YaChudo

Синявцеві

Переглядів: 0. Оновлено 23.10.2026.

?Синявцеві
Самець синявця аргус
Самець синявця аргус
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Тварини (Animalia)
Тип:Членистоногі (Arthropoda)
Клас:Комахи(Insecta)
Ряд:Лускокрилі (Lepidoptera)
Родина:Синявцеві (Lycaenidae)
Leach, 1815
Підродини
Curetinae

Liphyrinae
Lipteninae
Lycaeninae
Miletinae
Polyommatinae
Poritiinae

Theclinae
Посилання
Вікісховище:Lycaenidae
Віківиди:Lycaenidae
EOL:855
ITIS:117236
NCBI:27544
Fossilworks:136325

Синявцеві (Lycaenidae або, рідше, Cupidinidae) — родина денних метеликів. Нараховує близько 6 000 видів, переважно в тропіках, з них близько 500 — в помірній смузі північної півкулі. Це друга за чисельністю родина метеликів, вони складають приблизно 40 % відомих видів метеликів.

Опис

Метелики зазвичай невеликі, з добре вираженим статевим диморфізмом, особливо в забарвленні крил. Розмах крил більшості видів 20-40 мм, у тропічних видів до 60 мм (наприклад, Thecla coronata).

Забарвлення крил у самців — яскравіше, блискучо-блакитне, синє, оранжево-червоне, зелене, зрідка темно-буре (зазвичай у самиць буре, у самців же — синє, значно рідше однакове у обох статей). Знизу забарвлення крил буре або сірувате, як правило, з рядами дрібних колоподібних плям або тонкими поперечними смужками. Іноді задні крила мають тонкий «хвостик» (у хвостаток).

Очі волохаті, рідше голі, овальні з виїмкою біля основи вусиків і облямовуванням з білих лусочок. Полапки короткі. Плечової жилки немає. Передні гомілки — 6 коротких, зазвичай несегментовані. Задні гомілки з 1 парою шпор або без неї.

Гусениці синявців мокрицевидні, живуть на широколистяних деревах (хвостюшки), трав'янистих гречаних (багатоглазки) або ж на бобових. Гусениці на різних групах рослин, зазвичай на дводольних. Багато комах факультативно або облігатно живиться попелицею, черевцями і іншими рівнокрилими, нерідко схильні до канібалізму. Ряд видів — симбіонти мурах.

Мірмекофілія

У ряду видів гусениці живуть в мурашниках, знаходячись з мурашками в симбіотичних стосунках, наприклад, з родом Myrmica. Приблизно половина усіх видів синявців (Lycaenidae) пов'язані в своєму циклі розвитку з мурашками. Синявці утворюють з мурашками відносини від факультативних до облігатних і від мутуалізму до паразитизму.[1] Гусениці і лялечки синявців виробили комплекс хімічних (ліхневмони) та акустичних сигналів для контролю поведінки мурашок. Гусениці синявців також виділяють з дорзальної нектароносної залози солодку рідину, привабливу для мурашок. Мурашки обмацуючи цей орган вусиками викликають виділення рідини, що ймовірно, містить феромони ліхневмони, що обумовлюють поведінку мурашок. Деякі гусениці синявців і ріодинід мають ще і звуковидобувні органи, що регулюють поведінку мурашок. Деякі види мірмекофільних синявців мають тільки кульову щетину на тілі гусениці, інші — разом із звуковою вією, за відсутності нектароносної залози.[1]

Усі види мірмекофільних синявців зав'язані на лугові мурашники. Одним з таких видів є Синявець алькон (Maculinea alcon), самиці якої відкладають яйця на квіти тирличу звичайного (Gentiana pneumonanthe). Гусениці живуть усередині квітки дві-три тижні, прогризають отвір і вибираються назовні, після чого спускаються на землю на шовковій нитці. Виявившись на землі, вони чекають, поки їх знайдуть робочі особини мурашок з роду Myrmica і віднесуть до себе в мурашник. У гнізді мурашок гусениці поїдають личинок і лялечок мурашок, залишаючись зимувати. У червні гусениці обертаються в лялечку, залишаючись усередині мурашника. Через місяць з лялечки виходить метелик, який вибирається з гнізда. Більшість видів синявців з роду Maculinea розвиваються в гніздах лише одного виду мурашок, але гусениці синявців алькон мешкають в гніздах мурашок різних видів, на різних ділянках свого ареалу.[2]

Сільськогосподарські шкідники серед синявців відсутні.

Класифікація

Plebeius argus

Частина таксономістів відносять до синявцевих (Lycaenidae) тільки підродини Lycaeninae, Poritiinae, Miletinae і Curetinae.[3][4]

В деяких класифікаціях сюди включають і групу Riodininae (наприклад Abisara echerius).[5]

Серед синявців є види і роди, встановлені письменником Набоковим : Cyclargus NABOKOV, 1945; Echinurgus NABOKOV, 1945; Carterocaphalus canopunctatus NABOKOV, 1941; Cyclargus ammon erembis NABOKOV, 1948 та інші.[6]

У родині виділяють наступні підродини:

  • Curetinae — Орієнтальна область, Палеарктика
  • Liphyrinae — Африка, Азія
  • Lipteninae — Афротропіка
  • Червонці (Lycaeninae Leach.1815) — Голарктика
    • Триба Lycaenini
    • Триба Heliophorini
  • Miletinae — Африка, Орієнтальна область, Голарктика
  • Polyommatinae Swainson, 1827 — Повсюдно
  • Poritiinae — Орієнтальна область
  • Хвостюшки (Theclinae Swainson, 1831) — Повсюдно (близько 20 триб и 200 родів).

Примітки

  1. ↑ а б Экология и эволюция взаимосвязей муравьев и бабочек-голубянок. — Pierce et al., 2002 / «Annual Review of Entomology», 2002, Volume 47, Pages 733—771. Архів оригіналу за 27 листопада 2009. Процитовано 28 травня 2011. [Архівовано 2009-11-27 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Муравьи стараются не пахнуть как гусеницы, пахнущие как муравьи. — D. R. Nash et al. A mosaic of chemical coevolution in a large blue butterfly // Science. 2008. V. 318. P. 88-90.
  3. ↑ Maddison, David R. 2003. Lycaenidae inThe Tree of Life [Архівовано 2011-06-06 у Wayback Machine.] Web Project
  4. ↑ Ackery, P. R., R. de Jong, and R. I. Vane-Wright. 1999. The butterflies: Hedyloidea, Hesperioidea, and Papilionoidea. Pages 264—300 in: Lepidoptera: Moths and Butterflies. 1. Evolution, Systematics, and Biogeography. Handbook of Zoology Vol. IV, Part 35. N. P. Kristensen, ed. De Gruyter, Berlin and New York.
  5. ↑ Scoble, MJ. 1992. The Lepidoptera: Form, Function and Diversity. Oxford University Press. ISBN 0-19-854952-0
  6. ↑ Голубянки, описанные В. Набоковым — www.libraries.psu.edu. Архів оригіналу за 8 грудня 2008. Процитовано 28 травня 2011. [Архівовано 2008-12-08 у Wayback Machine.]

Джерела

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).