей сюжет була написана картина відомого польського художника доби романтизма Януарія Суходольського, яка знаходилася у маєтку Стадницьких в Отрокові[1].

Представники


  • Анджей Самуель — любачівський каштелян, похований в Ліську




  • Антоній — староста остшешувський та вишогрудський, друга дружина — Тереса з Потоцьких г. Шренява, донька Францішека
    • Францішек (1742—1810) — син Тереси, староста остшешувський, барський конфедерат, у 1783 році отримав титул австрійського графа, дружина — Тереса Венжик
      • Антоній Вацлав Міхал Еґідіуш Франціщек (1771, Опатув, Серадзьке в-во-1836) — зем'янин, історик, дружина — Юзефа з Яблоновських[3]
        • Александер — історик, член Галицького станового сейму[4]
        • Казімеж Пйотр Геронім — історик, правник, не одружився[5]
  • Ксаверій Стадницький, дружина Розалія з Модзелевських
    • Владислав Стадницький (1829—?), власник с. Отроків, дружина Марія Дзялинська (1851—?) з м.Троянів[6].

Примітки

  1. ↑ Otroków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 762. (пол.)
  2. ↑ E. Janas, W. Kłaczewski, J. Kurtyka, A. Sochacka (opracowali). Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków. — Kórnik, 1998. — 243 s. — S. 91. — ISBN 83-85213-00-7 całość, ISBN 83-85213-22-8. (пол.)
  3. ↑ початок S. 374.
  4. ↑ S. 368—369.
  5. ↑ S. 403—405.
  6. ↑ ДАЖО. Метрична книга костелу Троянів. Шлюб, с. 64

Джерела


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).