Гусениця

Гусениця, гусінь^[1] (лат. eruca) — личинка лускокрилих. Розміри від кількох міліметрів (у деяких молей) до 12 сантиметрів. Тіло складається з голови, трьох грудних та десяти черевцевих сегментів. Ротовий апарат гризучого типу. Мають три пари грудних ніг (як і всі комахи) та від двох до п'яти пар черевцевих несправжніх ніг (у більшості видів — п'ять).

Гусінь наполегливо живиться, запасаючи поживні речовини для наступного розвитку, росте і після кількох линьок (здебільшого чотирьох) перетворюється на лялечку. Стадія гусениці триває від кількох діб до двох років залежно від виду.

Гусениці переважно рослиноїдні (фітофаги), але є кератофаги, хижаки, паразити.

Деякі гусениці ведуть вільний спосіб життя, інші — прихований. Переважна більшість гусениць мають захисне забарвлення та форму, що допомагає їм лишатися непомітними, деякі гусениці — яскраві та строкаті, що вказує на їхню отруйність (наприклад, в гемолімфі строкаток знайдено синильну кислоту у вільному стані).

Гусениці родини Eupterotidae мігрують на великі відстані у пошуках їжі.

Гусениці деяких видів шовкопрядів є об'єктами шовківництва.

Будова тіла гусені, подібно до інших комах із повним перетворенням (голометаболією), складається з послідовно розташованих члеників. Загалом тіло за головою налічує 14 члеників, з яких три останні зазвичай зростаються в єдиний анальний членик. Як і в імаго (дорослих метеликів), тіло личинки поділяють на три основні відділи: голову, груди та черевце.

Голова гусені зазвичай дуже склеротизована (затверділа). З обох боків її нижньої частини розташовано по шість простих вічок (стемм). Найважливішою ознакою є міцний ротовий апарат гризучого типу з добре розвиненими жвалами (мандибулами), тоді як вусики є недорозвиненими та мають вигляд крихітних пеньків.

Типові морфологічні ознаки гусені на прикладі виду язикан звичайний (Macroglossum stellatarum):

1. Голова 2. Груди 3. Черевце (абдомен) 4. Окремий членик 5. Анальний ріг (присутній лише у деяких родин, зокрема бражників) 6. Черевна (несправжня) нога 7. Дихальце (стигма) 8. Справжня (грудна) нога 9. Мандибула (жвала)

Перші три членики за головою утворюють груди. Кожен із них несе по одній парі членистих ніг, які є подібними ногам дорослого метелика, але значно коротшими. На спинному боці першого грудного членика зазвичай міститься затверділа пластинка — проторакальний (шийний) щиток. З обох боків цього членика розташовані пори — дихальця (стигми), крізь які кисень надходить до трахейної системи. На інших грудних члениках такі отвори трапляються вкрай зрідка.

Наступні 11 члеників утворюють черевце, яке зовнішньо не відокремлене чітко від грудного відділу. Кожен із цих члеників має власне дихальце для забезпечення дихання. Кілька черевних члеників (переважно з 6-го по 9-й) мають м'ясисті кінцівки, які в ентомології називають черевними, або несправжніми ногами. На відміну від справжніх грудних ніг, вони не мають членистої будови, не склеротизовані, а на кінцях оснащені вінцем із мікроскопічних гачечків для надійного утримання на рослині та розширені у вигляді присосок.

Четвертий і п'ятий членики черевця гусені завжди безногі — це головна анатомічна відмінність, яка дозволяє відрізнити гусінь метеликів від зовні схожих на них личинок пильщиків (ряду перетинчастокрилих), у яких ці сегменти мають кінцівки.

Проте деякі родини лускокрилих відхиляються від цієї класичної схеми:

• Первинні зубаті молі (Micropterigidae) мають несправжні ноги також і на перших двох члениках черевця.
• П'ядуни (Geometridae) втратили перші три пари черевних ніг, через що пересуваються у притаманний їм «петлеподібний» спосіб, підтягуючи задню частину тіла до передньої.
• Совки (Noctuidae) у деяких видів позбавлені перших двох пар черевних ніг.
• Глицянки, або слимакоподібні молі (Limacodidae) мають настільки спрощені грудні та черевні ноги, що повзають усім тілом, наче голі слимаки.

На останньому (10-му) членику черевця майже у всіх видів гусені розташована кінцева пара черевних ніг. Вони значно потужніші за інші й у науковій літературі називаються анальними ногами, або штовхачами.

Гусінь переважно веде прихований спосіб життя та показує високий рівень пристосування до довкілля. Найчастіше личинки мають захисне (для злиття з природою) зелене або коричневе забарвлення. Види, що розвиваються на хвойних рослинах, нерідко мають поздовжній смугастий візерунок, завдяки якому вони візуально розчиняються серед хвої (явище соматолізу).

