Совка озима
| ?Совка озима | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Членистоногі (Arthropoda) |
| Клас: | Комахи (Insecta) |
| Ряд: | Лускокрилі (Lepidoptera) |
| Надродина: | Совкоподібні (Noctuoidea) |
| Родина: | Совки (Noctuidae) |
| Підродина: | Noctuinae |
| Триба: | Noctuini |
| Рід: | Agrotis |
| Вид: | Совка озима |
| Біноміальна назва | |
| Agrotis segetum (Denis & Schiffermüller, 1775) | |
| Синоніми | |
Список
| |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Agrotis segetum |
 Віківиди: | Agrotis segetum |
 EOL: | 448241 |
 NCBI: | 47767 |
Со́вка озима́ (Agrotis segetum) — метелик, один з найнебезпечніших шкідників сільськогосподарських культур, її гусениці живляться рослинами понад 50 видів. Природним ареалом виду є Палеарктика, що охоплює Європу, значну частину Азії та Північну Африку; вид також поширений у Індо-Малайській біогеографічній області.[1] В Україні живе по всій території, найбільшої шкоди завдає в Лісостепу і південно-західних областях. Вагомий внесок у вивчення біології цього виду та розробку методів боротьби з ним зроблений М. В. Курдюмовим.
Морфологічні ознаки
Імаго у розмаху крил 34-45 мм. Довжина тіла 18-22 мм. Передні крила буро-сірі, інколи блідо- або майже чорно-бурі, у самок жовтувато-сірі, бурі або майже чорні, у самців світліші. На передніх крилах є дві темні плями посередині — меншою круглою і більшою ниркоподібною. Тонка чорна облямівка оточує круглі, ниркоподібні та клиновидні плями. На межі основної третини крила є тонка подвійна темна хвиляста лінія з маленькою невиразною клиноподібною плямою посередині. Друга й третя поперечні смуги представлені подвійними вигнутими лініями. Крайова лінія представлена низкою чорних штрихів. Тіло того ж забарвлення, що і крила. Задні крила самців білі, з темними жилками, у самок бурувато-сірі. Задні крила у самок світло-сірі, із сірою смугою по зовнішньому краю. Вусики самців до 1/3 довжини гребінчасті, у самок щетинкоподібні. Гусінь завдовжки до 50 мм, сіра, блискуча, зі слабким зеленуватим відтінком, із дрібною шагренюватістю кутикули. Голова рудувата. Потиличний щиток бурий, з світлою смужкою посередині. Лялечка довжиною 16-20 мм, блідо-коричнева, блискуча, з двома шипами на кінці черевця. Яйце напівкулясте, ребристе, довжиною 0,48-0,53 мм, спочатку біле, потім бурувате.
Від близької за зовнішнім виглядом совки іпсилон (Agrotis ipsilon) відрізняється рисунком передніх крил: у совки іпсилон біля ниркоподібної плями є характерний чорний клиноподібний штрих, спрямований назовні до поперечної лінії, а також два чорні клиноподібні штрихи у підкрайовій ділянці; у совки озимої характерними є добре виражені округла, ниркоподібна та клиноподібна плями, облямовані темною тонкою лінією.[2]
Життєвий цикл
На більшій частині України совка озима розвивається у двох поколіннях, а в північних і особливо в північно-західних областях — в одному. Звичайно розвивається у двох поколіннях. Зимують гусениці останнього віку в ґрунті на глибині 10-25 см, в окремих випадках — 20-25 см. Навесні вони піднімаються у верхній шар ґрунту на глибину 5-6 см і заляльковуються там у земляних печерках.
Літ метеликів починається в другій декаді травня, а в південних районах ареалу — з кінця квітня. У лісостеповій зоні літ першого покоління починається у третій декаді травня і триває 30-35 днів. Масовий літ починається за температури повітря +16-17 °C і триває до 20 днів. Метелики активні в сутінках і вночі, а вдень ховаються під листям бур'янів та іншим укриттям. Живлення метеликів відбувається у вечірні години; до півночі літ слабшає, а після другої години ночі дещо посилюється. Тривалість життя метелика озимої совки становить 5-25 днів, максимально — 35-40 днів.
Після додаткового живлення нектаром квіток самиці відкладають яйця на нижній бік листків бур'янів, сухі рештки рослин, стебельця, корінці бур'янів і культурних рослин, а також на ґрунт. Яйця відкладаються по 2-5 у кладці, по одному або рідше невеликими купками по 10-30 штук. Одна самиця відкладає 400–500, за сприятливих умов — до 2000, зрідка — до 2200 яєць. Метелики другого покоління під час яйцекладки концентруються на парових полях і низькорослих просапних культурах.
