Содзюцу

Содзюцу
Країна	Японія

Содзюцу (яп. 槍術, досл. «мистецтво списа») — традиційне японське бойове мистецтво, що спеціалізується на володінні списом ярі. Є однією з найдавніших форм будзюцу (військових мистецтв), яка виникла в епоху феодальної Японії.

Витоки содзюцу сягають періоду Хейан (794—1185), але широке застосування списа як основної зброї почалося в період Сенґоку (XV—XVI століття), коли ярі став основною зброєю піхоти. У цей час виникло багато шкіл, що систематизували техніки бою зі списом. Однією з найвідоміших стала Хозоін-рю, заснована у XVI столітті ченцем Хозоін Інейем, яка застосовувала тризубцеві списи.

Содзюцу включає такі основні елементи:

• Цукі (突き) — колючі удари;
• Кірі (切り) — розсічення або ріжучі удари (залежно від форми наконечника);
• Нагарі (流し) — блоки та парирування;
• Сабакі — рухи тілом для ухилення або контратаки.

• Ярі (槍) — класичний японський спис;
• Камі-ярі — спис із додатковими бічними лезами;
• Сасумата — спис-пастка для захоплення противника;
• Нагіната — хоча є окремим видом зброї, техніки часто перетинаються.

Нині содзюцу вивчається переважно в межах корю будзюцу — традиційних шкіл бойових мистецтв. Найвідоміші з них — Каторі Сінто-рю, Касіма Сінто-рю та Ягю Сінган-рю. Практикується в Японії й за її межами, зокрема в рамках фестивалів бойових мистецтв (енбукай).

• Хозоін-рю
• Каторі Сінто-рю
• Касіма Сінто-рю
• Ягю Сінган-рю

• Будзюцу
• Кендзюцу
• Нагіната
• Кобудо
• Бойові мистецтва Японії

• Draeger, Donn F. Classical Bujutsu. Weatherhill, 1973.
• Friday, Karl. Samurai, Warfare and the State in Early Medieval Japan. Routledge, 2004.
• Mol, Serge. Classical Weaponry of Japan: Special Weapons and Tactics of the Martial Arts. Kodansha, 2003.