Сирота Лео
| Сирота Лео | |
|---|---|
 | |
| Народився | 4 травня 1885[2][3]  Кам'янець-Подільськ, Російська імперія |
| Помер | 25 лютого 1965 (79 років) або 24 лютого 1965[1] (79 років) США |
| Країна |  США Російська імперія |
| Місце проживання | Київ Відень Сент-Луїс |
| Діяльність | піаніст |
| Alma mater | НМАУ «Київська консерваторія» |
| Вчителі | Ферруччо Бузоні[4] |
| Діти | Беата Гордон[5] |
Ле́о Сирота́ (* 4 травня 1885, Кам'янець-Подільський — † 25 лютого 1965, США) — єврейський піаніст-віртуоз.
Біографічні відомості
Коли Сироті було 11 років, він уже давав уроки старшим за себе учням і їздив у концертні турне. У Києві навчався у Григорія Ходоровського.
Вчителем Сироти був також Ферруччо Бузоні, який посприяв дебюту піаніста у Відні, де вони разом виконали Сонату D-dur, написану Моцартом для двох фортепіано.
У Берліні Сирота почав концертну поїздку країнами Європи з оркестром Сергія Кусевицького. Пізніше вчителем молодого музиканта став Олександр Глазунов.
У репертуарі Лео Сироти всі твори Моцарта, всі сонати Бетховена, більша частина творів Ліста, Шумана, музика Прокоф'єва, Стравінського, Бузоні, Шенберга та сучасників піаніста.
У 1921—1924 роках Лео Сирота вів майстер-класи у Львівській консерваторії імені Кароля Шимановського [6]. Серед його учнів - український піаніст, диригент і композитор Антін Рудницький (1902-1975).
25 жовтня 1923 року у Відні в Лео Сироти народилася донька Беата (у шлюбі — Беата Гордон), пізніше американська громадська діячка.
Під час гастролей у Москві Лео Сирота отримав запрошення від уряду Маньчжурії. На його виступі в Харбіні був провідний японський композитор того часу Косаку Ямада. Він одразу ж запросив піаніста виступити в Токіо. Так 1928 року Лео Сирота уперше потрапив до Японії. Розповідає донька піаніста Беата Гордон:
«Коли батько повернувся після цих гастролей, моя мама у Відні була дуже сердита, оскільки його не було цілий рік. Вона сказала: «Якщо ти знову куди-небудь поїдеш, ти повинен узяти із собою усю сім’ю». Так і сталося наступного року, коли його запросили не тільки на гастролі в Японію, але й викладати в Імператорській Академії упродовж шести місяців».
1929 року Лео Сирота із сім'єю оселився в Японії, де очолив фортепіанний відділ Токійської королівської академії Уено. Замість запланованих шести місяців піаніст прожив в Японії 17 років.
Від 1931 року Лео Сирота став викладати гру на роялі в Токійській консерваторії [7].
Протягом Другої світової війни, коли дочка Беата навчалася в США, разом із дружиною Августиною жив у гірському селі під домашнім арештом.
1946 року подружжя переїхало до США. Сирота влаштувався на роботу в Інституті музики в Сент-Луїсі.
Увічнення пам'яті
25 травня 2008 року в рамках відкриття VII Київського міжнародного фестивалю документальних фільмів «Кінолітопис» відбулася світова прем'єра фільму «Родина Лео Сироти і ХХ століття», який створили японські кінематографісти (режисер Фудзівара Томіто) [8].
Примітки
- ↑ а б Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ https://web.archive.org/web/20201013130106/https://www.lib.umd.edu/ipam/great-pianistic-traditions/busoni-and-his-disciples/busoni-school
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #132180014 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Тетяна Куржева. Польські піаністи у Львові та їх внесок у розвиток фортепіанного виконавства та педагогіки. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 31 травня 2008.
- ↑ Накамура Йосікадзу. Ознайомлення в Японії з російською та радянською культурою [Архівовано 27 січня 2007 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Кінолітопис-2008. Архів оригіналу за 17 квітня 2017. Процитовано 30 травня 2008. [Архівовано 2017-04-17 у Wayback Machine.]
Література
- Печенюк М. А. Музиканти Кам'янеччини. — Хмельницький: Поділля, 2003. — С. 9—10, 461—462.
- Шпильова Віра. Той, хто подарував японцям Моцарта, Шумана та Бетховена // Голос України. — 2007. — 28 липня.
- Власюк Вероніка. Світова прем'єра про відомого кам'янчанина // Ділове місто (Кам'янець-Подільський). — 2008. — 29 травня. — С. 12.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).