YaChudo

Софія Римська

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

Зображення
ГромадянствоСтародавній Рим[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата народженняIII століття Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті137[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смертіРим Редагувати інформацію у Вікіданих
ДитинаElpis of Romed Редагувати інформацію у Вікіданих
Статус канонізаціїсвятий[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
День святого30 вересня Редагувати інформацію у Вікіданих
Член уIce Saintsd Редагувати інформацію у Вікіданих
Історичний періодРимська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Софія Римська у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Свята Софія Римська — ранньохристиянська мучениця, яку шанували багато церков. В агіографічній традиції вона ототожнюється з постаттю Софії Медіоланської, матері святих Віри, Надії та Любові (давньогрецькою: Pistis, Elpis та Agape[4], латинською: Fides, Spes та Caritas[5]), шанування якої засвідчено з VI століття.

Однак існують суперечливі агіографічні традиції; одна традиція[6] вважає Софію мученицею під час гоніння Діоклетіана (303/4). Це суперечить набагато поширенішій агіографічній традиції (BHL 2966, також збереглася в грецькій, вірменській та грузинській версіях), яка поміщає Софію, матір Віри, Надії та Любові, в часи Адріана (II століття) та повідомляє про її смерть, оплакуючи своїх дочок-мучениць.[7] Крім того, дискутується не лише те, яка агіографічна традиція є правильною, але й те, чи базується вона на реальній історії, чи на ненадійних текстах, які створили міф, що відображав релігійну думку того часу.[8][9] Кажуть, що її мощі були перенесені до монастиря в Ешау, Ельзас, у 778 році,[10] а звідти її культ поширився до Німеччини. Acta Sanctorum повідомляє, що її свято 15 травня засвідчене в німецьких, бельгійських та англійських требниках XVI століття.[11]

Римо-католицька агіографія раннього Нового часу намагалася ідентифікувати Святу Софію, шановану в Німеччині, за допомогою різних записів про мучеників на ім'я Софія, записаних у ранньосередньовічний період. Серед них є запис часів Папи Сергія II (IX століття), який повідомляє про напис, що згадує діву-мученицю на ім'я Софія у головному вівтарі церкви Сан-Мартіно-аї-Монті.[11] Саксер (2000) припускає, що її шанування справді могло виникнути наприкінці шостого століття, ґрунтуючись на таких написах четвертого-шостого століть.[7]

Завдяки своєму святкуванню 15 травня, Софія стала однією з «Крижаних святих», святих, чиї свята традиційно пов'язують з останньою можливістю заморозків у Центральній Європі. У Німеччині вона відома як kalte Sophie «холодна Софія»[12], а в Словенії як poscana Zofka «мокра Софія»[13][14][15][16] або mokra Zofija «мокра Софія».[17][18]

Російська іконографія Софії Мучениці з трьома дочками: Вірою, Надією та Любов'ю, яка датується XVI століттям.

Софію зображено на колоні в нефі собору Святого Стефана у Відні; вона датується XV століттям.[12]

Агіографічні традиції

Найкраще засвідчений наратив зазвичай датується VII—VIII століттями, але дія відбувається за часів правління язичницького імператора Адріана (117—138).[19][4] У цій версії Софія — благочестива вдова в Римі, яка виховує своїх трьох дочок, Пістіс (Віру), Елпіс (Надію) та Агапу (Любов), у християнській вірі.[4] Викликаних до Адріана через їхні релігійні переконання, дівчат допитують і катують. Дванадцятирічну Віру шмагають, спалюють, а потім обезголовлюють.[4] Десятирічну Надію та дев'ятирічну Любов кидають у піч, а потім також обезголовлюють.[4] Їхню матір змушують спостерігати за їхніми тортурами та смертю, але вона закликає їх залишатися вірними своїм християнським переконанням навіть у стражданнях.[4] Саму Софію не катують і не стратять; натомість вона бере тіла своїх дочок, ховає їх і продовжує молитися біля їхньої гробниці, поки не захоче померти через три дні через своє горе.[4] Потім її поховали в тій самій могилі, що й її доньок,[4] на Аврелієвій дорозі.[5][20] Ця традиція підкреслює роль Софії як матері, чий траур створює духовне мучеництво, навіть якщо вона не помирає через судову страту.[21]

В іншій версії історії розповідається, що Софію також стратили після її дочок і поховали на Аппієвій дорозі.[20] У цій історії часто використовуються їхні латинські назви: Sapientia, Fides, Spes та Caritas;[5] за Римським мартирологом. Існує кілька гробниць, присвячених Софії та її трьом дочкам.[5] Хоча це питання обговорюється, їхню історію часто називають міфом або легендою, що виникла завдяки християнському віруванню в те, що «Віра, Надія та Любов є плодом або потомством Софії-Мудрості».[22]

Сучасна наука

Сучасні наукові дослідження досліджували роль материнства в історії Софії та її дочок.[23][21] Дослідник Христодулос Папаварнавас, який вивчає візантійську літературу, зазначає, що зображення Софії як матері трьох мучеників відповідає шаблонам, поширеним у візантійській агіографії, де материнські фігури часто використовуються для висвітлення тем віри, витривалості та морального повчання.[21]

Дослідження материнства в оповідях про мучеництво також зазначають, що такі елементи, як пологи та батьківське горе, часто з'являються в символічних формах.[21] Материнство представлено як передумова святості, оскільки саме акт виховання, терпіння болю, а потім, зрештою, розлуки зі своїми дітьми стає частиною духовного шляху мученика.[21] Ці риси розуміються як частина літературних умовностей жанру, а не як достовірні історичні деталі.[23]

