Софер

Софер (фінік. , — «писар») — представник однієї з категорії державних посадовців у Карфагені. Ділилися за рангами і були підпорядковані «головному писарю» («рабісоферім», фінік. ).

Софер (סופר סת״ם), у множині «соферім» — єврейський писар, уповноважений переписувати священні тексти.

Як група вчителів, обов'язком якої було тлумачення Тори народу, софери вели свою історію від первосвященника Ездри, приблизно з 539 року до н. е. Первісне значення єврейського слова «соферім» було «люди, які вміють писати». Вони вели щоденні хроніки при царському дворі і термін «софер» став синонімом мудреця. За часів Ездри софери стали тлумачами Тори, вони популяризували іврит, призабутий під час вавилонського полону, та розробляли писемні шрифти. Саме соферім внесли деякі зміни до тексту Тори, що зумовило різницю між класичною єврейською та самарянською книгами. Організація цих писарів існувала від часів Ездри до завоювання Палестини Александром Македонським, тобто приблизно 200 років. Останнім з них був Симеон Праведний. У післямаккавейський час словом «соферім» називали вчителів і талмудистів. Також «соферім» лишилося як шаноблива назва^[1].

Соферім володіють виключним правом вручну переписувати Тору, мезузу і тфілін. Бути таким писарем може тільки повнолітній правовірний (не єретик) чоловік^[2].

• Книжники