Спокута

Спокута, викуплення або виправлення провини – це концепція дії особи, яка вживає заходів для виправлення попереднього проступку зі свого боку, або шляхом прямих дій для скасування наслідків цього вчинку, еквівалентних дій, щоб зробити добро іншим, або іншого вираження почуття каяття. Спокута «тісно пов'язана з прощенням, примиренням, горем, каяттям, покаянням, відшкодуванням та провиною». Її можна розглядати як необхідний крок на шляху до спокути. Експіація – це пов'язана концепція усунення провини, зокрема скасування гріха чи інших провин у релігійному контексті.

Слова «спокута» та «атонітинг» походять від дієслова «atone», що походить від середньоанглійського слова «attone» або «atoon» (що означає «узгоджений» або «одноразово»). Слово «експіація» пов'язане з дієсловом «expiate», яке походить від латинського «expio», що означає «спокутувати» або «очищати жертвою», від «ex-» («виходити») та «pio» («очищати», «робити благочестивим»).

У правових системах концепція спокути відіграє важливу роль стосовно кримінального правосуддя, де вона вважається однією з основних цілей кримінальної реабілітації.^[1]

У релігії спокута — це «духовне поняття, яке з незапам’ятних часів досліджується в біблійних та кабалістичних текстах»^[2], тоді як «історії про спокуту є повсюдними в релігійному дискурсі, а мова спокути, по суті, свідчить про спасительний поворот».^[3]

До релігійних понять належать:

• Спокута в юдаїзмі — процес прощення або помилування провини. У рабинському юдаїзмі люди досягають спокути через покаяння, іноді після якого відбувається певна комбінація сповіді, відшкодування, випробувань (неприємного життєвого досвіду), досвіду смерті або інших факторів.
  • Ще одним аспектом спокути є святкування Йом-Кіпур (самого дня, на відміну від храмової служби, що проводиться в цей день), також відомого як «День Спокути», що є біблійним/єврейським святом.
• Спокута в християнстві, у західній християнській теології, описує вірування, що люди можуть примиритися з Богом через жертовні страждання та смерть Христа . Спокута стосується прощення або помилування гріха загалом і первородного гріха зокрема через страждання, смерть і воскресіння Ісуса, Протягом століть християни використовували різні метафори та давали різні пояснення спокути, щоб висловити, як спокута може діяти. Церкви та конфесії можуть по-різному ставитися до метафори або пояснення, які вони вважають найбільш точними для своєї богословської перспективи; проте всі християни наголошують, що Ісус є Спасителем світу, і через його смерть гріхи людства були прощені, що уможливило примирення між Богом та його творінням . У християнстві історично існують три або чотири основні теорії того, як така спокута може діяти:
  • Теорія викупу / Christus Victor (які різні, але загалом розглядаються разом як патристичні або «класичні», використовуючи номенклатуру Густава Аулена, теорії, стверджуючи, що це були традиційні розуміння ранніх Отців Церкви );
  • Теорія задоволення, розроблена Ансельмом Кентерберійським (названа Ауленом «схоластичною» точкою зору);
  • Теорія морального впливу — концепція, розроблена в епоху Просвітництва, яку Олен назвав «суб'єктивним» або «гуманістичним» поглядом і яку вважав передбаченою — як критику погляду на задоволення — Пітером Абеляром.
  • Інші теорії включають теорію рекапітуляції, теорію «спільного спокути» та теорію цапа-відбувайла.
  • Додаткові погляди включають урядовий погляд, погляд на заміщення покаранням та замісне спокутування.
• Праяшчітта — практика в індуїзмі, під час якої людина виконує обряди для спокутування своїх гріхів, такі як медитація та паломництва.
• Тауба в ісламі, де людина повинна спокутувати свої гріхи проти Бога та всіх, кому вона завдала шкоди.
• «Нація Ісламу» відзначила День Спокути, який було встановлено під час Маршу мільйона чоловіків у Вашингтоні, округ Колумбія, 16 жовтня 1995 року. У цей день чорношкірі чоловіки поклялися утримуватися від злочинів, наркоманії, зловживань або будь-якої форми насильства, не вживаючи заходів самооборони. Клятва також включала обіцянку підтримувати чорношкірий бізнес і митців та уникати мізогіністичної мови.

Поняття спокути існують також в інших релігійних уявленнях. Наприклад, у культурах корінних американців та метисів Америки, «оскільки гріх і провина є одними з головних причин хвороб та дезадаптації... сповідь, спокута та відпущення гріхів є поширеними ритуалами, що застосовуються під час лікування. У деяких випадках спокута здійснюється через молитву або покаяння; в інших — може передбачати очищення тіла, яке здійснюється шляхом обтирання тіла гілками розмарину або окроплення його свяченою водою».^[4]

Концепції універсалістського спокутування можуть виходити за межі всіх релігій, як-от концепція необмеженого спокутування — вчення про те, що спокутування не має меж, — та концепція універсального примирення — вчення про те, що всі зрештою отримають спасіння.

Програми «Дванадцять кроків» передбачають етап спокути або «виправлення ситуації» (кроки 8 і 9).

• Відпущення гріхів
• Умилостивлення, іноді поєднується зі спокутою та викупленням

• A Critique of Penal Substitution Atonement Theory and Its Influence on the American Death Penalty

1. ↑ Theodore Millon, Melvin J. Lerner, Irving B. Weiner, Handbook of Psychology, Personality and Social Psychology (2003), p. 552.
2. ↑ Ruth Williams, "Atonement", in David A. Leeming, Kathryn Madden, Stanton Marlan, Encyclopedia of Psychology and Religion: L-Z (2009), p. 83.
3. ↑ Paul Wink, Jonathan M. Adler, and Michelle Dillon, "Developmental and narrative perspectives on religious and spiritual identity for clinicians", in Jamie Aten, Kari O'Grady, Everett Worthington, Jr., eds., The Psychology of Religion and Spirituality for Clinicians (2013), Ch. 3, p. 51.
4. ↑ Manuel Ramirez III, Multicultural/Multiracial Psychology: Mestizo Perspectives in Personality and Mental Health (1998), p. 174.