У цьому контексті вчені розглядають материнські аспекти історії Софії як один із прикладів у ширшій традиції.[23][21] Їхня увага, як правило, зосереджена на тому, як її роль функціонує в наративних рамках візантійської літератури про мучеників, а не на визначенні того, чи відображають ці розповіді історичні події.[23]

Свята Мудрість

Існує давня тенденція ототожнювати Софію Римську з теологічною Святою Софією («Святою Мудрістю»), божественною Мудрістю Бога.[9] Літургійна традиція іноді пов'язує чесноти віри, надії та милосердя з Мудрістю, а самі імена дочок походять від Першого послання святого Павла до Коринтян (1 Кор. 13).[24] Пізніші письменники та церковні присвяти іноді трактують Софію як втілення божественної Мудрості, тоді як інші відрізняють історичну (або легендарну) мученицю від абстрактного богословського поняття.[7][5][9] Це не одне й те саме, і багато церков, які вважаються названими на честь Святої Софії Римської, насправді названі на честь концепції Святої Софії-мудрості.[5]

Церкви

Свята Софія, Ербах

До церков, присвячених Софії Римській, належать:

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118798014 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ VIAF — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
  3. ↑ Dictionary of Women Worldwide: 25,000 Women Through the Ages / A. Commire, D. Klezmer — Detroit: (untranslated), Yorkin Publications, 2006. — 2572 p. — ISBN 978-0-7876-7585-1
  4. ↑ а б в г д е ж и Papavarnavas, Christodoulos (15 жовтня 2018). The Greek Martyrdom of *Pistis, Elpis and Agape, daughters of Sophia. The Cult of Saints in Late Antiquity. Архів оригіналу за 17 листопада 2025.
  5. ↑ а б в г д е Alban Butler; Michael J. Walsh (1985). Butler's Lives of the saints. vol. 3.
  6. ↑ Joachim Schäfer: Sophia von Mailand. Ökumenisches Heiligenlexikon
  7. ↑ а б в V. Saxer, «Sophia v. Rom» in: Lexikon für Theologie und Kirche vol. 9 (1993), 733f.
  8. ↑ Bonner, Gerald (1966). Review of Mélanges offerts à Mademoiselle Christine Mohrmann. The Journal of Theological Studies. 17 (1): 179—181. ISSN 0022-5185.
  9. ↑ а б в Fiene, Donald M. (1989). What is the Appearance of Divine Sophia?. Slavic Review (англ.). 48 (3): 449—476. doi:10.2307/2498998. ISSN 0037-6779.
  10. ↑ Translation of Relics of Sts. Faith, Hope, Charity and their mother Sophia celebrated near Strasbourg. pravoslavie.ru. Процитовано 5 квітня 2017.
  11. ↑ а б Carnandet (ed.), Acta Sanctorum vol. 16 (1866), p. 463.
  12. ↑ а б Софія Римська. // Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon1=Hamm, 1975. 2., unveränderte Auflage Hamm 1990.}}.Kategorie:Wikipedia:Vorlagenfehler/Vorlage:BBKL
  13. ↑ Baš, Angelos (2004). Slovenski etnološki leksikon. Ljubljana: Mladinska knjiga. с. 449.
  14. ↑ Frančič, Franjo; Osti, Josip (2008). Kam se skrijejo metulji pred dežjem: izbrane kratke proze. Ljubljana: Mladinska knjiga. с. 78.
  15. ↑ Bauer, Marjan (10 лютого 2012). Češnje zorijo pozimi. Finance. Процитовано 23 серпня 2020.
  16. ↑ Fajfar, Tone (1996). Odločitev: Spomini in partizanski dnevnik. Ljubljana: Ljudska pravica. с. 480.
  17. ↑ Pavček, Tone (1997). Čas duše, čas telesa. Knjižna zadruga: Ljubljana. с. 198.
  18. ↑ Keber, Janez (1988). Leksikon imen. Celje: Mohorjeva družba. с. 398.
  19. ↑ Papavarnavas, Christodoulos (Червень 2016). The Role of the Audience in the Pre-Metaphrastic Passions. Analecta Bollandiana. 134 (1): 66—82. doi:10.1484/J.ABOL.4.03384. ISSN 0003-2468.
  20. ↑ а б Pallen, Conde B. The Catholic Encyclopedia: The new Catholic dictionary a complete work of reference on every subject in the life, belief, tradition, rites, symbolism, devotions, history, biography, laws, dioceses, missions, centers, institutions, organizations, statistics of the church and her part in promoting science, art, education, social welfare, morals and civilization. General Historical Collection.
  21. ↑ а б в г д е Papavarnavas, Christodoulos (2023). Holy Mothers in Pain: Childbearing and Breastfeeding in Byzantine Martyrdom Narratives. Byzantinoslavica. doi:10.58377/byzslav.2023.5. ISSN 0007-7712 — через Digital Library of Sciences of the Czech Republic.
  22. ↑ Baring-Gould, Sabine (1898). The Lives of the Saints (англ.). J. C. Nimmo.
  23. ↑ а б в г Papavarnavas, Christodoulos (2021). Gefängnis als Schwellenraum in der byzantinischen Hagiographie: Eine Untersuchung früh- und mittelbyzantinischer Märtyrerakten (German) . De Gruyter. ISBN 9783110725780.
  24. ↑ Sebo, A (2018). A Holy Matron and Her Daughters: Saint Sophia in Late Medieval Hungary (PDF). Medieval Studies at Central European University.
  25. ↑ Pfarrkirche St. Sophia. Katholisch Bistum Mainz. Mainz: Bistum Mainz. Архів оригіналу за 19 червня 2025. Процитовано 17 листопада 2025.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).