Деякі види є отруйними — наприклад, личинки багатьох видів із підродини ведмедиць (Arctiinae), які застерігають хижаків своїм яскравим апосематичним (попереджувальним) забарвленням. Така гусінь не ховається від ворогів і відкрито живиться на рослинах. Деякі неотруйні види еволюційно виграють від сусідства з ними, наслідуючи їхнє забарвлення (явище мімікрії). Водночас представники деяких родин, як-от хвилівки (Lymantriidae), мають дуже викличний вигляд завдяки густим щіточкам отруйних волосків.

Гусениці бражників (Sphingidae) належать до найбільших у Європі, сягаючи завдовжки до 15 сантиметрів. Вони часто мають великі облудні очні плями на тілі і у разі небезпеки приймають загрозливу позу, удаючи маленьких змій. Крім того, завдяки особливому розподілу кольорів (явище протитіні) їхні обриси розмиваються, коли вони сидять спиною донизу на гілках.

Личинки п'ядунів (Geometridae) майстерно приховуються за допомогою мімезису (наслідування неживих предметів). Вони здатні тривалий час залишатися цілком нерухомими, витягнувшись під кутом до стебла та міцно закріпившись анальними ногами (штовхачами). Завдяки взірцево підібраному забарвленню та наявності брунькоподібних потовщень на тілі, вони стають зовні невідрізнимими від звичайних сухих гілочок.

У деяких видів спостерігається виражена гуртова поведінка. Наприклад, гусені похідних шовкопрядів (Thaumetopoeinae) мешкають спільно у великих павутинних гніздах, звідки вервечкою вирушають на пошуки їжі довгими ланцюжками («процесіями»). Такий спосіб пересування має захисне призначення, оскільки хижакам важко виокремити та нападати на поодиноку особину у суцільному рухомому ланцюжку.

2019 року гусінь п’ядуна, що походить з епохи еоцену (приблизно 44 мільйони років тому), була виявлена у балтійському бурштині. Її описали під назвою Eogeometer vadens.^[2]

Раніше — інший викопний зразок, датований приблизно 125 мільйонами років, був знайдений у ліванському бурштині.^[3]

Волоски гусені можуть бути загрозою здоров’ю людини. Вони іноді містять токсини, і представники приблизно 12 родин метеликів та молей у світі, здатні завдавати серйозних ушкоджень — від кропив’янкового дерматиту та атопічної астми до остеохондриту, коагулопатії, ниркової недостатності та внутрішньомозкових крововиливів.^[4]

Найпоширенішим наслідком є шкірні висипи, проте засвідчено й смертельні випадки.^[5]

Lonomia є частою причиною отруєнь у Бразилії: між 1989 і 2005 роками виявлено 354 випадки. Летальність сягає 20%, смерть найчастіше спричиняє внутрішньочерепна кровотеча.^[6]

Відомо, що волоски гусені також викликають кератокон’юнктивіт. Гострі шипи на їхніх кінцях застрягають у м’яких тканинах і слизових оболонках, зокрема в очах. Видалити їх звідти вкрай важко, а їхнє подальше просування вглиб тканин, лише загострює запалення.^[7]

Це становить особливу загрозу в приміщеннях: волоски легко потрапляють у будівлі крізь системи провітрювання й накопичуються завдяки малим розмірам, що ускладнює їхнє видалення. Таке скупчення волосків підвищує ризик для людей.^[8]

Гусені також, є джерелом їжі в деяких культурах. Наприклад, у Південній Африці бушмени споживають мопане-черв’яків, а в Китаї смажених шовкопрядів вважають ласощами.^[9]

Серед українців образ гусені здебільшого мав побутове та неприязне забарвлення, через її славу небезпечного городнього шкідника. У народному календарі існували особливі обрядові заборони (наприклад, на роботу з нитками чи голками у певні святкові дні), покликані вберегти врожай капусти від «заїдання гусінню». Натомість у казках деяких інших народів світу ця комаха іноді виступає головним та хитрим героєм (як-от в африканській народній казці «Страшна гусінь»).