Через 6-12 днів з яєць відроджуються гусениці. Молодші гусениці в І-II-му віках тримаються на рослинах і живляться листками бур'янів, а починаючи з III віку, живуть приховано у верхньому шарі ґрунту та під грудочками землі й пошкоджують культурні рослини. За температури 25-30 °C ембріональний розвиток триває 2-5 днів, а за температури 10-12 °C — до 24 діб.
Літ метеликів другого покоління триває від середини липня до середини вересня. Гусінь другого покоління до жовтня живиться бур'янами та сходами озимих культур, може вигризати бульби картоплі, після чого залягає у глибших шарах ґрунту на зимівлю.
Тривалість розвитку циклу літнього покоління озимої совки складає 50-70 діб. Сума ефективних температур, необхідних для успішного розвитку одного покоління, коливається від 550 до 750 °C.
Шкодочинність
Найнебезпечніші гусениці першого покоління, які пошкоджують сходи і молоді рослини цукрових буряків, соняшника, кукурудзи, проса та ін. Одна гусениця першого віку може знищити 10-15 рослин цукрових буряків. Гусінь другого покоління живиться сходами і молодими рослинами озимої пшениці й жита, а також літніх посадок картоплі та посівів бобових культур.
Найбільших збитків совка озима завдає посівам бавовнику, томатів, зернобобових культур, тютюну, озимих злаків у першому поколінні. Гусінь також пошкоджує сою, горох, гарбуз, кабачок, овочеві культури, рицину, коноплі й кунжут. Відзначено пошкодження винограду, чайного куща, сіянців і саджанців деревних порід. Загалом гусениці можуть живитися на 50-120 видах рослин із 36 родин.
Феромонний моніторинг
Для моніторингу льоту метеликів совки озимої феромонні пастки виставляють з початку травня до жовтня. Для моніторингу встановлюють 1 пастку на 3 га, а за наявності шкідника — 1 пастку на 0,5 га. Пастки виставляють за 7-10 діб до початку льоту метеликів і спочатку оглядають щодня до появи перших особин, після чого — один раз на 7-10 днів. За масового льоту (понад 8-10 метеликів на добу) пастки оглядають щодня. Клейову поверхню замінюють через 10-15 днів у міру забруднення, феромонні капсули — через 30-35 днів.[3]
Природні вороги та біологічний контроль
Велике значення в обмеженні чисельності шкідника мають численні комахоїдні птахи, хижаки та паразити. З природних ентомофагів важливу роль відіграють різні перетинчастокрилі паразити (яйцеїд-трихограма, їздці-іхневмоніди, браконіди), мухи-тахіни та ін. Знищують личинок також деякі види хижих жужелиць і комахоїдні птахи. Гусінь також уражується грибами (біла, рожева та червона мускардина), вірусними (гранульоз, спричинений бетабакуловірусами, та ядерна поліедрія, яку спричиняють нуклеополіедровіруси), протозойними хворобами та ентомопатогенними нематодами. Яйцеїда-трихограму використовують для біологічного методу боротьби з совками.
Примітки
- ↑ Agrotis segetum (AGROSE) Distribution. EPPO Global Database (англ.). 7 січня 2026. Архів оригіналу за 16 серпня 2026. Процитовано 16 серпня 2026.
- ↑ Turnip Moth – Agrotis segetum – (Denis & Schiffermüller, 1775). Derbyshire Moths (англ.). Процитовано 16 серпня 2026.
- ↑ Борзих О. І.; Федоренко А. В.; Неверовська Т. М.; Доля М. М.; Сикало О. О.; Челомбітко А. Ф.; Чайковський В. М.; Калашніков В. Б.; Стефківський В. М.; Ходорчук В. Я.; Орлова О. М.; Сидорчук О. В.; Чекан К. В. (2019). Методичні рекомендації щодо застосування феромонних пасток для виявлення регульованих та шкідливих організмів (PDF). Київ: Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. с. 68—71. Архів оригіналу (PDF) за 17 серпня 2026.
Джерела
- Аграрний сектор України.
- Совка озима: розвиток, шкодочинність та захист від шкідника. SuperAgronom.com. 11 червня 2020. Архів оригіналу за 13 серпня 2026.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).