YaChudo

Симоне Петер

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

Симоне Петер
нім. Simone Peter Редагувати інформацію у Вікіданих
Симоне Петер
Симоне Петер
Петер у 2014 році
Лідер Союзу 90/Зелені
із Джемом Оздеміром
19 жовтня 2013 — 27 січня 2018
ПопередникКлаудія Рот
НаступникАнналена Бербок
Член Ландтагу Саару
березень 2012 — листопад 2013
Народилася3 грудня 1965[1][2] (60 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Квіршид, Саарбрюкен, Саарланд, ФРН Редагувати інформацію у Вікіданих
Відома якполітична діячка, захисниця довкілля, мікробіологиня, головна редакторка Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце роботиEurosolard і Renewable Energies Agencyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materСаарландський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Політична партіяСоюз 90/Зелені Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоRudi Peterd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиBrunhilde Peterd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Релігіянерелігійність Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Golden Duckd (2015)

simone-peter.eu Редагувати інформацію у Вікіданих
 Медіафайли у Вікісховищі

Симоне Петер (нім. Simone Peter; нар. 3 грудня 1965, Квіршид) — німецька політична діячка, член партії «Союз 90/Зелені». У 2013—2018 роках вона була співголовою партії разом з Джемом Оздеміром.

Біографія

Сімоне Петер — дочка Брунгільди Петер та давнього голови міської асоціації Діллінджера СДПН Руді Петера[4].

Виросла в Діллінгені, Саар, закінчила там середню школу (нині називається гімназією Альберта-Швейцера). У 1985 році[5] в Саарському університеті вивчала мікробіологію[6]. З цього предмета вона здобула докторський ступінь на тему ролі гетеротрофного бактеріопланктону і планктонної автотрофної нітрифікації в кисневому балансі рік Саар і Мозель[7].

З 2001 по 2004 рік Петер була науковим співробітником і головним редактором журналу Solarzeitalter - Politik, Kultur und Ökonomie Erneuerbarer Energien (з нім. — "Сонячний вік — політика, культура та економіка відновлюваних джерел енергії") в Eurosolar. Потім вона допомогла створити агентство з відновлюваних джерел енергії в Берліні й була його директором до 2006 року[8]. З 2006 по 2009 рік працювала менеджером проектів в агентстві[9].

У лютому 2018 року Федеральна асоціація з відновлюваних джерел енергії обрала Сімоне Петер почесним президентом[10].

З 1999 по 2000 рік Петер була представником енергетичної політики регіонального виконавчого комітету «Союз 90/Зелені в Саарі». З 2003 по 2004 рік вона була представником Федеральної робочої групи з енергетики "Союзу 90 / Зелені".

З 10 листопада 2009 року вона була міністром навколишнього середовища, енергетики та транспорту в кабінеті Петера Мюллер та кабінеті Аннеґрет Крамп-Карренбауер. Після провалу так званої «ямайської коаліції» 18 січня 2012 року вона отримала свідоцтво про звільнення.

На виборах у Саарі у 2012 році вона увійшла до парламенту Саара як головний кандидат від своєї партії. Разом зі своїм товаришем по партії Хубертом Ульріхом Симоне Петер сформувала там двопартійну парламентську групу[11], в якій вона була заступником лідера групи та парламентським менеджером[12].

26 вересня 2013 року Петер оголосила, що балотуватиметься в керівництво Партії зелених[13]. Федеральна конференція делегатів зелених обрала її 19 жовтня 2013 разом з Джемом Оздеміром, отримавши 75,9% голосів «за» і 13% утриманих [14]. Після виборів Петер пішла з ландтагу, її наступником став Клаус Кесслер[15].

З 2000 по 2009 рік Петер була представником ради директорів асоціації Energiewende Saarland eV, членом BUND, NABU, Eurosolar[16].

Особисте життя

Симоне Петер одружена, має сина і живе в Саарбрюккені[17].

Примітки

  1. ↑ Brockhaus Enzyklopädie — F.A. Brockhaus, 1796.
  2. ↑ Munzinger Personen
  3. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1092232605 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. ↑ Ein Sozialdemokrat im besten Sinne. [Архівовано 2014-10-17 у Wayback Machine.] saarinfos.de, 27. April 2014, abgerufen am 16. Januar 2017.
  5. ↑ Hundert Jahre Gymnasium Dillingen, 1902—2002. Feschrift des Albert-Schweitzer-Gymnasiums. Gymnasium des Landkreises Saarlouis, Dillingen/Saar 2002, S. 279.
  6. ↑ Dieter Steffens: Chefin aus Dillingen. [Архівовано 2013-10-02 у Wayback Machine.] In: Saarbrücker Zeitung Zitiert in: The Environment in the News, 27. Mai 2005, S. 11 (doc; 257 kB).
  7. ↑ Datensatz zur Peters Dissertation [Архівовано 2013-10-20 у Wayback Machine.] in der Deutschen Nationalbibliothek, abgerufen am 19. Oktober 2013.
  8. ↑ Simone Peter soll Saar-Umweltministerin werden. [Архівовано 2017-01-16 у Wayback Machine.] In: Saarbrücker Zeitung Verlag und Druckerei 30. Oktober 2009, abgerufen am 16. Januar 2017.
  9. ↑ (нім.) http://www.sr-online.de/sronline/der_sr/artikel6466.html. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка) Архівовано вересень 29, 2013 на сайті Wayback Machine.
  10. ↑ (нім.) http://www.sueddeutsche.de/wirtschaft/ex-vorsitzende-der-gruenen-simone-peter-wird-lobbyistin-1.3877945. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  11. ↑ Simone Peter, Spitzenkandidatin der Grünen bei der Landtagswahl im Saarland. [Архівовано 2013-09-28 у Wayback Machine.] Focus Online, 26. März 2012, abgerufen am 16. Januar 2017. Ulrich Schulte: Grüne-Spitzenkandidatin Simone Peter: Mission einer Trümmerfrau. [Архівовано 2014-01-14 у Wayback Machine.] taz.de, 26. März 2012, abgerufen am 16. Januar 2017.
  12. ↑ (нім.) http://www.landtag-saar.de/AbgeordneteFraktionen/Fraktionen/DieGruenen/_Layouts/Profilseite/Steckbrief.aspx?account=LDS%5Cspeter. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)Архівовано вересень 27, 2013 на сайті Wayback Machine.Person. [Архівовано 2018-02-08 у Wayback Machine.] Offizielle Webpräsenz von Simone Peter, abgerufen am 16. Januar 2017.
  13. ↑ (нім.) http://www.simone-peter.eu/mit-gruenen-leitthemen-zukunft-gestalten-mein-angebot-an-partei/. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка) Brief zur offenen Kandidatur Архівовано вересень 28, 2013 на сайті Wayback Machine.
  14. ↑ (нім.) http://www.tagesschau.de/inland/gruenen-parteitag140.html. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка) Архівовано жовтень 20, 2013 на сайті Wayback Machine.
  15. ↑ Daniel Kirch: Архівна копія на сайті Wayback Machine. Saarbrücker Zeitung, 4. November 2013, abgerufen am 16. Januar 2017.
  16. ↑ Person. [Архівовано 2018-02-08 у Wayback Machine.] Website von Simone Peter, abgerufen am 16. Januar 2017.
  17. ↑ (нім.) https://www.faz.net/aktuell/politik/inland/gruenen-vorsitzende-peter-wir-sind-eine-rot-rot-gruene-familie-12747404.html. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).