В авторській художній літературі образ гусені часто використовується як уособлення розвитку, внутрішніх змін або з прихованими кпинами:

• «Аліса у Дивокраї» Льюїса Керролла дала світовій літературі один із найвідоміших таких прикладів. Дійова особа Синьої Гусені (в українському перекладі Валентина Корнієнка) уособлює життєву мудрість і спокій, ведучи з головною героїнею розмову про особистість та перетворення під час дорослішання.
• Українська байка та висміювання — у творчості Сергія Пилипенка (байка «Метелик і гусінь») образ слугує для викриття зарозумілості, протиставляючи непоказну личинку пихатому метелику.
• У гуморесці Грицька Бойка «Про гусінь» через цей образ висміяно давню, ще радянську бюрократію (стан, коли за паперовими постановами про боротьбу зі шкідниками, було втрачено весь урожай).
• Дитяча література — світова класика Еріка Карла «Дуже голодна гусінь» (в українському перекладі) та сучасна повість Катерини Міхаліциної «Гусінь-фантазерка» використовують цей образ для наочного пояснення дітям біологічних процесів розвитку та прийняття власної неповторності.

У сучасному українському дитячому просторі, гусінь є поширеним героєм пісень та анімації, які зосереджені на ідеї її майбутнього перетворення на метелика. Відомими прикладами є пісня Назара Савка «Гусениця Мира»^[10], пісня - руханка «Гусінь Сінь»^[11] та пісенька «Гусінь-ненажера»^[12].

• 
  Гусениця сонцевика кропив'яного (Aglais urticae)
• 
  Гусениця Calliteara pudibunda
• 
  Гусениця сатурнії великої (Saturnia pyri)[1] [Архівовано 8 грудня 2010 у Wayback Machine.]
• 
  Бражник бузковий (Sphinx ligustri)

• Дика природа
• Природа
• Шовківництво

• Erhard Bodi: Die Raupen der europäischen Tagfalter. Sciences Nat, Venette 1985, ISBN 2-85724-029-5.
• Detlef Bückmann: Über den Verlauf und die Auslösung von Verhaltensänderungen und Umfärbungen erwachsener Schmetterlingsraupen. Mainz 1953

• Биология. Большой энциклопедический словарь. Москва: Большая Российская энциклопедия, 1998.

• Гусінь // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
• Гусінь спілкується за допомогою ніг (рос) [Архівовано 17 квітня 2010 у Wayback Machine.]

1. ↑ ГУСІНЬ - тлумачення, орфографія, новий правопис онлайн. slovnyk.ua. Процитовано 18 серпня 2026.
2. ↑ Weitschat, W.; Wichard, W. (2019). Eogeometer vadens gen. et sp. nov., the earliest geometrid moth caterpillar (Lepidoptera: Geometridae) preserved in Baltic amber. Palaeontographica Abteilung A. 313 (1—6): 1—10. doi:10.1127/pala/313/2019/1.
3. ↑ Whalley, P.E.S. (1987). The systematics and phylogeny of fossil Lepidoptera. Systematic Entomology. 12 (3): 407—430. doi:10.1111/j.1365-3113.1987.tb00207.x.
4. ↑ Battisti, A. (2005). Health risks associated with Lepidoptera hairs. International Journal of Dermatology. 44 (6): 482—488. doi:10.1111/j.1365-4632.2004.02408.x.
5. ↑ Vega, J.M. (2002). Fatal reactions to caterpillar envenomation. Toxicon. 40 (6): 749—757. doi:10.1016/S0041-0101(01)00265-9.
6. ↑ Garcia, R. (2006). Accidents with Lonomia obliqua caterpillars in Brazil. Transactions of the Royal Society of Tropical Medicine and Hygiene. 100 (8): 817—822. doi:10.1016/j.trstmh.2005.10.010.
7. ↑ Diaz, J.H. (2004). Caterpillar-induced ocular injuries. Ophthalmology. 111 (8): 1469—1472. doi:10.1016/j.ophtha.2004.01.022.
8. ↑ Hossler, E.W. (2010). Caterpillar dermatitis: an increasing problem indoors. Current Opinion in Allergy and Clinical Immunology. 10 (4): 330—335. doi:10.1097/ACI.0b013e32833b5d2d.
9. ↑ DeFoliart, G.R. (1999). Edible caterpillars in human nutrition. Annual Review of Entomology. 44: 21—50. doi:10.1146/annurev.ento.44.1.21.
10. ↑ З любов'ю до дітей - Дитячі пісні (15 серпня 2019). Гусениця Мира - Дитячі Пісні й Мультики - З Любов'ю до Дітей. Процитовано 18 серпня 2026 — через YouTube.
11. ↑ Яна Посник (9 серпня 2024). Яна Посник - Пісня - руханка - Гусінь Сінь (сл. Т. Денисенко.муз В.Сіняєва) (Дитячі пісні). Процитовано 19 серпня 2026 — через YouTube.
12. ↑ Освіта Мрії - дитячий ютуб українською (12 жовтня 2024). 🐛Гусінь ненажера | Дитяча пісня про голодну гусінь. Процитовано 18 серпня 2026 — через YouTube.