Отроків
| село Отроків | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна | |||||
| Область | Хмельницька область | ||||
| Район | Кам'янець-Подільський район | ||||
| Тер. громада | Новоушицька селищна територіальна громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA68020190380082886 | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1786 | ||||
| Населення | 557 | ||||
| Площа | 1,647 км² | ||||
| Густота населення | 338,19 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 32620 | ||||
| Телефонний код | +380 3847 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 48°47′47″ пн. ш. 27°7′1″ сх. д. / 48.79639° пн. ш. 27.11694° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
242 м | ||||
| Водойми | Ушиця | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 32620, Хмельницька обл., Новоушицький р-н, с. Отроків | ||||
| Карта | |||||
Отроків | |||||
Отроків | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Отро́ків — село в Україні, у Новоушицькій селищній територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Назва
Існують три версії походження назви села:
- легенда, пов´язана з трьома хлопцями (отроками);
- по назві річки Отроківки, джерело якої знаходиться в отроківському яру;
- завдяки печерному скіту, у якому проживали ченці XVI-XVII ст.
Географія
Подільське село Отроків розташоване на високому березі річки Ушиця, у яру якої знаходиться село Притулівка, котре межує з Отроковом. Відстань до районного центру шосейними шляхами 61,5 кілометра.
Історія


Археологічні знахідки, що зберігаються у Новоушицькому селищному музеї — кам'яні скребки, наконечники до стріл, проколки, — свідчать, що люди оселилися в цих землях ще в епоху мезоліту (середня кам'яна доба). Є також знахідки черняхівської культури (ІІ-V ст. н.е.).
Існує версія, що Отроківський замок, рештки мурів і одна башта якого уціліли й до наших часів, був заснований у Литовську добу (ХІІІ-XIV ст.).
Село Отроків засновано у XVII столітті на місці невеличкого хутору.
Відомо, що 1736 році Миньковецький ключ купив польський магнат Войцех Мархоцький.
У 1788 році село Отроків отримав у спадщину племінник Войцеха Мархоцького — Ігнацій Сцибор-Мархоцький, засновник так званої Миньковецької держави. У цей час Отроків досяг найбільшого розквіту, він займав друге місце за значимістю у Миньковецькому ключі після Миньківців і вважався найрозкішнішою резиденцією Ігнація Сцибор-Мархоцького.
У цей час був перебудований або збудований величний замок у середньовічному стилі, закладено парк. Замок згорів під час пожежі 1826 року.
У 1807 році в селі зведена православна церква святої Параскеви.
Після того як Російська імперія конфіскувала маєток в сина Ігнація, Кароля Мархоцького, село перейшло у власність роду Стадницьких.
У кінці ХІХ століття у маєтку графа Владислава Стадницького зберігалася бібліотека з великою кількістю стародруків, переважно релігійного змісту, багата колекція рукописів, цінна колекція польської нумізматики та галерея сімейних портретів родини Стадницьких, а також дві картини пензля відомого польського художника доби романтизму Януарія Суходольського. Також у маєтку була конюшня з породистими конями. У селі працювала шахта по видобутку фосфатів[1].
Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.
Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій.
Жителі зазнали сталінських репресій, потерпали від голодомору 1932–33 років.
З 1991 року в складі незалежної України.
20 серпня 2015 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Новоушицької селищної територіальної громади[2], до цього органом місцевого самоврядування була Отроківська сільська рада.
До адміністративної реформи 19 липня 2020 року село належало до Новоушицького району, після увійшло до складу Кам'янець-Подільського району[3].
Населення
- кількість дворів 268;
- кількість населення 552, у т. ч.:
- дітей дошкільного віку 18;
- дітей шкільного віку 57;
- громадян пенсійного віку 129.
Символіка
Герб
Щит поділений на дві частини. Верхня частина лазурового кольору, на якій зображено три соснові гілочки – це символ хвойного лісу, який росте на території. Біла горизонтальна смужка – дорога до маєтку, що веде через ліс та має давню назву «Біла Вежа». У центрі щита зображені ворота білого кольору – це в'їзна брама маєтку пана Мархоцького.
Прапор
Прямокутне полотнище, яке поділене на три прямокутні частини. Верхня частина – блакитного кольору, середня – білого, нижня – зеленого із маєтком пана Мархоцького по центру. Блакитний колір символізує небо та вдосконалення духу. Білий колір - дорога до маєтку, що веде через ліс та має давню назву «Біла Вежа».
Пам'ятки
Пам'ятки архітектури:
- Отроківський замок (ХІІІ-XIV ст.);
- тріумфальна арка XVIII-XIX ст.;
- в'їзна брама на форум XVIII-XIX ст.; ;
- колодязь на форумі XVIII-XIX ст.;
- замкова башта та рештки замкових мурів;
- руїни поміщицького маєтку XX;
- церква Параскеви Сербської 1807 р. с залишками фресок;
- млин XIX ст.
Пам'ятки садово-паркового мистецтва:

- дві штучні печери-гроти, одна з яких правдоподібно створена з печерного скиту XV-XVI ст.;
- Отроківський дендропарк XVIII-XIX ст.;
- руїни альтанки над нижньою гротою (XVIII-XIX ст.).
Пам'ятки природи:
- камінь-скеля «Сивий монах»;
- джерело під назвою «Голова»;
- 200-річний велетенський бук.
Світлини
-
Дорожній знак при в'їзді в село -
Комплекс споруд садиби Мархоцького -
-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Див. також
- Поділля — історико-географічна область.
Примітки
- ↑ Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom VII - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl. с. 762. Процитовано 10 липня 2022.
- ↑ Рішення Хмельницької обласної ради від 20 серпня 2015 року № 47-34/2015 «Про утворення Новоушицької селищної об'єднаної територіальної громади і призначення перших місцевих виборів депутатів Новоушицької селищної ради об'єднаної територіальної громади та Новоушицького селищного голови»
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Посилання
- Otroków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 762. (пол.)
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
