Отроків

село Отроків
Герб Прапор
Вигляд на село
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Кам'янець-Подільський район
Тер. громада	Новоушицька селищна територіальна громада
Код КАТОТТГ	UA68020190380082886
Основні дані
Засноване	1786
Населення	557
Площа	1,647 км²
Густота населення	338,19 осіб/км²
Поштовий індекс	32620
Телефонний код	+380 3847
Географічні дані
Географічні координати	48°47′47″ пн. ш. 27°7′1″ сх. д. / 48.79639° пн. ш. 27.11694° сх. д.
Середня висота над рівнем моря	242 м
Водойми	Ушиця
Місцева влада
Адреса ради	32620, Хмельницька обл., Новоушицький р-н, с. Отроків
Карта
Отроків
Отроків
Мапа
Отроків у Вікісховищі

Отро́ків — село в Україні, у Новоушицькій селищній територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Існують три версії походження назви села:

• легенда, пов´язана з трьома хлопцями (отроками);
• по назві річки Отроківки, джерело якої знаходиться в отроківському яру;
• завдяки печерному скіту, у якому проживали ченці XVI-XVII ст.

Подільське село Отроків розташоване на високому березі річки Ушиця, у яру якої знаходиться село Притулівка, котре межує з Отроковом. Відстань до районного центру шосейними шляхами 61,5 кілометра.

Археологічні знахідки, що зберігаються у Новоушицькому селищному музеї — кам'яні скребки, наконечники до стріл, проколки, — свідчать, що люди оселилися в цих землях ще в епоху мезоліту (середня кам'яна доба). Є також знахідки черняхівської культури (ІІ-V ст. н.е.).

Існує версія, що Отроківський замок, рештки мурів і одна башта якого уціліли й до наших часів, був заснований у Литовську добу (ХІІІ-XIV ст.).

Село Отроків засновано у XVII столітті на місці невеличкого хутору.

Відомо, що 1736 році Миньковецький ключ купив польський магнат Войцех Мархоцький.

У 1788 році село Отроків отримав у спадщину племінник Войцеха Мархоцького — Ігнацій Сцибор-Мархоцький, засновник так званої Миньковецької держави. У цей час Отроків досяг найбільшого розквіту, він займав друге місце за значимістю у Миньковецькому ключі після Миньківців і вважався найрозкішнішою резиденцією Ігнація Сцибор-Мархоцького.

У цей час був перебудований або збудований величний замок у середньовічному стилі, закладено парк. Замок згорів під час пожежі 1826 року.

У 1807 році в селі зведена православна церква святої Параскеви.

Після того як Російська імперія конфіскувала маєток в сина Ігнація, Кароля Мархоцького, село перейшло у власність роду Стадницьких.

У кінці ХІХ століття у маєтку графа Владислава Стадницького зберігалася бібліотека з великою кількістю стародруків, переважно релігійного змісту, багата колекція рукописів, цінна колекція польської нумізматики та галерея сімейних портретів родини Стадницьких, а також дві картини пензля відомого польського художника доби романтизму Януарія Суходольського. Також у маєтку була конюшня з породистими конями. У селі працювала шахта по видобутку фосфатів^[1].

Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.

Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій.

Жителі зазнали сталінських репресій, потерпали від голодомору 1932–33 років.

З 1991 року в складі незалежної України.

20 серпня 2015 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Новоушицької селищної територіальної громади^[2], до цього органом місцевого самоврядування була Отроківська сільська рада.

До адміністративної реформи 19 липня 2020 року село належало до Новоушицького району, після увійшло до складу Кам'янець-Подільського району^[3].

Станом на 1 лютого 2007 року:

• кількість дворів 268;
• кількість населення 552, у т. ч.:
  • дітей дошкільного віку 18;
  • дітей шкільного віку 57;
  • громадян пенсійного віку 129.

Щит поділений на дві частини. Верхня частина лазурового кольору, на якій зображено три соснові гілочки – це символ хвойного лісу, який росте на території. Біла горизонтальна смужка – дорога до маєтку, що веде через ліс та має давню назву «Біла Вежа». У центрі щита зображені ворота білого кольору – це в'їзна брама маєтку пана Мархоцького.

Прямокутне полотнище, яке поділене на три прямокутні частини. Верхня частина – блакитного кольору, середня – білого, нижня – зеленого із маєтком пана Мархоцького по центру. Блакитний колір символізує небо та вдосконалення духу. Білий колір - дорога до маєтку, що веде через ліс та має давню назву «Біла Вежа».

Пам'ятки архітектури:

• Отроківський замок (ХІІІ-XIV ст.);
• тріумфальна арка XVIII-XIX ст.;
• в'їзна брама на форум XVIII-XIX ст.; ;
• колодязь на форумі XVIII-XIX ст.;
• замкова башта та рештки замкових мурів;
• руїни поміщицького маєтку XX;
• церква Параскеви Сербської 1807 р. с залишками фресок;
• млин XIX ст.

Пам'ятки садово-паркового мистецтва:

• дві штучні печери-гроти, одна з яких правдоподібно створена з печерного скиту XV-XVI ст.;
• Отроківський дендропарк XVIII-XIX ст.;
• руїни альтанки над нижньою гротою (XVIII-XIX ст.).

Пам'ятки природи:

• камінь-скеля «Сивий монах»;
• джерело під назвою «Голова»;
• 200-річний велетенський бук.

• Поділля — історико-географічна область.

• Otroków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 762. (пол.)